Вирок № 89866057, 17.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3565/20

провадження № 1-кп/415/1023/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000325 від 18 лютого 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Привілля Луганської області, громадянки України, незаміжньої, з професійно – технічною освітою, не працюючої, не є особою з інвалідністю, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Онофрейчук О.М.,

захисника Оверченко О.А.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2020 року о 19 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, шляхом пошкодження вікна проникла до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала мобільний телефон марки «NOMI» моделі «i5001» EVO M3 Grey, вартістю 303 гривні 33 коп., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-593е від 12.05.2020, який належить потерпілій ОСОБА_2 , чим заподіяла останній майнової шкоди на вказану суму.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

27.05.2020 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000325 від 18 лютого 2020 року, між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Панасенко В.В., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрювана повністю визнала себе винною в інкримінованому їй органом досудового розслідування злочині та зобов`язалася беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнала повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння нею кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 16 лютого 2020 року о 19 годині шляхом пошкодження вікна вона проникла до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала мобільний телефон, який продала своєму знайомому за 50 гривень, гроші витратила на продукти харчування. У скоєному - щиро розкаялася. Викрадене майно було повернуто потерпілій працівниками поліції. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, вона цілком розуміє надані їй законом права, а також роз`яснені їй судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена нею з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Онофрейчук О.М. в підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпіла надала письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Захисник Оверченко О.А. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисною та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваною вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні пояснила, що дійсно 16 лютого 2020 року у вечірній час, повернувшись в будинок за адресою: АДРЕСА_2 , виявила пропажу її мобільного телефону марки «NOMI», який в подальшому було повернуто їй працівниками поліції.

Проти затвердження даної угоди не заперечувала, підтвердивши добровільність своєї позиції та просила суд суворо її не наказувати, надати шанс на виправлення. Цивільний позов не заявляє.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України – як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 27 травня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Панасенко В.В. та підозрюваною в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченою скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що потерпіла розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечувала проти її затвердження, її позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, яка задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких виховує сама, не працює, раніше не судима, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває та амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра – не одержує, з врахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої – щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з її вини,

- та відсутності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-157е від 26 лютого 2020 року, витрати у сумі 1099 гривень 07 копійок на залучення експертів, судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-593е від 12 травня 2020 року, витрати у сумі 980 гривень 70 копійок на залучення експертів, судової дактилоскопічної експертизи № 19/113/7/1-370е від 18 травня 2020 року, витрати у сумі 817 гривень 25 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- сліди рук, відкопійовані на відрізок лс, первинна упаковка, які упаковані до сейф-пакету № 0361985 та дві дактилокарти, упаковані до сейф-пакету № 1984036, які, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП, зберігаються в матеріалах кримінального провадження (а.с.90) – підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «NOMI» моделі «i5001» EVO M3 Grey, та два флакони парфумів марки «AVONE» 1. «PERCEIVE» 2. «FABERLIC», які відповідно до розписки передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (а.с.97) – підлягають поверненню власнику потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 травня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Панасенко В.В. та підозрюваною ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000325 від 18 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судових дактилоскопічних експертиз № 19/113/7/1-157е від 26 лютого 2020 року у сумі 1099 (одна тисяча дев`яносто дев`ять) гривень 07 копійки, та № 19/113/7/1-370е від 18 травня 2020 року, у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок, а всього на загальну суму 1916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) гривень 32 копійки;

- судової товарознавчої експертизи у сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок, (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази по справі:

- сліди рук, відкопійовані на відрізок лс, первинна упаковка, що упаковані до сейф-пакету № 0361985 та дві дактилокарти, що упаковані до сейф-пакету № 1984036, які, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП, зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «NOMI» моделі «i5001» EVO M3 Grey, та два флакони парфумів марки «AVONE» 1. «PERCEIVE» 2. «FABERLIC», які відповідно до розписки передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 – повернути власнику потерпілій ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова