Вирок № 89867255, 16.06.2020, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/845/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді- судді Бандури А.П.,

при секретарі судового засідання Антонович М.Я.,

за участі прокурора Ренковського С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Мервінського В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Шевчука Т.В. – Саморокова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області кримінальне провадження №12018180160000173, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоселівка Млинівського району Рівненської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий в АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не депутата,судимого:

-вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу в розмірі 850 гривень, штраф в сумі 850 гривень несплачений.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 8 квітня 2018 року, приблизно о 20 годині, по місцю свого проживання, на подвір`ї в господарстві, що розташоване в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, спрямованих на умисне заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, кулаком правої руки наніс один удар в лоб та один удар в обличчя потерпілому, внаслідок останнього з яких він впав на землю. Після того, як ОСОБА_5 піднявся, то ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом та спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, взяв металевого совка, який знаходився на порозі біля вхідних дверей в будинок, та наніс йому робочою частиною вказаного совка один удар в область носа. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді:

-забійної рани в лобній ділянці зліва, яке згідно п. 2.35. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 Міністерства охорони здоров`я від 17 січня 1995 року) належить до легкого,

-відкритого, багато-уламкового перелому нижньо-щелепової кістки на рівні її кутів справа і зліва та у ментальній ділянці з просторою раною на цьому місці, яке згідно п. 2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 Міністерства охорони здоров`я від 17 січня 1995 року) має ознаки середнього ступеню тяжкості,

-відкритого багато-уламкового перелому верхньо-щелепної кістки з товним її відривом (по типу Ле-Фор) з дефектом м`яких тканин носа, уламковими переломами носової перегородки, решітчастої кістки та носового відростку лобної вістки, виличної вістки справа, які згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №24 від 28.05.2018) за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (як такі, що проникають у порожнину черепа) належать до тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3. а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 Міністерства охорони здоров`я від 17 січня 1995 року) та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_5 .

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 помер на місці події, після чого ОСОБА_1 , з метою приховання злочину, труп потерпілого кинув у річку Стир, що протікає поблизу його господарства.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України визнав повністю та дав показання про те, що у квітня 2018 року він разом з ОСОБА_5 розпивали спиртні напої в його, обвинуваченого, будинку, в селі АДРЕСА_1 . В ході розпиття спиртного, почали сперечатись і суперечка «переросла» в бійку. Він, обвинувачений, наніс ОСОБА_5 два удари кулаком по обличчю, після чого почав іти до свого будинку, однак потерпілий ОСОБА_5 наздогнав його і взявши металевий совок, який стояв на порозі, наніс йому один удар по обличчю совком.

ОСОБА_5 під час суперечки почав «недобре» говорити про його, обвинуваченого, покійного батька і саме з цього почався конфлікт. ОСОБА_5 «скочив» до нього перший і почав розмахувати кулаками перед обличчям, а він, обвинувачений, дав йому «здачі».

Розпивати спиртне вони з потерпілим почали зранку. Приблизно, вранці, розпили десь пляшок три «казьонки». Приблизно о 15 годині, ОСОБА_5 знову прийшов до нього, обвинуваченого, і він дав йому гроші, після чого, він купив ще одну літру горілки. Бійка почалася десь біля 18 години вечора. У ОСОБА_5 був раніше конфлікт з його, обвинуваченого, батьком. Удар совком він наніс потерпілому в ділянку обличчя. Від удару ОСОБА_5 впав, а він, обвинувачений, пішов в хату. Чи була на ОСОБА_5 кров після удару, він сказати не може, так як не звертав на це уваги, як і не звертав уваги на тілесні ушкодження, які могли бути після удару на ОСОБА_5 . Скільки часу він був в хаті, сказати не може. Не пам`ятає також, через який період часу він вийшов з хати. Коли він, обвинувачений, вийшов з хати, то побачив, що ОСОБА_5 лежить. В якому положенні лежав ОСОБА_5 він пояснити не може. Він повернувся назад до хати і ліг спати. Скільки часу проспав він не пам`ятає. Коли він прокинувся, то вже була ніч і він знову вийшов на подвір`я. Коли вийшов на подвір`я, то побачив, що ОСОБА_5 лежить, однак чи мінялось положення тіла ОСОБА_5 , він сказати не може. Коли він підійшов до ОСОБА_5 вдруге, то він лежав на спині. Він спочатку положив руки на груди ОСОБА_5 , однак ознак життя в ОСОБА_5 вже не було. Після цього він взяв труп ОСОБА_5 , заніс до річки і кинув у річку.

