Рішення № 89861252, 11.06.2020, Волноваський районний суд Донецької області

221/7313/19

2/221/234/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

за участі представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення у житлове приміщення та встановлення порядку користування житловим приміщенням -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Волноваського районного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив суд зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення його до вказаної квартири та передачі ключів від неї; встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити йому - ОСОБА_1 в користування ізольовану кімнату (спальню) площею 7,9 кв.метрів, яка за планом №5; виділити ОСОБА_3 в користування ізольовану кімнату (спальню) площею 5,7 кв.метрів, яка за планом №4 та вбудовану комору (шафу) 0,6 кв. метрів на плані за №3; в спільному користуванні сторін залишити: коридор площею 5,2 кв.метри на плані за №1, кімнату (зал) площею 15,7 кв.метри на плані №2, кухню площею 6,1 кв.метри на плані АДРЕСА_1, вбиральню (сполучений санвузол) площею 2,6 кв.метрів на плані №7, балкон, розташований поряд з кімнатами за планом 2 і 5.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що вони з відповідачем є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Волноваського районного суду Донецької області від 20.10.2016р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07.12.2016р. та постановою Верховного Суду від 26.09.2019р., яким вищевказана квартира АДРЕСА_1 - визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При цьому, за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину вказаної квартири. Відповідач ОСОБА_3 тривалий час перешкоджає позивачу користуватись квартирою АДРЕСА_1 , викинула його речі, та не дає ключа від замка на вхідної двері. Добровільно ОСОБА_3 не бажає вирішувати це питання, а численні звернення позивача до поліції не дали результату. Вважає, що йому повинно бути виділено у користування більшу з ізольованих кімнат, оскільки за станом здоров`я, він є інвалідом 2 групи та потребує стороннього догляду тому, у більшій кімнаті можливо розмістити відповідне обладнання та меблі. Враховуючи наведене, просить суд задовольнити його вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 , не погодившись із позовом, надав суду відзив, за змістом якого, з боку відповідача ОСОБА_3 не чиняться перешкоди позивачу щодо користування спірною квартирою. Особисто позивач не звертався до відповідача, після судового розподілу квартири, з вимогами щодо вселення, натомість пропонував сплатити йому грошову компенсацію за належну йому Ѕ частину квартири в розмірі 5000 доларів США. Відповідач заперечує щодо порядку користування, викладеному у позові ОСОБА_1 та пропонує виділити у користування позивача ізольовану кімнату (спальню) площею 5,7 кв.метрів, яка за планом №4, залишивши у користуванні ОСОБА_3 ізольовану кімнату (спальню) площею 7,9 кв.метрів, яка за планом №5, а інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні. Посилається при цьому, на наявні плани ОСОБА_3 щодо особистого проживання у квартирі після проведення там ремонтних робіт.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 до зали суду не з`явились, просили частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві.

07.10.2019 ухвалою судді відкрито провадження в справі, справа призначена до підготовчого судового засідання на 05.11.2019р.

05.11.2019 року ухвалою суду підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін на 30.01.2020року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 85902547 від 26.04.2017р. Іншим співвласником квартири з часткою Ѕ є відповідач - ОСОБА_3 , що не заперечувалось позивачем та підтверджується копією технічного паспорту.

Згідно технічного паспорту спірна квартира складається з двох ізольованих та однієї прохідної житлових кімнат, а саме: ізольована кімната (спальня) площею 7,9 кв.метрів, яка за планом №5; ізольована кімната (спальня) площею 5,7 кв.метрів, яка за планом №4; прохідна кімната (зал) площею 15,7 кв.метри на плані №2; коридор площею 5,2 кв.метри на плані за №1, вбудована комора (шафу) 0,6 кв. метрів на плані за №3, кухня площею 6,1 кв.метри на плані АДРЕСА_1, вбиральня (сполучений санвузол) площею 2,6 кв.метрів на плані №7.

За поясненнями свідка ОСОБА_5 , наданими у судовому засіданні, позивач та відповідач були родиною, жили разом за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, після хвороби ОСОБА_1 , відносини із дружиною погіршились, та вона змінила замок у квартирі, його речі викинула та не пускала у приміщення квартири. Звернення до поліції з цього приводу не дали результату.

Аналогічні пояснення надав у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 .

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо),які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 47 Конституції України та ст.9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1,2 статті 317 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1,2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд /правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-1500цс від 17.02.2016 року/.

В п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», №20 від 22 грудня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

На думку суду, за своєю суттю «встановлення порядку користування» передбачає лише надання співвласникам у розпорядження об`єктів, які фактично існують, і не є тотожним «виділу майна в натурі» з можливим проведенням переобладнання для досягнення ідеальних часток у праві спільної власності.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-79цс14.

Пунктом 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» визначено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

З вивчених у судовому засіданні письмових звернень позивача та відповідями начальника Волноваського відділу поліції на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що починаючи із жовтня 2016 року, останньому чиняться перешкоди з боку відповідача ОСОБА_3 у користуванні належним йому майном - частиною спірної квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, суд вбачає, позивач доступу в спірну квартиру не має, ключі від квартири у нього відсутні, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися належною йому частиною квартири. Тобто, протягом тривалого часу сторони не можуть дійти взаєморозуміння при вирішенні питань побуту та спільного користування вищевказаною квартирою.

Оскільки позивач є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , права власності не позбавлений, його право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні власністю - шляхом вселення його до вказаної квартири та передачі ключів від неї.

Даних про те, що вказана квартира може бути виділена співвласникам в окремі квартири, в матеріалах справи немає. Домовленості щодо порядку користування квартирою сторони не досягли. Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позов, встановивши порядок користування спірною квартирою.

Аналізуючи матеріали справи, технічні характеристики та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про доцільність визначення порядку користування спірною квартирою відповідно до порядку, запропонованого позивачем в позовній заяві, оскільки останній є інвалідом 2 групи та потребує стороннього догляду, а у більшій кімнаті можливо розмістити відповідне обладнання та меблі. Зазначений варіант визначення порядку користування спірною квартирою враховує баланс інтересів всіх співвласників.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч.2,3 ст.138 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначені граничні розміри компенсації витрат сторін. Так, позиціями 3 та 5 пункту 1 зазначеної Постанови передбачено, що судові витрати за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 05.11.2019 року, 30.01.2020 року, 18.02.2020 року, 10.04.2020 року, 29.05.2020 року та 05.06.2020 року фактично знаходились у суді по даній справі 185 хвилин, тобто 3,05 години.

Враховуючи, що у 2020 році розмір мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі складав 28,31 гривень, то з урахуванням фактичних годин відриву від звичайних занять , які становлять 3,05 годин, компенсація позивачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_2 становить (3,05 х 28,31) = 86,16 гривень.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи й звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а його дві вимоги знайшли підтвердження, тому підлягають відшкодуванню на користь держави з відповідача ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення його до вказаної квартири та передачі ключів від неї.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити ОСОБА_1 в користування ізольовану кімнату (спальню) площею 7,9 кв.метрів, яка за планом №5; виділити ОСОБА_3 в користування ізольовану кімнату (спальню) площею 5,7 кв.метрів, яка за планом №4; в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити: коридор площею 5,2 кв.метри на плані за №1, кімнату (зал) площею 15,7 кв.метри на плані №2, вбудовану комору (шафу) 0,6 кв. метрів на плані за №3, кухню площею 6,1 кв.метри на плані №6, вбиральню (сполучений санвузол) площею 2,6 кв.метрів на плані №7; балкон, розташований поряд з кімнатами за планом 2 і 5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок - Отримувач коштів Волноваське УК/Волноваськ.р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37980308 Банк отримувача: Казначейство України(ел.адм.податків) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA918999980313111206000005179 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із відривом від звичайних занять у сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку із відривом від звичайних занять у сумі 86 (вісімдесят шість) грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2020р.

Суддя: Н.В.Писанець