Рішення № 89854784, 04.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1960/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.

представника позивача – Маслюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 08.01.2020 №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт №ПЛ5641/161/АВ від 22.11.2019 та Протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ. За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області (справа №524/8753/19) винесено постанову від 13.12.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн, який позивачем сплачено в повному обсязі. Окрім того, відповідачем 08.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у розмірі 625950,00 гривень на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за фактом допущення працівників до роботи без укладання трудового договору. Стверджує, що ФОП ОСОБА_1 рішенням суду притягнуто до адміністративної відповідальності за допуск до роботи фізичних осіб без оформлення трудового договору, а тому накладення на неї штрафу за вказане правопорушення згідно постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 08.01.2020 №П5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФСЛ є повторним її притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Ухвалою суду від 14 квітня 2020 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

29 квітня 2020 року до суду надійшов відзив Управління Держпраці у Полтавській області на позовну заяву згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці 5-ти працівників без оформлення трудових відносин, у зв`язку з чим постановою управління у відповідності до вимог ч. 2 ст. 265 КЗпП України до неї застосована фінансова санкція. Стверджував про неможливість ототожнення штрафів за ст. 265 КЗпП України із адміністративною відповідальністю передбаченою КпАП України.

12 травня 2020 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив у якій адвокат Маслюк В.В. зазначає, що позиція ВСУ висловлено у постанові від 06.03.2019 по справі 522/12566/18, на яку посилається відповідач стосується підсудності справ про оскарження постанов Держпраці винесених за статтею 265 КЗпП України, а не визначення самого факту подвійного притягнення до відповідальності.

29 травня 2020 року до суду надійшли заперечення Управління Держпраці у Полтавській області на відповідь позивача на відзив у яких відповідач вказує на те, що штраф передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка на накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, а штраф за ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані норми, суд вирішив розглядати справу за даної явки.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази судом встановлено такі обставини.

В період з 14.11.2019 по 22.11.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування фізично особи, яка використовує найману працю, результати якого оформлені актом від 22.11.2019 №ПЛ5641/161/АВ.

Вказаним актом зафіксовано використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці 5-ти працівників без оформлення трудових відносин.

За результатами розгляду вказаного акту відповідачем 08.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами посадовими особами №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 625950,00 грн.

Крім того, 22.11.2020 інспектором праці Ляшенко Н.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ, яким зафіксовано порушенням позивачем вимог ч. 3 ст. 243 КЗпП України, а саме допуск до роботи працівників без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органа.

За результатами розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 13.12.2019 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Кошти в сумі 8500,00 грн сплачені позивачем згідно квитанції "АТ КБ "ПриватБанк" від 09.01.2020.

Позивач не погоджуючись з подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З приводу доводів позовної заяви щодо повторного притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас положення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність

Застосовуючи ці підходи суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі №524/8753/19, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 08 січня 2020 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 08 січня 2020 року підлягає скасуванню.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.04.2019 по справі №806/2143/18.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна,119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Взнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу від 08.01.2020 №ПЛ5641/161/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 625950,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь Управління Держпраці у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 6259,50 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 15 червня 2020 року.

Суддя С.С. Бойко