Коли він, обвинувачений, перший раз вдарив ОСОБА_5 , то від удару він упав.

Удар, він, обвинувачений, наніс збоку.

Потерпілий був одягнений в «камуфляж».

Він, обвинувачений, злякався, а тому і вкинув труп у річку.

В нього, обвинуваченого, був намір захиститися, а за наслідки він не думав.

Коли ОСОБА_5 ображав його, то він йому відповідав. ОСОБА_5 , при цьому, наніс йому також декілька ударів, один удар прийшовся в ділянку плеча, а інший «ногою в ногу».

Після того, як він вкинув тіло ОСОБА_5 в річку, то був в «неадекватному» стані, сусідка говорила йому, що він «гонився» по вулиці і щось говорив. Крім цього, він, обвинувачений, наніс собі ножем удар в шию. Тітка йому розповідала, що він прийшов до неї весь у крові і вона викликала «швидку». На обліку в лікаря нарколога він перебуває.

Він, особисто, шкодує за вчинене.

Його, обвинуваченого, поставили на облік до лікаря нарколога.

Він точно сказати не може, в яку частину голови він наніс потерпілому удар в голову.

Крім визнання вини ОСОБА_6 , вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України підтверджується також зібраними та перевіреними в ході судового засідання доказами, зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що очевидцем подій він не був, йому відомо тільки, що його брат та ОСОБА_1 вживали спиртні напої. Крім цього, йому відомо, що там був ще ОСОБА_8 . Вони всі разом розпивали спиртні напої. На перший день ОСОБА_9 брат не прийшов до сусіда і сусід передзвонив йому, потерпілому. Коли знайшли труп брата, то тільки тоді він дізнався про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Щодо міри покарання, то просить суд призначити обвинуваченому сувору міру покарання.

Заявою ОСОБА_10 від 14 квітня 2018 року, в якій вона просить розшукати та встановити місце знаходження брата її чоловіка - ОСОБА_5 , який 09 квітня 2018 року пішов з дому та місцезнаходження його невідоме.

(а.с.11 к/п № НОМЕР_1 )

З протоколу огляду місця події від 14 квітня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста та ОСОБА_10 вбачається, що місцем огляду являється житлове господарство належне ОСОБА_5 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду в будинку в кімнаті №1 з лівої сторони від ліжка було вилучено головний убір (шапку) чорного кольору, з правої сторони від ліжка на дерев`яній полиці було вилучено два станки для гоління. З наявної на полиці тарілки вилучено 4 сліди пальців рук, з тарілки, яка знаходилась на дерев`яному серванті вилучено 2 сліди пальців рук.

Під час огляду ОСОБА_10 вказала, що вищеперераховані речі належали ОСОБА_5 .

Протокол огляду місця події був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.18-19 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу огляду місця події від 14 квітня 2020 року долучено фототаблицю.

(а.с.20-21 к/п № НОМЕР_1 )

Протоколом огляду місця події від 14 квітня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста, ОСОБА_11 , підтверджується, що місцем огляду являється господарство, належне ОСОБА_11 , що розташоване в АДРЕСА_1 .

З місця події було вилучено частину брезенту з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, кухонний ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, кепку типу «військовий камуфляж». З дерев`яної палиці, що була виявлена в приміщенні курятника було виконано зріз її частини з нашаруванням речовини бурого кольору ззовні схожої на кров. Крім цього, вилучено футболку голубого кольору з написом «Nike», на якій наявні плями бурого кольору, ззовні схожі на кров.

В ході огляду проводилася відеозйомка та фотозйомка.

Протокол огляду місця події був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.25-26 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу огляду місця події від 14 квітня 2018 року долучено ілюстративну таблицю та відеозапис слідчої дії.

