Рішення № 89856217, 09.06.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1539/17

Провадження № 2/219/39/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач АТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 27805,73 грн. за кредитним договором № б/н від 27 травня 2008 року, яка складається з наступного: 1947,49 грн. - заборгованість за кредитом, 21096,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1600 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». 17 липня 2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п. 3.3. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства, своєчасно не надав банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого станом на 31 січня 2017 року має заборгованість - 27805,73 грн., яка складається з наступного: 1947,49 грн. - заборгованість за кредитом, 21096,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у розмірі 27805,73 грн. за кредитним договором № б/н від 27 травня 2008 року.

15 березня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить визнати обставину не вчинення укладення договору № б/н від 27 травня 2008 року між позивачем та відповідачем, оскільки позивач не надав відповідних доказів вчинення дій - укладення між сторонами спірного договору. Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 травня 2008 року зазначила, що взагалі відсутня така подія, як укладення вказаного договору № б/н від 27 травня 2008 року, а також, якщо перерахувати математично всі суми в розрахунку, то розмір процентів складав би 4288,90 грн., а не 21096,06 грн., як зазначено у розрахунку позивача, який вважає хибним та таким, що не може бути доказом заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом. Що стосується нарахування пені, штрафних санкцій, звертає увагу, що в цій частині відсутні докази правомірності таких нарахувань. Крім того, позивач не виконав вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Тому, враховуючи відсутність доказів надання кредиту відповідачу, укладення договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем 27 травня 2008 року, відсутність доказів щодо строку дії банківської картки, просить повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (т.с. 1, а.с. 169-180).

10 травня 2018 року від відповідача надійшла відповідь на відзив, до якої додано копію листа від 28 квітня 2018 року, яким ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № б/н від 27 травня 2008 року отримав картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , остання з яких мала термін дії до останнього дня 03.2016 року (т.с. 1, а.с. 196-201).

26 червня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про виключення з числа доказів документів, в якій посилається на те, що до відповіді на відзив позивачем було додано копію листа від 28 квітня 2018 року, яким ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № б/н від 27 травня 2008 року отримав картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , остання з яких мала термін дії до останнього дня 03.2016 року. Проте звертає увагу суду, що за заява від 27 травня 2008 року не містить даних про те, що ОСОБА_1 за цією заявою отримав кредитну картку № НОМЕР_2 . В той же час, позивач надає копії виписки за період з 01 січня 1999 року по 20 листопада 2017 року, яка містить інший номер картки, містить інші цифри, ніж ті, які зазначені у позовній заяві, позивач умисно не надає строк дії картки № НОМЕР_1 . У заяві про перегляд заочного рішення суду відповідач зазначав, що у 2013 році відповідач до 19 червня 2017 року виїжджав за межі України і з 2013 року будь-якими картками ПриватБанку не користувався. Позивач не надав належні та допустимі докази іншого. У зв`язку із викладеним, просить виключити з числа доказів по справі кредитний договір № б/н від 27 травня 2008 року та заяву від 27 травня 2008 року (т.с. 1, а.с. 215).

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року зобов`язано акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надати у судове засідання відомості про термін дії картки № НОМЕР_1 ; відомості про дату видачі картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; докази отримання ОСОБА_1 картки № НОМЕР_2 ; заяву ОСОБА_1 до банку про видачу йому картки № НОМЕР_2 або інший документ, на підставі якого банком оформлювалася картка № НОМЕР_2 (т.с. 2, а.с. 13).

На виконання ухвали суду від 21 лютого 2020 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» від 23 березня 2020 року № 205517-ВБ, а також довідка № б/н, відповідно до яких ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 27 травня 2008 року отримав картки № НОМЕР_1 (дата відкриття - 27 травня 2008 року, термін дії - 04.2012 року), № НОМЕР_2 (дата відкриття - 26 квітня 2012 року, термін дії - 03.2016 року). Також зазначено, що відповідно до даного кредитного договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Клієнт має право звернутися до установи банку з метою перевипущення недійсних карток. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку. Вся сума заборгованості, яка сформувалася на дату перевипуску, відображається та враховується, в тому числі, і на перевипущеній картці, що і стало підставою формування розрахунку заборгованості з іншої дати. Оскільки перевипуск карти не є укладенням нового кредитного договору, а спрямований лише на випуск платіжної картки, додаткові документи під час її отримання не заповнюються (т.с. 2, а.с. 19-26).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, надав суду заяву, в якій наполягає на позовних вимогах, просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України. 09 червня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити, а також судове засідання провести без їх участі.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, уклали кредитний договір у вигляді заяви № б/н від 27 травня 2008 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана сторонами 27 травня 2008 року (т.с. 1, а.с. 8).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

На виконання вищевказаних умов кредитного договору банк передав відповідачу кредитну картку, однак, останній не виконав взятих на себе зобов`язань, не сплатив у встановлений строк суму основного боргу, а тому станом на 31 січня 2017 року має заборгованість - 27805,73 грн., яка складається з наступного: 1947,49 грн. - заборгованість за кредитом, 21096,06 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова) (т.с. 1, а.с. 4-7).

