Рішення № 89856342, 16.06.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7512/19

Провадження № 2/219/383/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої судді - Погрібної Н.М.,

за участю секретаря - Захарчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 ОСОБА_3 , яка є представником ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб автомобіль ТЗ - НОМЕР_2 СПГ, фургон, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , фіолетового кольору.

В обґрунтування позову зазначає, що 23 червня 2012 року позивач - ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоприват" заяву про приєднання до публічного договору №DO2FA0000353067 про надання фінансового лізингу. Згідно цієї заяви ТОВ "Автоприват", як Лізингодавець, передає позивачу, як Лізингоодержувачу, в лізинг автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку № 1, а саме: автомобіль марки ТЗ - НОМЕР_2 СПГ, фургон, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , вартістю 64000,00 грн., у т. ч ПДВ. Строк лізингу складав 36 місяців з моменту підписання Додатку 2 (графік лізингових платежів). Лізинг укладався з метою особистого використання предмету лізингу позивачем. Відповідно до додатку № 1 до Договору фінансового лізингу №DO2FA0000353067 від 23.06.2012 р дата приймання - передачі предмету лізингу 13.07.2012 р. В цей же день фактично позивачу був переданий автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем спеціфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Одночасно із договором фінансового лізингу та додатками до нього, був укладений між ТОВ "АВТОПРИВАТ" та третьою особою - 1 Договір поруки. Відповідно до Договору поруки від 13.07.2012 р сторони домовилися, що місцем виконання Договору є структурний підрозділ ПАТ КБ "ПриватБанк" у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України. Дійсна мета укладення зазначеного договору фінансового лізингу - придбання позивачем спірного автомобіля у розстрочку. Позивач виконував умови фінансового лізингу в повному обсязі і в строки, передбачені у додатку № 2 до Договору фінансового лізингу від 23.06.2012 р - графіку лізингових платежів. В червні 2013 р позивач виконав в повному обсязі умови договору фінансового лізингу і 07.06.2013 р звернувся до ТОВ "АВТОПРИВАТ" із проханням зняти арешт з майна - автомобіля - предмета лізингу та переоформити право власності на позивача на спірний автомобіль. Проте, відповідь позивачу з цього приводу надав позивачу не ТОВ "АВТОПРИВАТ", а ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК».

Відповідно до ч.2 п. 27 Постанови КМУ від 07.09.1998 р № 1388 "Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєструються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком. Такого акту позивач і лізингодавець - ТОВ "АВТОПРИВАТ" не укладали внаслідок того, що ТОВ "АВТОПРИВАТ" припинило свою діяльність, що підтверджується інформацією, яка міститься у відкритому Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Позивач через адвокатський запит звертався до відповідачів, ДП "Національні інформаційні системи", намагаючись в досудовому порядку вирішити даний спір, але у зв*язку із ліквідацією юридичної особи - власника транспортного засобу - вирішити спір в досудовому порядку позивач не може. Тобто, фактично, з 10.06.2013 року ( з цієї дати припинилася дія договору фінансового лізингу) позивач відкрито, безперервно володіє рухомим майном, власником якого є юридична особа - ТОВ "АВТОПРИВАТ", яке 11.08.2016 року ліквідувалося, без правонаступника. Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно. Право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду. Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов*язків, передбачений п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.На даний час, у зв`язку зі змінами в законодавстві, позивач не має можливості зареєструвати право власності на автомобіль, що порушує право розпорядження належним рухомим майном.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позові, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, проте в судове засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення слухання справи, або про розгляд справи уйого відсутність до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши надані докази у їхній сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23 червня 2012 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоприват" (код ЄДОРПОУ 33183599) заяву про приєднання до публічного договору №DO2FA0000353067 про надання фінансового лізингу, що розміщений був на офіційному веб-сайті www. ІНФОРМАЦІЯ_1 .ua Згідно цієї заяви ТОВ "Автоприват", як Лізингодавець, передає ОСОБА_1 , як Лізингоодержувачу, в лізинг Автомобіль згідно специфікації, викладеної в Додатку № 1, а саме: автомобіль марки ТЗ - НОМЕР_2 СПГ, фургон, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , вартістю 64000,00 грн, у т. ч ПДВ.

Відповідно до Додатку 2, строк лізингу складав 36 місяців з моменту підписання Додатку 2 (графік лізингових платежів).

Лізинг укладався з метою особистого використання предмету лізингу позивачем.

Відповідно до додатку № 1 до Договору фінансового лізингу №DO2FA0000353067 від 23.06.2012 р дата приймання - передачі предмету лізингу 13.07.2012 р. В цей же день фактично ОСОБА_1 , був переданий автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до листа, надісланого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що кошти з транзитного рахунку договору №DO2FA0000353067 від 23.06.2012 розподілено. Станом на 10.06.2013 року заборгованість відсутня, угоду закрито.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (зі змінами) - Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України змістом права власності є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 318 ЦК України с суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, чинній на даний час державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяви власників, поданих особисто або уповноваженим представником , і документів, що посвідчують їх особу, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі-правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих вуповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі - продажу (міни,поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, напідставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі - продажу (міни, поставки),дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі - продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою; договір комісії між власником транспортного засобу та суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктам господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передач у транспортних засобів з державної у комунальну власність чи з комунальної власності в державну; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікацій них номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль чим отоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданим підприємством - виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або в електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до наведеного право власності на транспортний засіб марки ТЗ - НОМЕР_2 СПГ, фургон, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 виникло з часу його придбання. Позивач відкрито, володів, користується зазначеним рухомим майном, але не зареєстрував своє право власності на майно, у перебачений законом спосіб.

Згідно ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З 10.06.2013 року ОСОБА_1 відкрито, безперервно володіє рухомим майном, власником якого є юридична особа - ТОВ "АВТОПРИВАТ", яке 11.08.2016 року ліквідувалося, без правонаступника.

Відповідно до листа, надісланого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається, що кошти з транзитного рахунку договору №DO2FA0000353067 від 23.06.2012 розподілено. Станом на 10.06.2013 року заборгованість відсутня, угоду закрито.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Рішення суду про визнання права власності на транспортний засіб, як зазначено у п.8 Порядку, є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, а отже підставою для здійснення державної реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, на які посилався позивач в якості своїх обґрунтувань, прийнявши до уваги те, що позивач не може захистити своє невизнане право у позасудовий спосіб, його право підлягає захисту у судовому порядку шляхом визнання права власності на транспортний засіб, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) - право власності за набувальною давністю на рухоме майно, належне ТОВ "АВТОПРИВАТ" (код ЄДРПОУ 33183599), а саме на: автомобіль марки ТЗ - НОМЕР_2 СПГ, фургон, номер кузова (шассі) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , фіолетового кольору.

Копію заочного рішення надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М.Погрібна