(а.с.27-32 к/п № НОМЕР_1 )

Згідно висновку експерта №224 від 11 травня 2018 року, на представлених для дослідження фрагменті брезенту, фрагменті дерев`яної палиці, футболці, встановлено наявність крові людини, характерної за ознаками особам з групою А , і в тому числі ОСОБА_1

(а.с.49-50 к/п № НОМЕР_1 )

З протоколу огляду місця події від 29 квітня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста, ОСОБА_2 , підтверджується, що місцем огляду являється відкрита ділянка території поблизу річки Стир в с.Підлозці, Млинівського району Рівненської області.

Під час огляду у воді в річці було виявлено труп людини, який знаходився головою вниз. Під час огляду трупа учасник ОСОБА_2 заявив, що даний труп являється ОСОБА_5 .

Протокол огляду місця події був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.54-55 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу огляду місця події від 29 квітня 2018 року долучено ілюстративну таблицю.

(а.с.56 к/п № НОМЕР_1 )

Згідно протоколу огляду трупа від 30 квітня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста ОСОБА_12 , в патолого-анатомічному відділенні Млинівської ЦРЛ в смт.Млинів проведено огляд трупа ОСОБА_5 , на тілі якого виявлено наступні ушкодження: на підборідді посередині є горизонтально направлена рана довжиною 5,5 см. в рані є уламок нижньої щелепи; переломи нижньої щелепи на рівні підборіддя посередині і в ділянці кутів з обох сторін; переломи кісток носа і багатоламковий перелом верхньої щелепи і виличних кісток.

Протокол огляду був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.59-60 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу огляду трупа від 30 квітня 2018 року долучено ілюстративну таблицю.

(а.с.61 к/п № НОМЕР_1 )

Висновком судово-медичної експертизи №24 від 28 травня 2018 року підтверджується, що під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 були встановлені такі травматичні зміни:

-забійна рана в лобній ділянці зліва;

-відкритий, багатоуламковий перелом нижньо-щелепової кістки на рівні її кутів справа і зліва та у ментальній ділянці з просторою раною на цьому рівні;

-відкритий багатоуламковий перелом верхньо-щелепної кістки з повним її відривом (по типу Ле-Фор 3) з дефектом м`яких тканин носа, уламковими переломами носової перегородки, решітчастої кістки та носового відростку лобної кістки, виличної кістки справа.

Вказані вище тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_5 , що підтверджується ознаками крововиливів у оточуючі м`які тканини, відсутністю ознак загоєння ран та зрощення по краях переломів, даними мікроскопічного дослідження вилучених м`яких тканин з ділянок ушкоджень.

Встановлені особливості ран, характер переломів кісток лицевого черепа, поруч з даними медико-криміналістичної експертизи верхньо- та нижньо-щелепових кісток (висновок експерта № 60-мк від 25.05.2018 року), в сукупності, вказують на те, що зазначені сходження м`яких тканин та кісток обличчя були причинені не менш ніж 3-4 разовою травматичною дією тупих предметів зі значною силою, при цьому ОСОБА_5 був повернутий обличчям до напрямку дії травмуючого предмета (предметів) і міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положеннях. Загалом, можливість заподіяння значених ушкоджень обличчя при нанесенні ударів із значною силою елементами металевого совка, вказаного у протоколі огляду місця події від 1 травня 2018 року, не виключається.

Забійна рана в лобній ділянці зліва згідно п. 2.3.5. кваліфікується як легке тілесні ушкодження. Відкритий багатоуламковий перелом нижньо-щелепної кістки згідно п. 12.1.в. тих же «Правил...» має ознаки середнього ступеню тяжкості. Множинні переломина рівні носа (переділки носа, носового відростку лобної кістки, решітчастої кістки) з відривним уламковим переломом верхньої щелепи та переломом правої виличної кістки зважаючи на анатомічну близькість розташування та фактичне сполучення з порожниною черепа (через перелом решітчастої кістки), розглядається в єдиному механізмі виникнення і за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення (як такі, що проникають в порожнину черепа) згідно п. 2.1.3.а. «Правил…» кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкоджень.