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналогічні висновки були сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс 19).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як видно з матеріалів справи, у заяві позичальника від 27 травня 2008 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте у матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 27 травня 2008 року та якою підтверджується, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів у зазначеному розмірі (т.с. 1, а.с. 9).

Таким чином, вищевказана довідка про умови кредитування від 27 травня 2008 року року є складовою частиною кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 27 травня 2008 року року шляхом підписання заяви від 27 травня 2008 року, оскільки умови кредитування, викладені у довідці, підписані особисто позичальником 27 травня 2008 року, і цей факт свідчить про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, у зв`язку з порушенням умов кредитного договору № б/н від 27 травня 2008 року, відповідач повинен повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів, тобто суму непогашеного тіла кредиту у розмірі 1947,49 грн. Тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Згідно з довідками АТ КБ «ПриватБанк» № б/н, ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 27 травня 2008 року отримав картки № НОМЕР_1 (дата відкриття - 27 травня 2008 року, термін дії - 04.2012 року), № НОМЕР_2 (дата відкриття - 26 квітня 2012 року, термін дії - 03.2016 року) (т.с. 1, а.с. 201, т.с. 2, а.с. 23, 26).

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місяця щомісячні платежі упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку. Вся сума заборгованості, яка сформувалася на дату пере випуску, відображається та враховується, в тому числі, і на пере випущеній картці, що і стало підставою формування розрахунку заборгованості з іншої дати.

Оскільки перевипуск карти не є укладенням нового кредитного договору, а спрямований лише на випуск платіжної картки, додаткові документи під час її отримання не заповнюються.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача щодо невизнання перевипуску картки № НОМЕР_2 , оскільки, як видно з матеріалів справи, відповідач тривалий час користувався карткою № НОМЕР_2 , відкритою 26 квітня 2012 року. Так, згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 по основній карті № НОМЕР_1 встановлено, що у період з 29 квітня 2012 року по 09 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_1 користувався вищевказаною карткою, зокрема, здійснював депозити, зняття готівкових коштів, перерахування на картку № НОМЕР_2 , поповнення мобільного телефону з картки, покупку товарів (т.с. 1, а.с. 145-148). Крім того, відповідач ОСОБА_1 користувався карткою № НОМЕР_1 з 28 травня 2008 року по 20 квітня 2012 року (т.с. 1, а.с. 149-154).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто 31 березня 2016 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 31 березня 2016 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 квітня 2016 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане, суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих з 01 квітня 2016 року по 31 січня 2017 року, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю. Оскільки зі спливом строку кредитування (31 березня 2016 року) припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 01 квітня 2016 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Проте суд приймає до уваги альтернативний розрахунок процентів, наданий відповідачем ОСОБА_1 , згідно з яким за період з листопада 2008 року по січень 2017 року розмір заборгованості по процентам за користування кредитом складає 4288,90 грн. (а.с. 170-173).

Однак суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом, які нараховані відповідачу до 31 березня 2016 року, оскільки вони були розраховані у межах строку кредитування (до 31 березня 2016 року), у розмірі 3744,50 грн., виходячи з розрахунку: 4288,90 - 544,40 (заборгованість з процентів за період з 01 квітня 2016 року по 31 січня 2017року) = 3744,50 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (31 березня 2016 року), то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки.

Аналогічні висновки були сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Крім того, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за даним кредитним договором неустойки: 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова), оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -VII).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч. 1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч. 2).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція»

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Як встановлено судом, відповідач зареєстрований у м. Бахмут Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 року та від 02.12.2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач звільняється від сплати неустойки: 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова) за кредитним договором б/н від 27 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахування вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 травня 2008 року у розмірі 5691,99 грн., яка складається з наступного: 1947,49 грн. - заборгованість за кредитом, 3744,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки: 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1312,18 грн. - штраф (процентна складова) за кредитним договором б/н від 27 травня 2008 року слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 327,53 грн. (5691,99 х 1600 / 27805,73 = 327,53 грн.)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором б/н від 27 травня 2008 року у розмірі 5691 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 99 коп., яка складається з наступного: 1947,49 грн. - заборгованість за кредитом, 3744,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 327 (триста двадцять сім) грн. 53 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Р.Є. Дубовик