Рішення № 89855309, 15.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/990/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24.02.2020 № ХК5873/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення на штрафу у розмірі 141 690 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області проведено інспекційне відвідування місця здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з метою перевірки дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, за результатами якої складено акт інспекційного від 10.01.2020. №ХС5873/1148/АВ, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Порушення вимог вказаної норми трудового законодавства за твердженнями відповідача полягає в тому, що працівник ОСОБА_2 допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Позивач вважає неправомірним застосування до неї штрафу, оскільки жодних дій, які би мали ознаки даного правопорушення, нею не вчинено. Зокрема, ФОП відмітила, що ОСОБА_2 з 09.12.2019 перебувала на обліку у Снігурівській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості та була прийнята позивачем на стажування з 03.01.2020 до 12.01.2020 відповідно до вимог ст. 29 та 35 Закону України "Про зайнятість населення".12.12.2019 прийнятий Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), який змінив підхід до процедури накладання штрафних санкцій за порушення законодавства про працю та суттєво знизив їх розміри. Вказана редакція Закону № 378-IX почала діяти з 02.02.2020. При цьому, при розгляді відносно ФОП ОСОБА_1 справи про накладення штрафу і прийнятті постанови від 24.02.2020, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 265 КЗпП України, відповідач застосував норму закону, яка втратила чинність. Посилаючись на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 17.04.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 17.04.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

12.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке. Так, під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача встановлено, що позивач допустив до роботи одного найманого працівника - ОСОБА_3 без укладання трудового договору та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, чим порушив ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. За твердженнями відповідача, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами винесена у відповідності та з дотриманням вимог законодавства, якими врегульовано порядок притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю та процедуру проведення заходу державного контролю. Також відповідач вважає, що відповідно до пункту 6.5 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, зареєстрований Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти та науки України від 31.05.2013 року № 318/655 Договір стажування укладається центром зайнятості з роботодавцем і безробітним, проте позивач надав Договір стажування від 03.01.2020 № 1, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що суперечить нормам Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 6.5 Порядку № 318/655. За наведених обставин просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Ухвалою від 25.05.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу "Про проведення інспекційного відвідування" від 03.01.2020 №15, направлення від 03.01.2020 № 17, 10.01.2020 державним інспектором Головного управління Держпраці у Херсонській області здійснено вихід за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з метою проведення інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування складений акт № ХС5873/1148/АВ від 10.01.2020, яким зафіксоване порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ФОП фактично допустила до роботи працівника ОСОБА_3 без трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомлення державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

З метою усунення порушень, зафіксованих в акті № ХС5873/1148/АВ від 10.01.2020, інспектором праці виданий припис від 15.01.2020 № ХС5873/1148/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути встановлені під час інспекційного відвідування порушення, а саме: допуск до роботи без укладення трудового договору у строк до 25.01.2020.

За результатами розгляду справи та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України ГУ Держпраці у Херсонській області винесено постанову від 24.02.2020 №ХС5873/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 141690,00 грн за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

2Не погодившись із законністю застосування штрафних санкцій, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо законності накладення на позивача штрафних санкцій, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 виначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог статей 259-265 Глави XVIII Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП україни).

Так, статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з п. 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з п. 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Із матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , у позивача проходила стажування ОСОБА_3 , яка працювала помічником продавця на випробувальному терміні з 03.01.2020 відповідно до розпорядження ФОП ОСОБА_1 № 32 від 02.01.2020.

Відповідно до ст. 29 та ст. 35 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, право на стажування мають дві категорії осіб - студенти (учні) закладів освіти та зареєстровані безробітні.

Також суд встановив, що ОСОБА_3 у період з 09.12.2019 до 17.01.2020 перебувала на обліку у Снігурівській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості, що підтверджується записом у її трудовій книжці, виданій 05.11.1990.

Таким чином, з наведеного слідує, що ОСОБА_3 на момент проведення інспекційного відвідування 10.01.2020 була зареєстрована як безробітна, а отже відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" мала право проходити стажування без оформлення трудових відносин.

Разом з цим, суд відмічає, що умови та порядок проходження стажування передбачені Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655 (далі - Порядок №318/655).

Відповідно до Порядку № 318/655 стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних.

Згідно із п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).

Відповідно до пункту 6.5 Порядку № 318/655, при забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування центром зайнятості укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному пунктами 6.2 - 6.4 цього розділу.

Із аналізу вказаних норм Порядку № 318/655 слідує, що для проведення стажування роботодавець зобов`язаний розробити "Індивідуальну програму стажування", що погоджується центром зайнятості населення, який в подальшому контролює хід виконання вказаної програми. Крім того, обов`язковою умовою стажування є укладення Договору стажування між центром зайнятості, роботодавцем і безробітним.

Суд зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію Договору стажування від 03.01.2020 № 1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте суд не вважає вказаний договір належним та допустимим доказом у справі, оскільки п. 6.5 Порядку № 318/655 передбачено, що Договір має бути укладений між центром зайнятості, роботодавцем і безробітним.

Також суд критично оцінює твердження позивача про те, що на момент здійснення інспекційного відвідування ОСОБА_2 проходила стажування у ФОП ОСОБА_1 відповідно до направлення Снігурівської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості, оскільки долучене до матеріалів справи направлення на працевлаштування №14732001140001001 датоване 16.01.2020, у той час, як інспекційне відвідування було проведено 10.01.2020.

Отже, оскільки стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин законодавством не передбачене, крім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку, допущення такого праціника до виконання трудових функцій без належного оформлення трудових відносин є порушенням вимог ч.1 ст. 21, ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Варто відмітити, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування 10.01.2020 не надано документів на підтвердження трудових відносин із ОСОБА_2 .

Лише на вимогу припису про усунення виявлених порушень № ХК5873/1148/АВ/П від 15.01.2020, позивачем надано наказ № 1 від 14.01.2020 про прийняття ОСОБА_2 на роботу продавцем продовольчих товарів та повідомлення про прийняття працівника на роботу. Також, 15.01.2020 зроблено запис до трудової книжки про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця в магазин ФОП ОСОБА_1 .

Отже, на момент перевірки 10.01.2020 вказаних документів у позивача не існувало.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 листом від 16.01.2020 повідомила Держпраці про виконання вимог припису № ХК5873/1148/АВ/П від 15.01.2020 щодо усунення виявлених порушень, тобто позивач добровільно виконала вимоги припису щодо усунення існуючих порушень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджені обставини, які викладені у акті інспекційного відвідування щодо фактичного допуску позивачем до роботи працівника ОСОБА_2 без будь-якого оформлення трудових відносин.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, за яке передбачена відповідальність згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Щодо правомірності постанови від 24.02.2020 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 141690,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2020 № 1006752384 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 01.04.2004, реєстраційний № 24840170000000716, вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Постановою від 24.02.2020 № ХС5873/1148/АВ/П/ТД-ФС на позивача накладено штраф у розмірі 141690,00 грн. згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (в редакції від 05.12.2019) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, серед іншого, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Разом з тим, судом встановлено, що застосована до позивача норма КЗпП України (в редакції від 06.12.2019, Закон № 1774-VIII) на день прийняття оскаржуваної постанови №ХС5873/1148/АВ/П/ТД-ФС від 24.02.2020 втратила чинність, оскільки 12.12.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України " № 378-IX, ч. 2 ст. 265 якого передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, зокрема, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Таким чином, Законом № 378-IX змінено підхід до відповідальності у вигляді фінансових санкцій за порушення законодавства про працю та суттєво знижено розмір штрафу.

До питання дії нормативно-правових актів у часі неодноразово звертався Конституційний Суд України.

Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997, КСУ зазначив: "…Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше…" (речення перше-третє абзацу п`ятого пункту 3 мотивувальної частини).

Також у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999 КСУ зазначив: "…За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. <…> Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього..." (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, закони та інші нормативно-правові акти мають зворотної дії в часі у разі, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Беручи до уваги ту обставину, що на день прийняття спірної постанови діяла норма, яка пом`якшувала відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю без належного оформлення трудових відносин, суд вважає, що притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафу на підставі законодавства, яке діяло на час вчинення правовпорушення, є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак не довів правомірності постанови від 24.02.2020 про накладення штрафу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відтак оскаржена постанова не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 24.02.2020 № ХС5873/1148/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 141690,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699; 73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 112040100