Виходячи із встановленого проникаючого в порожнину черепа характеру перелому кісток лицевого черепа, його прижиттєвості та звичайного клінічного протікання, відсутності інших травматичних змін чи соматичної патології, що могла би зумовити смерть потерпілого, в сукупності, дають підстави висловитись про те, що смерть ОСОБА_5 була зумовлена отриманою масивною травмою обличчя у вигляді відкритого багатоуламкового перелому верхньо-щелепної кістки з повним її відривом (по типу Ле-Фор 3), уламкового перелому носової перегородки, решітчастої кістки та носового відростку лобної кістки, виличної кістки справа. Загалом, з такого характеру ушкодженнями, смерть настає в досить короткий проміжок часу, який, залежно від інтенсивності кровотечі, вираженості ліквореї та інших факторів, може становити десятки хвилин, можливо кілька годин. Виходячи із розвитку трупних явищ (труп охолоджений рівномірно, трупне заклякання відсутнє у всіх зазвичай досліджуваних групах м`язів, трупні плями у зв`язку із гнильними змінами не простежуються, ознаки гниття у вигляді мацерації та позеленінні шкіри на грудній клітці, животі, підшкірної гнильної емфіземи та гнильної венозної сітки на верхніх та нижніх кінцівках) потерпілий помер приблизно за 3-5 тижнів до проведення розтину його трупа. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_5 знайдений етиловий спирт в концентрації 2,15 %о, що може свідчити про вживання ним незадовго до смерті алкогольних напоїв. Перебування трупа ОСОБА_5 на момент проведення експертизи в стадії гнильних змін, коли можливі як розпад, так і новоутворення алкоголю, не дозволяє встановити можливий ступінь сп`яніння на момент настання смерті.

(а.с.65-67 к/п № НОМЕР_1 )

Згідно висновку судово-медичної експертизи №24а від 30 травня 2018 року, під час проведення судово-медичної експерти 30 квітня 2018 року трупа ОСОБА_5 були встановлені такі травматичні зміни:

-забійну рану в лобній ділянці зліва;

-відкритий, багатоуламковий перелом нижньо-щелепової кістки на рівні її кутів справа зліва та у ментальній ділянці з просторою раною на цьому рівні;

-відкритий багатоуламковий перелом верхньо-щелепної кістки з повним її відривом (по типу Ле-Фор 3) з дефектом м`яких тканин носа, уламковими переломами носової перегородки, решітчастої кістки та носового відростку лобної кістки, виличної кістки справа.

Вказані вище тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_5 , що підтверджується ознаками крововиливів у оточуючі м`які тканини відсутністю ознак загоєння ран та зрощення по краях переломів, даними мікроскопічного дослідження вилучених м`яких тканин з ділянок ушкоджень.

Встановлені особливості ран, характер переломів кісток лицевого черепа, поруч з даними медико-криміналістичної експертизи верхньо-та нижньо-щелепових кісток (висновок експерта № 60-мк від 25.05.2018 року), в сукупності, вказують на те, що зазначені ушкодження м`яких тканин та кісток обличчя були причинені не менш ніж 3-4 разовою травматичною дією тупих предметів зі значною силою, при цьому ОСОБА_5 був повернутий обличчям до напрямку дії травмуючого предмета (предметів) і міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положеннях. Загалом, можливість заподіяння зазначених ушкоджень обличчя при нанесенні ударів із значною силою елементами металевого совка, вказаного у протоколі огляду місця події від 1 травня 2018 року, не виключається.

Забійна рана в лобній ділянці зліва згідно п. 2.3.5. кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Відкритий багатоуламковий перелом нижньо-щелепної кістки згідно п 2.2.1.в. тих же «Правил...» має ознаки середнього ступеню тяжкості.

