Рішення № 89866953, 11.06.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.06.2020 Справа № 530/201/20

Справа №530/201/2020

Провадження №2/554/1327/2020

2/530/265/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Полтава Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду :

судді Блажко І.О.

при секретарі Титар Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в :

Цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надійшла з Зіньківського районного суду Полтавської області до Октябрського районного суду м.Полтави 10.04.2020 за підсудністю. В позовній заяві прохали: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 134 334,12 грн. за кредитним договором №б/н від 22.10.2010, яка складається з наступного: 11 735,56 грн. - заборгованість за кредитом; 122 598,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом з 22.10.2010 по 01.10.2017; судові витрати у розмірі 2 102 грн.; в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. Разом з позовною заявою надали суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.2-4, 44, 73).

02 березня 2020 року ухвалою судді Зіньківського районного суду Полтавської області (Дем`янченко С.М.) відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11.00 годин на 24 березня 2020 року (а.с.50).

24 березня 2020 року ухвалою судді Зіньківського районного суду Полтавської області (Дем`янченка С.М.) передано цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю. Ухвала набрала законної сили 09 квітня 2020 року (а.с.60).

24 березня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 . В якому зазначив, що відповідач заперечує проти позовних вимог та не визнає їх в повному обсязі. Позивач не подав до суду документів, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні відносини і що позивач відповідачу надавав кредитні грошові кошти. На обґрунтування своїх вимог позивач додав до своєї позовної заяви начебто розрахунок заборгованості, анкету-заяву позичальника та витяг з умов та правил кредитування і зазначив, що начебто відповідач отримав картковий кредит. Відсутні відомості про фактичне отримання кредитної карти, та первинні документи підтверджуючі факт отримання коштів. Жодного доказу, в розумінні законодавства, що підтверджував би виникнення кредитного зобов`язання, не було. Також позивачем не було додано до позову виписку з рахунку на підтвердження існування боргу та його розміру. Розрахунок заборгованості, який поданий позивачем не відповідає дійсності, оскільки розрахований з 20.12.2013, а анкета-заява датована 22.10.2010. В анкеті-заяві зазначений бажаний ліміт за платіжною картою карткою «Універсальна», а саме 300 грн. Відомості про встановлений ліміт у розмірі 11 700 грн. відсутній. До позовної заяви не додано документів, які б підтверджували факт встановлення кредитного ліміту, про який йдеться. У анкеті-заяві позичальника зобов`язання зі сплати штрафів відсутні. Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В позовній заяві позивач навіть не наводить посилань на той факт, що позивач дійсно отримав гроші готівкою, або іншим чином використав кошти банку та не надає доказів цього. Отже, позивачем не підтверджений факт отримання відповідачем кредитних коштів. В позовній заяві банк не вказує ні номеру картки, ні номеру рахунку з якого начебто отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали б бути повернені. Наведене в позовній заяві твердження про підтвердження відповідачем своєї згоди на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ними договір, є безпідставним. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідач не підписував «Умови та правилами надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», працівники позивача його з ними не ознайомили. Отже, вони не є складовою частиною договору. Така позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах від 11.02.2015 в справі № 6-240цс14. Хоча в даному судовому рішення і йдеться про застосування строків позовної давності, але Верховним Судом однозначно вказується на те, що не підписані умови не є складовою частиною договору. До позовної заяви додано розрахунок суми заборгованості за період від 20.12.2013 до 19.12.2019, хоча анкета-заява датується 22.10.2010. Не зрозуміло яким чином виникла заборгованість. Хоча з розрахунку і не можливо точно встановити коли ж на думку позивача виникла заборгованість, але очевидно, що на його думку вона виникла в 2014 році. Тобто саме тоді у позивача і виникло право на звернення до суду. Тоді ж позивач почав і нарахування штрафних санкцій. За таких обставин включення для обрахування штрафу прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Відповідач заявляє про застосування загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій, як однієї з обставин для відмови в задоволенні позову. При цьому ще раз акцентуємо увагу суду на тому, що відповідач кредит не отримував, кредитний договір з банком не укладав. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 22.10.2010 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.10.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.02.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, у зв`язку з чим прохає відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Застосувати відносно вимог АТ «КБ Приватбанк» позовну давність (а.с.63-65).

15 квітня 2020 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтава прийнято допровадження справу №№530/201/2020, 2/554/1327/2020 за позовом публічного АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. на 15 травня 2020 року (а.с.75).

