Ухвала суду № 89865813, 16.06.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/212/17

провадження №: 1-кп/398/37/20

УХВАЛА

Іменем України

"16" червня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Крімченко С.А.,

судді Авраменка О.В.,

присяжних: Сидор М.В., Шевченко Г.С. , Переверзєва В.Г.

з участю секретаря - Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в залі суду м.Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120070001700, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Шевченка Д.О.,

захисника - адвоката Шило А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано та надалі продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою. Завершити розгляд справи до закінчення строку дії запобіжного заходу неможливо. По даній справі не допитані потерпілі та свідки. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих, переховуватись від суду продовжують існувати і на даний час. ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, крім того він не має постійного місця проживання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою. Просить негайно звільнити його.

Захисник Шило А.О. підтримує думку ОСОБА_1 , вважає, що відносно нього можливо застосувати більш м`який запобіжний захід , не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд присяжних приходить до наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (ст. 183 КПК України ).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Оцінюючи вищевказані обставини, суд присяжних також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В справі «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема пов`язаних із спричиненням смерті, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі. ОСОБА_1 раніше судимий, в тому числі за особливо тяжкі злочини, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Крім того, обвинувачений не має постійного та зареєстрованого в установленому порядку місця проживання, офіційно не працює та не має жодних заробітків, доходів, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого.

По даній справі не допитані потерпілі та свідки, отже існує ризик того, що обвинувачений може на них впливати.

До закінчення строку тримання під вартою судове провадження не може бути завершене.

Враховуючи обставини кримінального провадження суд присяжних вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження. Стороною захисту не надані докази неможливості тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

За таких обставин, суд присяжних вважає , що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд присяжних,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто з 16 червня 2020 року до 14 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченим обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - суддя Крімченко С.А.,

суддя Авраменко О.В.

присяжні Сидор М.В.

Шевченко Г.С.

Переверзєв В.Г.