Множинні переломи на рівні носа (переділки носа, носового відростку лобної кістки, решітчастої кістки) з відривним уламковим переломом верхньої щелепи та переломом правої виличної кістки, зважаючи на анатомічну близькість розташування та фактичне сполучення з порожниною черепа (через перелом решітчастої кістки), розглядається в єдиному механізмі виникнення і за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення (як такі, що проникають порожнину черепа) згідно п. 2.1.3.а. «Правил,,,» кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Виходячи із встановленого проникаючого в порожнину черепа характеру перелому кісток лицевого черепа, його прижиттєвості та звичайного клінічного протікання, відсутності інших травматичних змін чи соматичної патології, що могла би зумовити смерть потерпілого, в сукупності, дають підстави висловитись про те, що смерть ОСОБА_5 зумовлена отриманою масивною травмою обличчя у вигляді відкритого багатоуламкового перелому верхньо-щелепної кістки з повним її відривом (по типу Ле-Фор 3), уламкового перелому носової перегородки, решітчастої кістки та носового відростку лобної кістки, виличної кістки справа. Загалом, з такого характеру ушкодженнями, смерть настає в досить короткий проміжок часу, який, залежно від інтенсивності кровотечі, вираженості ліквореї та інших факторів, може становити десятки хвилин - одиниці годин.

Судово-медичних даних щодо зміни положення та пози трупа та місця настання смерті ОСОБА_5 в ході проведення експертизи не отримано.

Ушкоджень, які б з судово-медичної точки зору свідчили про можливу боротьбу чи самооборону на тілі ОСОБА_5 не встановлено.

Виходячи із встановленої кількості травматичних впливів в ділянку обличчя потерпілого та характеру ушкоджень, можна висловитись про те, що покази підозрюваного ОСОБА_11 в частині механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 лише частково відповідають отриманим судово-медичним даним (в частині нанесення ударів по обличчю), однак не відповідають встановленій кількості травматичних дій (не менше 3-4).

(а.с.72-75 к/п № НОМЕР_1 )

Будучи допитаним в судовому засіданні, 11 червня 2020 року, судмедексперт ОСОБА_12 , підтримавши свої висновки судово-медичної експертизи №24 від 28 травня 2018 року та судово-медичної експертизи №24а від 30 травня 2018 року, дав до них роз`яснення про те, що тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілого ОСОБА_5 , могли бути заподіяні тупим предметом, який мав переважаючу поверхню, таким предметом міг бути совок і, зокрема, його робоча частина.

Причиною смерті міг стати забій головного мозку. Коли відривається верхня щелепа, то на порожнину черепа діє значна сила і перелом решітчастої кістки, яка безпосередньо не контактує з місцем прикладання сили, свідчить, що травмуюче зусилля було направлено спереду назад в порожнину черепа. Удар був нанесений зі значною силою і він був не один, не менше двох ударів.

Міг бути такий механізм, що спочатку потерпілий був у вертикальному положенні, а потім, після нанесення удару, впав, після чого йому були нанесені удари, які призвели до смерті.

При таких травмах сумнівно, щоб смерть настала відразу, так як контакт з лобною ділянкою, тобто з передньою поверхнею черепа, являється більш «сприятливим» в можливості вижити. Потерпілий міг прожити і десятки хвилин і, можливо, декілька годин, при цьому перебуваючи при свідомості.

Чи був живим потерпілий ОСОБА_5 на момент, коли його в річку «потягнув» обвинувачений, сказати важко, в зв`язку з гнильними змінами. В шлунку немає багато рідини. При попаданні тіла у воду, особливо коли людина перебуває без свідомості, йде рефлекторне заковтування води. В даному випадку, поскільки в шлунку немає багато рідини, то це може свідчити про те, що потерпілий був мертвий, коли попав у воду. Легені також не були «схожі» на легені потопельника.

Труп у воді був тривалий час, приблизно до місяця часу.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи №271 від 11 травня 2018 року, на представленому для дослідження металевому совку, вилученому при огляді місця події, наявність крові не встановлено.

(а.с.81-82 к/п № НОМЕР_1 )

Протоколом огляду місця події від 01 травня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста, ОСОБА_1 , підтверджується, що місцем огляду являється господарство, що розташоване в АДРЕСА_1 .

В ході огляду, в одній із кімнат виявлено металевий совок. ОСОБА_1 пояснив, що цим совком він наніс удар в обличчя ОСОБА_5 біля лавки. Даний совок вилучено в Млинівське ВП.

