Рішення № 89855645, 16.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Київ № 826/9046/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2

до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства

юстиції України,

Міністерства юстиції України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Світло»

ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.04.2016;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.05.2016 №1534/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- скасувати проведені Міністерством юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 30.05.2015 №10739990023005426, №10739990024005426, №10739990025005426.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20.05.2019 року касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 826/9046/16 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.04.2016. Прийнято в цій частині вимог нову постанову про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 28.04.2016. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 826/9046/16 залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій з урахуванням додаткових пояснень просить:

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі 826/9046/16 і закрити провадження у справі.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року у справі 910/8113/16 було визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» оформлених протоколом №01/02/16 від 01 лютого 2016 року. Вказаною постановою встановлено, що учасник ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_1 не був присутній на загальних зборах учасників ТОВ «НВП «Світло», ні протокол, ні реєстр учасників не містять його особистого підпису. Таким чином, встановлений постановою ВГСУ від 14.11.2017 р. Факт недійсності рішень Загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло», проведених 01.02.2016 р. є нововиявленою обставиною у даній справі №826/9046/16. Також зазначає про те, що дана обставина є нововиявленою в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, так як остання є істотною, не була і не могла бути відома позивачу та не була встановлена судом під час розгляду справи №826/9046/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року відкрито провадження за нововиявленними обставинами у справі №826/9046/16 та призначено судове засідання.

В судове засідання 07.04.2020 р. сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. У зв`язку із неявкою в судове засідання представників сторін фіксування судового засідання не здійснювалося, а суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду судового рішення від 17.10.2016 року за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 року у справі №К-45458/09, "істотність" обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку "не були і не могли бути відомі особи" потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.

Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

У ході розгляду заяви про перегляд судом з`ясовано, що як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 14.11.2017 року у господарській справі №910/8113/16, яким визнано недійсними рішення Загальний зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» оформлених протоколом №01/02/16 від 01 лютого 2016 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ «НВП «Світло» від 29 квітня 2016 року оформлених протоколом №29/04/16.

Також вказаною постановою встановлено, що учасник ТОВ «НВП «Світло» ОСОБА_1, частка якого становить 64%, не був присутній на загальних зборах учасників ТОВ «НВП «Світло», таким чином загальні збори 29 квітня 2016 року є такими, що проведені за відсутності кворуму, а тому визнані недійсними.

Проаналізувавши наведені заявником обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає частковому задоволенню.

Так, на час розгляду даної справи заявник не знав та не міг знати про результати розгляду господарської справи 910/8113/16 та встановлені Вищим господарським судом України в цій справі обставини.

Крім того, встановлені судовим рішенням від 14.11.2017 обставини мають істотне значення для вирішення даної справи, а відтак є нововиявленними у розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини, (далі - Суд), від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача.

Крім того, у постанові від 29.05.2019р. у справі № 826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 30.05.2016р. №1534/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та стосуються корпоративних прав учасників справи, пов`язаних із створенням, діяльністю та управлінням юридичною особою.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, суд приходить до висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктного складу учасників справи може бути розглянутий в порядку господарського чи цивільного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Оскільки постановою Верховного Суду від 20.05.2019 частково скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 у скасованій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені приписи процесуального законодавства, суд вбачає наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 в частині, що набрала законної сили та закриття провадження у справі №826/9046/16.

Керуючись статтями 248, 361, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2016 у справі №826/9046/16 в частині: визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 №1534/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та скасування проведених Міністерством юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 30.05.2015 №10739990023005426, №10739990024005426, №10739990025005426.

Закрити провадження у справі №826/9046/16 за позовом ОСОБА_2 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Світло», ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 №1534/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та скасування проведених Міністерством юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 30.05.2015 №10739990023005426, №10739990024005426, №10739990025005426.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко