Рішення № 89867796, 09.06.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/51/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020 Справа № 908/828/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б. 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, б. 15)

про стягнення коштів

СУТЬ СПОРУ:

31.03.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 81 968,78 грн, 3% річних в розмірі 3 799,76 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 278,85 грн.

31.03.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/828/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/828/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №781/2018 від 02.05.2018. Позивачем на виконання умов договору було здійснено 100% передоплату за поставку товару, натомість відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив та суму передоплати у розмірі 81 968,78 грн не повернув. Позивач просить стягнути з відповідача 81 968,78 грн заборгованості та нараховані підставі ст. 625 ЦК України 3799,76 грн 3% річних і 8 278,85 грн інфляційних втрат. Крім того, в порушення умов договору та приписів законодавства відповідачем не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкова накладна на суму 81 968,78, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача обумовлений п. 8.6. договору штраф в розмірі 20% від вартості поставленого товару, що становить 16 393,76 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.

Ухвала суду від 06.04.2020 про відкриття провадження у справі №908/828/20 отримана уповноваженим представником відповідача 10.04.2020, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 31.05.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 09.06.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

02.05.2018 між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» - Покупець та ТОВ «Земіт» - Постачальник укладено договір № 781/2018 (далі по тексту - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатурний перелік, кількість, асортимент, ціна, вартість товару визначається у Специфікаціях, які після підписання є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата вартості товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації до договору.

31.07.2018 сторонами підписано Додаток №6 до Договору, за яким Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю Товар, а саме: реле РЕВ - 822 (220В, Із+Ір), реле тока РЕВ - 813, реле тока РЕВ - 811, реле тока РЕВ - 812, контактор МК 2-20 катушка 220В, на загальну суму - 81968,78 грн. (з урахуванням ПДВ).

Пунктом 3 Додатку №6 до договору передбачено, що оплата товару, що поставляється за договором, здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати.

Пунктом 6 додатку №6 до договору встановлено, що строк поставки здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту 100 % передоплати з правом дострокової поставки.

На виконання умов додатку №6 до договору покупець здійснив передоплату у розмірі 100%, що становить 81 968,78 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується банківською випискою за 16.08.2018.

Отже, останнім днем строку поставки товару згідно Додатку №6 до договору на суму 81 968,78 грн. є 06.09.2018.

Однак в обумовлений договором строк товар покупцеві поставлено не було.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №107/2161 від 07.05.2019. Про отримання претензії 29.05.2019 свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповіді на претензію не надано, сума авансу позивачеві не повернута.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми авансу та суми штрафу в примусовому порядку.

Розглядаючи спір по цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язком для виконання сторонами.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свого обов`язку за договором поставки №781/2018 від 02.05.2018 щодо передання товару покупцеві (позивачу) протягом 21 календарного дня з моменту отримання передоплати.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 81 968,78 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3799,76 грн 3% річних і 8 278,85 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення отриманої суми авансу, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних і інфляційних втрат та періоди нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак позовні вимоги в цій частині задовольняються в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 16 393,76 грн за неподання податкової декларації на суму 81 968,78 грн.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Так, п. 2.5 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема із застосуванням відображеного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних) скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За умовами п. 8.6 Договору у разі, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 20 % від вартості поставленого товару, податкова накладна по якому не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем податкова накладна на обумовлений Договором і Специфікацією (додатком № 6) до нього товар не була сформована та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно норм ст. 201 Податкового кодексу України, чим порушено право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пункту 187.1. стані 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи зазначене, нормами Податкового кодексу України чітко встановлено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань, яка визначається подією, яка сталася раніше - або дата зарахування коштів або дата відвантаження робіт, або для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В даному випадку першою подією було дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Відповідача, тобто 16.08.2018.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був в період до 15.09.2018 сформувати та зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 24 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї сталі) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстр; податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Вищезазначена скарга подається у формі додатка 8 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи, що відповідачем не сформована та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у постачальника зв`язку з надходженням від позивача 16.08.2018 попередньої оплати в сумі 81 968,78 грн., позивач подав до контролюючого органу скаргу у формі додатка 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року, що підтверджує не формування та реєстрацію відповідачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення обов`язку зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкову накладну підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено та обґрунтовано свої вимоги. Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором не надав, правом надати відзив на позов не скористався.

За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, б. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 39341411) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 05393056) попередню оплату у розмірі 81 968,78 грн (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім гривень 78 коп.), 3% річних у розмірі 3 799,76 грн (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень 76 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8 278,85 грн (вісім тисяч двісті сімдесят вісім гривень 85 коп.), штраф у розмірі 16 393,76 грн (шістнадцять тисяч триста дев`яносто три гривні 76 коп.), судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 червня 2020 року.

СуддяО.А. Топчій