В подальшому огляд продовжено за межами господарства. За подвір`ям розташовані земельні ділянки. В кінці земельної ділянки є обрив висотою 10 м,який далі стає пологим. Відстань від господарства до обриву 80 м. В ході огляду ОСОБА_1 заявив, що він зніс з цього обриву мертвого ОСОБА_5 до річки і кинув у воду.

Протокол огляду місця події був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.89-90 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу огляду місця події від 01 травня 2018 року долучено ілюстративну таблицю та відеозапис слідчої дії.

(а.с.91-98 к/п № НОМЕР_1 )

Протоколом проведення слідчого експерименту від 01 травня 2018 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, за участю спеціаліста, підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мервінського В.В., підтверджується, що учасники слідчого експерименту зібрались на вулиці біля господарства, де проживає ОСОБА_1 в с.Красне, Млинівського району Рівненської області.

Підозрюваний ОСОБА_1 запропонував учасникам слідчого експерименту пройти з ним до безпосереднього місця, де були завдані тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Прибувши на місце, ОСОБА_1 розповів, що 8 квітня 2018 року він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 . На пропозицію слідчого, у вказане ОСОБА_1 місце, став статист, підозрюваний зафіксував біля обличчя статиста кулак правої руки, та пояснив, що вдарив ОСОБА_13 лице з кулака, від якого той впав. Після цього ОСОБА_1 пояснив, що вийшов до хати, а ОСОБА_14 кинувся до нього ззаду. Він совком, який стояв біля дверей, наніс ще один удар ОСОБА_15 , ширшою частиною цього совка. При цьому ОСОБА_16 поставив надану йому палицю біля вхідних дверей в будинок зліва, в те місце, де стояв совок. Після цього, взявши цю палицю в праву руку, підійшов до статиста та приклав вільну частину палиці до рота статиста, пояснивши, що удар він наніс широкою частиною совка. Після цього ОСОБА_1 пояснив, що потерпілий впав на спину, а він сидів і курив, він не «очухався», а тому він його взяв і заніс до річки.

Підозрюваному ОСОБА_1 було запропоновано показати куди він заніс тіло ОСОБА_5 , на що він погодився. Учасники слідчого експерименту за ОСОБА_1 , через межу між земельними ділянками, потім над обривом, пройшли до русла річки Стир. З берега ОСОБА_1 показав, що саме в це місце він кинув в річку тіло ОСОБА_5 . При цьому додав, що ніяких ознак життя ОСОБА_5 не подавав. На запитання слідчого, в якому місці він залишив свої кросівки, коли ходив топитись, ОСОБА_1 вказав в сторону кущів на горбку і зворотному напрямку, пояснивши, що кросівки залишив в тому місці на березі.

Протокол слідчого експерименту від 01 травня 2018 року був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.162 к/п № НОМЕР_1 )

До протоколу слідчого експерименту від 01 травня 2018 року долучено ілюстративну таблицю та відеозапис слідчої дії.

(а.с.163-165 к/п № НОМЕР_1 )

Дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_5 .

Особливістю такого кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження, за якого вказане у ч.1 ст.121 КК України діяння спричиняє смерть потерпілого, є наявність двох суспільно-небезпечних наслідків (первинний – тяжкі тілесні ушкодження, похідний – смерть).

У відповідності до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Згідно правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 750/3256/17, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 , завдаючи не менше, ніж 3-4 разовою травматичною дією тупих предметів, зокрема, робочою частиною металічного совка, зі значною силою, в обличчя потерпілому ОСОБА_5 , об`єктивно усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, припускав, що такими ударами буде заподіяна шкода здоров`ю потерпілого, та передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, тобто ОСОБА_1 діяв, на думку суду, з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, а до настання смерті від таких ушкоджень – ставився необережно.