22 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив АТ КБ «Приватбанк». В якій зазначили, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.10.2010 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку; є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до умов та правил надання банківських послуг. Банком надана досуду копія анкети-заяви на двох сторінках від 22.10.2010, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом це засвідчив. Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3% (27,60% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правилами надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка з картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи у справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітковбачається, шо позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції). З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та. відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти кредитний ліміт було встановлено клієнту 20.12.2013 та було перевипущено кредитну карту на карту «Універсальна GOLD», тому розрахунок розпочинається саме з цієї дати. 22.10.2010 ОСОБА_1 став клієнтом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ідентифікувавшись та ознайомившись з умовами та правила надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПРИВАТБАНК", згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна". 20.12.2013 відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку "Універсальна Gold" відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Перевипуск карти відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку. 28.01.2014 відповідач здійснив погашення заборгованості в розмірі 850 грн., вже на перевипущену карту, що ще раз підтверджує її отримання відповідачем. Позивач наголошує, що при підписанні 22.10.2010 анкети-заяви про приєднання до умов та правил, редакція умов та правил, тарифів які є складовою чстиною договору та діяли на момент підписання анкети-заяви долучені до матеріалів справи. Факт надання згоди відповідачем договору саме в такій формі, ознайомлення відповідача з умовами договору, а також послідовне виконання умов та правил та ознайомлення із змінами до них на сайті банку, засвідчено особистим підписом останнього. При цьому заперечуючи факт ознайомлення з тарифами відповідач не надав суду доказів, які б спростували даний факт. Матеріали справи не містять яких би то інших умов, тарифів наявність яких дала би підстави для сумніву щодо редакції наданих умов, тарифів позивачем. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня серпня 2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 09.02.2020 - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважати, що згідно виписки з рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Через що прохають, суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (а.с.92-102).

В судове засідання представник позивача не з`явився, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи без участі представника банку, що позовні вимоги підтримують повністю, проти винесення заочного рішення не заперечують. Також надали клопотання про розгляд справи без участі представника банку. У відповіді на відзив зазначили, що позов підтримують повністю та вважають, що строк звернення до суду з позовом не пропущено (а.с.2-4, 44, 92-102).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомлений шляхом отримання судових повісток (а.с.82-84, 140-142).

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 за ордером Чирвон О.І., не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленим. Надав суду відзив на позовну заяву. В якому прохає : відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; застосувати відносно вимог АТ «КБ Приватбанк» позовну давність (а.с.63-65, 85,86, 145, 146).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснюється секретарем судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 22.10.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку №б/н від 22.10.2010, згідно якого ОСОБА_1 отримав платіжну картку кредитка «Універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до квітня 2014 року. У анкеті-заяві позичальника від 22.10.2010 відсоткова ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.9, 125).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Шляхом встановлення кредитного ліміту та видачі платіжної картки банк лише надає своїм клієнтам право отримати кредит. І обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ним виникає лише у випадку отримання готівки або використання іншим способом кредитних коштів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, кредитний договір укладається у письмовій формі. У випадку недодержання письмової форми такий договір є нікчемним, що визначено статтею 1055 ЦК України.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач не підписував «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», працівники банку його з ними не ознайомили. Отже, вони не є складовою частиною договору. Така позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена в постанові Судової палати у цивільних справах від 11.02.2015 у справі № 6-240цс14. Верховним Судом однозначно вказується на те, що не підписані умови не є складовою частиною договору.

Верховний Суд України в своїй постанові від 11.03.2015 за № 6-16цс15 зробив висновок: посилання на внутрішні документи як додаток до договору, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами при визнанні умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення.

Таким чином, твердження про підтвердження відповідачем своєї згоди на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ними договір, є безпідставним.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано банком при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.10.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.02.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

20.12.2013 відповідачу було перевипущено кредитну карту на престижну картку "Універсальна Gold" відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11 700 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,3 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, згідно довідки б/н АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.124).

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому позивачем не надано доказів на отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11 700 грн. та перевипуск картки.

Суд критично віднісся до вищевказаної довідки банку без номеру і без дати (а.с.124). Також як слідує із виписки з картковогорахунку за період з 01.01.1999 по 28.04.2020 кредитний ліміт станом на 20.12.2013 становив - 0.00 (а.с.104).

Згідно ст. 81 ЦПК України, к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи висновки викладені в зазначених Постановах Верховного суду та дослідивши надані банком документи можна зробити висновки про безпідставне звернення банку до суду з позовною заявою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю за безпідставністю.

Судові витрати сплачені банком при подачі позову до суду складають 2 102 грн. (а.с.1).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судові витрати у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні віднести на користь держави.

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок №1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО №305299.

Відповідач - громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований - будинок АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання - квартира АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресою http://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2020 року.

Суддя І.О.Блажко