Крім цього, після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, обвинувачений ОСОБА_1 залишив потерпілого ОСОБА_5 на дворі, не прийнявши будь-яких мір щодо надання допомоги ОСОБА_17 Більше того, не виявивши ознак життя у ОСОБА_17 , як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_1 , останній, з метою уникнути відповідальності за вчинений тяжкий злочин, труп ОСОБА_5 кинув у річку. Труп ОСОБА_5 був виявлений у річці майже через місяць, при цьому ОСОБА_1 весь цей час не вчинив будь-яких дій для сповіщення правоохоронних органів чи інших осіб про свій вчинок та місцезнаходження ОСОБА_5 , що свідчить про його намагання в будь-який спосіб приховати свою причетність до вчиненого злочину.

Водночас, на думку суду, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження доводи обвинуваченого про те, що він захищався від дій ОСОБА_5 і при цьому перебував в неадекватному стані.

Виходячи із законодавчого визначення необхідної оборони, у ч.1 ст.36 КК України, її сутність, полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно-небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняється законом. Дії по зупиненню суспільно-небезпечного посягання, вважаються правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання, є визначальним мотивом у разі необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст.36 КК України).

Відтак, обов`язковою умовою кваліфікації заподіяння тяжкого тілесного ушкодження за ст.124 КК України, є відповідна обстановка вчинення злочину – перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Із врахуванням положень п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» згідно з ч.1 ст.36 КК ( 2341-14 ) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду не здобуто будь-яких об`єктивних доказів, які свідчили б про те, що потерпілий ОСОБА_5 вчинив по відношенню до ОСОБА_1 якісь протиправні дії і ОСОБА_1 мав намір захистити свої особисті інтереси від злочинного посягання, не здобуто, а тому показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що він захищався, являються, на думку суду, надуманими і не підтверджуються ніякими об`єктивними доказами.

Не знайшли в судовому засіданні підтвердження показання обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що він, наносячи удари ОСОБА_5 , перебував в неадекватному стані, так як згідно висновку судово-психіатричного експерта №114/18 від 21 травня 2018 року, ОСОБА_1 в момент вчинення інкримінованого йому злочину будь-яким психічним захворюванням, яке б позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав. ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому дій у тимчасовому хворобливому стані (сутінкові розлади свідомості, патологічний афект, патологічне сп`яніння та ін.) не знаходився. На даний час ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждає.

(а.с.143-147 к/п № НОМЕР_1 )

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_18 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який характеризується негативно, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 є активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 не встановлено.

Санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає міру покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким злочином.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_18 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, підвищену суспільну небезпеку даного кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинувачуваного обставин та характеризуючі дані про особу обвинуваченого, вважає, що виправлення ОСОБА_7 неможливе без ізоляції засудженого, так як саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 72 КК України додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно, а при призначенні покарання за сукупністю злочинів основне покарання у виді, штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

У відповідності до абз.4 п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 06.11.2009) при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК ( 2341-14). Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

Поскільки, на момент розгляду справи в суді штраф в сумі 850 гривень, призначений вироком Демидівського районного суду Рівненської області, не сплачений, то на підставі п.4 ст.70, ст.72 КК України, за сукупністю злочинів, невідбуте покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень за вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.185 КК України, підлягає виконанню самостійно.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної злочином, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь завдану майнову шкоду в сумі 5500,00 грн., моральну (немайнову) шкоду в сумі 60 000 грн.

(а. с. 48-53 к/п № НОМЕР_2 )

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав: у відповідності до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч.1 ст..55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Як вбачається з копії накладної №187 від 30 листопада 2018 року, долученої до цивільного позову, ОСОБА_2 було оплачено за гранітний пам`ятник 5500,00 гривень.

(а.с.53 НОМЕР_2 )

Що стосується стягнення відшкодування моральної шкоди, то у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з послідуючими змінами від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, виходячи з засад розумності та виваженості, а також з конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, за доцільне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 60 000 грн.

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 15 квітня 2018 року речовим доказом визнано шапку, 6 слідів пальців рук та два станки для гоління, які були вилучені під час огляду місця події в господарстві ОСОБА_5 в с.Красне, Млинівського району, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Млинівського ВП.

(а.с.22 т.1 к/п № НОМЕР_2 )

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 12 червня 2018 року речовим доказом визнано чоловічий головний убір, який був вилучений під час огляду місця події в господарстві ОСОБА_5 в с.Красне, Млинівського району, який зберігається в камері зберігання речових доказів Млинівського ВП.

(а.с.33 т.1 к/п № НОМЕР_2 )

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 14 червня 2018 року речовим доказом визнано частину брезенту, кухонний ніж, частину дерев`яної палиці та футболку голубого кольору з написом «Найк», які передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Млинівського ВП.

(а.с.51 т.1 к/п № НОМЕР_2 )

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 01 травня 2018 року речовим доказом визнано металевий совок, яким ОСОБА_1 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_5 , та передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Млинівського ВП.

(а.с.104 т.1 к/п № НОМЕР_2 )

У відповідності до вимог ст. 100 ч. 9 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, по 09 липня 2018 року, включно.

(а.с.171-172 к/п 12018180160000173)

Станом на 16 червня 2020 року строк дії ухвали Млинівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року припинив свою дію.

У відповідності до ст.203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим кодексом.

У відповідності до ч.2 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, крім інших питань, які підлягають вирішенню, суд зобов`язаний прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.29 Конституції та ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, зокрема, належить і принцип законності. Законність – це суспільно-політичний режим, що виражається в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному дотриманні приписів правових норм усіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями й свавіллям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку й організованості в суспільстві.

Положеннями ст.374 КПК України чітко регламентовано зміст вироку, що є найважливішим актом правосуддя. Однією з умов прийняття законного та обґрунтованого рішення є неухильне дотримання визначених законом вимог до його форми й змісту.

У разі визнання особи винною згідно з абзацу 10 п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині також зазначається рішення щодо заходів забезпечення, але без будь-яких посилань на набрання ним законної сили. Тобто в цьому випадку повинні діяти загальні норми, що містяться у ст.ст.197, 203,331 КПК України.

Питання порядку вступу вироку в силу регулюються положеннями ст.552 КПК України. Відповідно до цієї статті вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі ж оскарження вироку, якщо він не скасований, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 18 березня 2013 року №460/5, підставою для приймання та тримання в СІЗО засуджених, які не перебували під вартою, є вирок, що набрав законної сили.

Більше того, суд вважає, що у випадку взяття обвинуваченого ОСОБА_1 під варту в залі суду до набрання вироком законної сили, буде автоматично порушено право на захист особи, стосовно якої обирається запобіжний захід, адже та позбавлена можливості надати пояснення із цього приводу, що вочевидь не узгоджується з принципами змагальності та диспозитивності.

Європейський суд з прав людини сформулював певну позицію із цього приводу. У п.24 рішення у справі «Чанєв проти України» від 09 січня 2015 року зазначено, що «слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у п.1 ст.5 Конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм». Фактично, правова позиція ЄСПЛ, як і низка інших національних нормативно-правових актів, зводиться до безумовної необхідності дотримання процесуальних норм та узгодженості їх між собою.

На підставі наведеного,

керуючись ст. ст.349, 368-370, 373, 374, 376,377, 392, 395 КПК України с у д ,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і призначити йому міру покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_19 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`яти) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі та у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, призначеного вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року.

На підставі ч.3 ст.72 КК України, покарання, призначене вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2019 рокуу виді штрафу у розмірі 850 грн. - виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної злочином – задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду в сумі 5500,00 грн.(п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

Речові докази по справі:

- шапку, 6 слідів пальців рук та два станки для гоління, які були вилучені під час огляду місця події в господарстві ОСОБА_5 в с.Красне, Млинівського району, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Млинівського ВП ОСОБА_20 – знищити;

-чоловічий головний убір, який був вилучений під час огляду місця події в господарстві ОСОБА_5 в с.Красне, Млинівського району, який зберігається в камері зберігання речових доказів ОСОБА_21 ВП ОСОБА_20 – передати потерпілому ОСОБА_2 ;

-частину брезенту, кухонний ніж, частину дерев`яної палиці та футболку голубого кольору з написом «Найк», які передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Млинівського ВП - знищити;

- металевий совок, яким ОСОБА_1 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_5 , та передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Млинівського ВП - знищити.

Згідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області – протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура