Рішення № 89854751, 15.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/822/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гринько М.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі – позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (надалі – відповідач 1), Одеської митниці Державної митної служби України (надалі – відповідач 2), з урахуванням уточненої позовної заяви /том 1 а.с. 54-68/, про: визнання неправомірним (протиправним) та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 20.01.2020 №38-о; зобов`язання Державної фіскальної служби України вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства з дня видачі трудової книжки; визнання недійсними записів №14-15 в трудовій книжці ОСОБА_1 ; зобов`язання Одеської митниці Державної митної служби України внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення ОСОБА_1 - з дня видачі трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Одеська митниця Державної митної служби України з 2013 по 2020 роки ухилялася від виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №816/3303/14, а 27.01.2020 внесла до трудової книжки запис за №14 про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к “Про припинення державної служби”. Вказує, що постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №816/3303/14 відповідач 2 не виконав, а записи №13 та №15 трудової книжки суперечать один одному, що ускладнює визначення строків трудового (страхового) стажу та вислуги років державної служби. На виконання постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 Державною фіскальною службою України прийнято наказ від 20.01.2020 №38-о, яким ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що звільнений з посади заступника начальника Південної митниці 18.11.2009 за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України, проте, оскаржуваним наказом позивача звільнено з 18.11.2009, що не відповідає законодавству та постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14. На підставі оскаржуваного наказу відповідачем 2 до трудової книжки позивача внесено записи №14 та №15, які не відповідають хронології, запис про звільнення з 18.11.2009 не враховує того, що заробітна плата позивачу за період з 24.12.2008 по 18.11.2009 не сплачена та страхові внески з заробітної плати також не сплачені. Позивач вважає, що днем його фактичного звільнення має бути 27.01.2020, тобто дата, коли були внесені записи №14 та №15 у його трудову книжку. Вказує, що судові рішення, які набрали законної сили, відповідачами належним чином не виконані, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/822/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09:30 09 квітня 2020 року, витребувано докази.

06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив Державної фіскальної служби України на позовну заяву /том 1а.с. 108-110/, у якому представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що питання щодо внесення запису до трудової книжки про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України вирішено Верховним Судом 28.11.2019 у період, коли трудова книжка знаходилася у позивача. ДФС України направлено наказ №38-о від 20.01.2020 до Одеської митниці ДФС, яка на виконання постанови Верховного Суду листом від 23.12.2019 повідомила позивача про необхідність прибуття та надання оригіналу трудової книжки. На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2а-1910/10/1670 Одеською митницею ДФС внесено запис до трудової книжки позивача відповідно до резолютивної частини судового рішення, що було можливим тільки після винесення рішення щодо поновлення або звільнення позивача з посади. Вказує, що у Одеської митниці ДФС не було підстав та повноважень для внесення до трудової книжки позивача записів про скасування запису №13, так як це потягнуло б за собою поновлення позивача на посаді, та внесення запису про звільнення позивача з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України і вирішити питання про його звільнення, оскільки даний запис порушував би постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14. Пояснює, що голова ДФС України є суб`єктом призначення та звільнення з посади, яку займав позивач, оскільки вказана посада відноситься до посад державної служби категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї області. Вважає, що Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів та не порушувала прав та інтересів позивача.

07 квітня 2020 року до суду надійшов відзив Одеської митниці Державної митної служби України на позовну заяву /том 1 а.с. 118-120/, у якому представник відповідача 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що питання щодо внесення запису до трудової книжки про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України вирішено Верховним Судом 28.11.2019 у період, коли трудова книжка знаходилася у позивача. ДФС України направлено наказ №38-о від 20.01.2020 до Одеської митниці ДФС, яка на виконання постанови Верховного Суду листом від 23.12.2019 повідомила позивача про необхідність прибуття та надання оригіналу трудової книжки. На виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2а-1910/10/1670 Одеською митницею ДФС внесено запис до трудової книжки позивача відповідно до резолютивної частини судового рішення, що було можливим тільки після винесення рішення щодо поновлення або звільнення позивача з посади. Вказує, що у Одеської митниці ДФС не було підстав та повноважень для внесення до трудової книжки позивача записів про скасування запису №13, так як це потягнуло б за собою поновлення позивача на посаді, та внесення запису про звільнення позивача з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України і вирішити питання про його звільнення, оскільки даний запис порушував би постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14. Пояснює, що голова ДФС України є суб`єктом призначення та звільнення з посади, яку займав позивач. Вважає, що Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів та не порушувала прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року розгляд справи відкладено до 11:30 05 травня 2020 року.

14 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Державної фіскальної служби України /том 1 а.с. 142-151/, у якій позивачем зазначено, що відповідачем визнано та не спростовано доводи про те, що 21.07.2014 представнику позивача не було видано належним чином оформлену трудову книжку, а у ході розгляду справи №2а-1910/10/1670 відповідач сам створив суперечливу ситуацію, заперечуючи проти позову. Вважає, що відповідач мав можливість у період з 21.05.2008 по 21.07.2014 виконати судове рішення, оскільки трудова книжка знаходилася у відповідача. Пояснює, що протягом 2014-2015 років між ним та відповідачами тривало листування з питання виконання судового рішення та 23.09.2015 позивачу видано виконавчий лист по адміністративній справі №816/3303/14, який був звернутий до примусового виконання, проте судове рішення у справі №816/3303/14 не виконано, хоча відповідач мав об`єктивну можливість його виконати.

14 квітня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Одеської митниці Державної митної служби України /том 1 а.с. 163-173/, у якій позивачем зазначено, що відповідачем визнано та не спростовано доводи про те, що 21.07.2014 представнику позивача не було видано належним чином оформлену трудову книжку, а у ході розгляду справи №2а-1910/10/1670 відповідач сам створив суперечливу ситуацію, заперечуючи проти позову. Вважає, що відповідач мав можливість у період з 21.05.2008 по 21.07.2014 виконати судове рішення, оскільки трудова книжка знаходилася у відповідача. Пояснює, що протягом 2014-2015 років між ним та відповідачами тривало листування з питання виконання судового рішення та 23.09.2015 позивачу видано виконавчий лист по адміністративній справі №816/3303/14, який був звернутий до примусового виконання, проте судове рішення у справі №816/3303/14 не виконано, хоча відповідач мав об`єктивну можливість його виконати. Звертає увагу, що жоден з відповідачів у період з 21.07.2014 по 27.01.2020 вимог про надання оригіналу трудової книжки на адресу позивача не направляв.

Учасники справи у судове засідання 05 травня 2020 року повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином /том 1 а.с. 232-234/. Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі /том 1а.с. 135/.

Фіксування судового засідання 05 травня 2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною 1 статті 205, пунктом 2 частини 3 статті 205, частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року вирішено розглядати справу №440/822/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10:00 год. 29 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року витребувано від Одеської митниці Державної митної служби України засвідчену належним чином копію наказу ДМСУ від 04.12.2013 №1100-к, на підставі якого зроблено запис за № 14 у трудовій книжці ОСОБА_1 ; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10:30 15 червня 2020 року.

Позивач у судовому засіданні 15 червня 2020 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 15 червня 2020 року повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представників відповідачів.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

21.05.2008 ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника служби-начальника відділу у містах Іллічевськ та Білгород-Дністровський служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства, 20.06.2008 позивач переведений на посаду заступника начальника Південної митниці, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 /том 1 а.с. 75/.

Наказом Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к “Про припинення державної служби” наказано за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у негативному впливі на авторитет державного службовця та митної служби України, припинити перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 , звільнивши його з посади заступника начальника Південної митниці відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України “Про державну службу” /том 1 зворот а.с. 127/.

24.12.2008 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис №13 про звільнення із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закону України “Про державну службу” на підставі наказу №2794-к від 24.12.2008 /том 1 а.с. 75-76/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі №2а-1910/10/1670, яка набрала законної сили 18.05.2013, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, зміну формулювання підстави звільнення з посади задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24 грудня 2008 №2794-к "Про припинення державної служби". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 00 коп. /том 1 а.с. 79-81/.

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства доходів і зборів України із заявою від 19.06.2013 про звільнення з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України з 18.11.2009 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України /том 1 а.с. 113/, а також із заявою від 14.11.2013 про звільнення з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України з 18.11.2009 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України /том 1 а.с. 114/.

Наказом Державної митної служби України від 04.12.2013 №1100-К "По особовому складу митних органів" скасовано наказ Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к "Про припинення державної служби".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили 24.03.2015, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо не внесення до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запису про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу" внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби". Зобов`язано Південну митницю Міністерства доходів і зборів України внести на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запис до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу", внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено /том 2 а.с. 1-6/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 у справі №816/3303/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 р. по справі № 816/3303/14 залишено без змін /том 2 а.с. 7-11/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, у задоволенні заяви Одеської митниці ДФС про встановлення способу і порядку виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року – відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №816/3303/14 касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишено без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року залишено без змін /том 1 а.с. 22-26/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 у справі №816/3303/14 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, відмовлено /том 2 а.с. 12-21/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 у справі №816/3303/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2015р. по справі № 816/3303/14 залишено без змін /том 2 а.с. 22-26/.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 6-8; код ЄДРПОУ: 38516786) щодо розгляду заяв ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ) від 19 червня 2013 року та від 14 листопада 2013 року про звільнення його з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України. Зобов`язано Міністерство доходів і зборів України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 6-8; код ЄДРПОУ: 38516786) розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ) від 19 червня 2013 року та від 14 листопада 2013 року про звільнення його з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України і вирішити питання про його звільнення. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишено без змін. /том 1 а.с. 82-99/.

На виконання постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 на підставі заяв ОСОБА_1 від 19.06.2013 та від 14.11.2013 Державною фіскальною службою України прийнято наказ від 20.01.2010 №38-о "Про виконання рішення суду", яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади заступника начальника Південної митниці 18.11.2009 за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України /том 1 а.с. 112, 123/.

До трудової книжки ОСОБА_1 внесено наступні записи:

- № 14 від 04.12.2013: скасовано наказ Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к "Про припинення державної служби" відповідно до постанови Верховного Суду від 19.11.2019, від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 на підставі наказу ДМСУ від 04.12.2013 №1100-к;

- №15 від 18.11.2009: вважаємо звільненим з посади заступника начальника Південної митниці 18.11.2009 за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу ДФСУ від 20.01.2020 №38-о.

Позивач не погодився з наказом Державної фіскальної служби України від 20.01.2020 №38-о та внесенням Одеською митницею ДФС записів №№14, 15 до трудової книжки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати неправомірним (протиправним) та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 20.01.2020 №38-о;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства - з дня видачі трудової книжки;

- визнати недійсними записи №14-15 в трудовій книжці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Одеську митницю Державної митної служби України внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення ОСОБА_1 - з дня видачі трудової книжки.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про державну службу" встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "Б" - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к “Про припинення державної служби” за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у негативному впливі на авторитет державного службовця та митної служби України, припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 , звільнивши його з посади заступника начальника Південної митниці відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України “Про державну службу” /зворот а.с. 127/.

06 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, третя особа: Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу №2794-к від 24 грудня 2008 року "Про припинення державної служби", поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наслідками розгляду справи №2а-1910/10/1670 Полтавським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 19 березня 2013 року, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Південної митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, зміну формулювання підстави звільнення з посади задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 24 грудня 2008 №2794-к "Про припинення державної служби"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2а-1910/10/1670 набрала законної сили 18.05.2013, а отже, в силу приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені цією постановою не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з постановою від 19.03.2013 позивач під час розгляду справи №2а-1910/10/1670 надав суду позовну заяву до Державної митної служби України, треті особи: Голова Державної митної служби України, Південна митниця Державної митної служби України, якою змінив свої позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати наказ № 2794-к від 24.12.2008 "Про припинення державної служби", змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України з п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу" на ч.3 ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у зв`язку з невиконанням Державною митною службою України законодавства про працю з 16.11.2009, зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, повного грошового розрахунку при звільненні та стягнути моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Вищевказані зміни до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

В подальшому ухвалою колегії суддів від 29.01.2013 клопотання позивача про залишення його первісної позовної вимоги про поновлення на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України без розгляду було задоволено, позовна заява в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді залишена без розгляду.

Ухвалою колегії суддів від 19.03.2013 було задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду раніше поданої зміненої позовної заяви в частині зобов`язання відповідача видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, повного грошового розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди /а.с. 79, зворот а.с. 79/.

Згідно мотивувальної частини постанови суду від 19.03.2013 у справі №2а-1910/10/1670 питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням вищевказаного наказу колегією суддів не вирішувалося, оскільки представником позивача в ході судового розгляду надано пояснення, що позивач втратив бажання працювати в митних органах та на даний час працює в іншому місці, у зв`язку з чим ним і було відкликано позовну вимогу про його поновлення на посаді.

Отже, позивач не був поновлений на попередній роботі судом, який розглядав трудовий спір, оскільки представником позивача в ході судового розгляду надано пояснення, що позивач втратив бажання працювати в митних органах та на даний час працює в іншому місці, у зв`язку з чим ним і було відкликано позовну вимогу про його поновлення на посаді.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили, встановлено, що відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , останній отримував доходи у тому числі у вигляді заробітної плати з лютого 2010 року по березень 2014 року від ТОВ "Житлорембудсервіс", КП КПС ШРБУ, Суб`єкта підприємницької діяльності з податковим номером 2746014721, Полтавського інституту бізнесу.

Позивач у судових засіданнях пояснював, що має другу трудову книжку, яка зберігається за місцем його нової роботи та записи у якій датовані починаючи з 2010 року.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 зобов`язано Міністерство доходів і зборів України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 6-8; код ЄДРПОУ: 38516786) розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ) від 19 червня 2013 року та від 14 листопада 2013 року про звільнення його з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України і вирішити питання про його звільнення. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишено без змін. /а.с. 82-99/.

Так, у цій справі №816/3303/14 позивач просив суд:

Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України та Південної митниці Міндоходів України щодо:

- не вжиття заходів та не видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Південної митниці Міндоходів України у зв`язку з виданням наказу від 04.12.2013 № 1100-к про скасування наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013 – за відсутності наказу про його звільнення станом на 04.12.2013, в тому числі, на підставі заяв від 19.03.2013, від 23.04.2013, від 16.09.2013, від 28.10.2013;

Зобов`язати Міністерство доходів і зборів України, Державну фіскальну службу України та Південну митницю Міндоходів України в залежності від їх компетенції та з метою повного відновлення порушення прав:

- вчинити стосовно заступника начальника Південної митниці Міндоходів України ОСОБА_2 дії з нарахування і проведення гарантійних виплат грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційні) виплат ОСОБА_1 за весь час дії незаконного наказу голови Державної митної служби України від 24.12.2008 № 2794-к "Про припинення з державної служби" за період з 24.12.2008 по 04.12.2013;

- нарахувати і провести гарантійні грошові компенсаційні (в тому числі, індексаційні) виплати ОСОБА_1 за весь час вчинення неправомірних дій та бездіяльності після видання наказу від 04.12.2013 № 1100-к за період з 05.12.2013 по 05.08.2015 р.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 зазначено: “Враховуючи те, що від вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 відмовився, то суди прийняли правильні рішення щодо відсутності підстав для задоволення вимоги, пов`язаної з поновленням на роботі. Проте, суди не звернули достатньої уваги на повний зміст позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на їх тлумачення та розуміння самим позивачем. Беручи до уваги невизначений стан позивача стосовно звільнення з державної служби, який існує протягом тривалого часу, Верховний Суд вважає це достатнім аргументом для часткового задоволення касаційної скарги. З огляду на завдання адміністративного судочинства, визначені у статті 2 КАС України (як у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, так і після цієї дати), суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що поведінка суб`єкта владних повноважень має відповідати таким критеріям як розсудливість та пропорційність. Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення, вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дотримання цих критеріїв Міністерством доходів і зборів України (на сьогодні не припинене), якому були адресовані заяви позивача про звільнення за власним бажанням, що так і не були вирішені відповідачем.”.

Таким чином, ОСОБА_1 рішеннями судів на посаді у Південній митниці поновлений не був, місце роботи у Південній митниці залишив, з дня видачі наказу Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к “Про припинення державної служби” не здійснював діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави на посаді заступника начальника Південної митниці, а пізніше Одеської митниці Держмитслужби, та працював у іншому місці, у своїх заявах від 19.06.2013 та від 14.11.2013 позивач просив звільнити його з 18.11.2009, тобто самостійно визначив дату, з якої він вважав публічну службу припиненою, тому підстави для звільнення ОСОБА_1 з 27.01.2020, як на даний час бажає позивач, відсутні, оскільки звільнення позивача з державної служби 27.01.2020 засвідчить, що позивач працював на державній службі до 27.01.2020, що не відповідатиме фактичним обставинам, порушуватиме приписи Закону України "Про державну службу" та суперечитиме постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14, а також судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що підстави для задоволення вимоги, пов`язаної з поновленням ОСОБА_1 на роботі, відсутні, як відсутні і підстави для нарахування і проведення гарантійних грошових компенсаційних (в тому числі, індексаційних) виплат ОСОБА_1 за періоди з 24.12.2008 по 04.12.2013 та з 05.12.2013 по 05.08.2015, а тому суд відхиляє доводи позивача про те, що звільняючи його з 18.11.2009 відповідачі не врахували, що заробітна плата позивачу виплачена станом на 24.12.2008.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Статтею 38 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У заявах від 19.06.2013 та від 14.11.2013 ОСОБА_1 просив звільнити його з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України саме з 18.11.2009 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України /том 1 а.с. 113, 114/.

Виконуючи постанову Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14, на підставі заяв ОСОБА_1 . Державною фіскальною службою України прийнято наказ від 20.01.2010 №38-о "Про виконання рішення суду", яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади заступника начальника Південної митниці 18.11.2009 за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України /том 1 а.с. 112, 123/, тобто констатовано звільнення позивача з посади датою, якою бажав сам позивач та яку вказав у своїх заявах від 19.06.2013 та від 14.11.2013.

Отже, вказаним наказом визначено стан позивача стосовно звільнення з державної служби, з метою чого постановою Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 було зобов`язано Міністерство доходів і зборів України розглянути заяви ОСОБА_2 від 19 червня 2013 року та від 14 листопада 2013 року про звільнення його з посади заступника начальника Південної митниці Державної митної служби України на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України і вирішити питання про його звільнення.

Наказ Державної фіскальної служби України №38-о "Про виконання рішення суду" прийнятий 20.01.2020, тому суд критично оцінює доводи позивача про видачу наказу заднім числом.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивач посилається на приписи пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 /надалі – Інструкція №58/, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Однак, станом на 28.11.2019 та на 20.01.2020 у Одеській митниці Держмитслужби була відсутня трудова книжка ОСОБА_1 , яка знаходилася у позивача, оскільки трудова книжка була видана представнику позивача 18.07.2014 /том 1 а.с. 133-136/. Трудова книжка подана позивачем 27.01.2020 до Одеської митниці ДФС на запит листом від 24.01.2020 /том 1 а.с. 72/ та повернута ОСОБА_1 27.01.2020, що підтверджується копією витягу з книги обліку трудових книжок /том 1 а.с. 121-122/. Зважаючи на вищевикладене, Одеська митниця Держмитслужби була позбавлена можливості внести запис до трудової книжки на підставі наказу ДФС України від 20.01.2010 №38-о “Про виконання рішення суду” раніше за 27.01.2020.

Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд наголошує, що питання припинення державної служби Бондаренком О.В. були предметом судового розгляду у інших адміністративних справах №2а-1910/10/1670 та №816/3303/14, проте жодним із судових рішень, які набрали законної сили, ОСОБА_1 не поновлено на посаді, з якої його було звільнено наказом Державної митної служби України від 24 грудня 2008 №2794-к "Про припинення державної служби".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили 24.03.2015, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, третя особа: Голова Державної митної служби України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо не внесення до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запису про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу" внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби". Зобов`язано Південну митницю Міністерства доходів і зборів України внести на підставі наказу Державної митної служби України від 04.12.2013 року № 1100-к "По особовому складу митних органів" запис до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) про недійсність запису № 13 від 24.12.2008 року "звільнений із займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закон України "Про державну службу", внесеного на підставі Наказу Державної митної служби України № 2794-к "Про припинення державної служби". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесено запис за № 14 від 04.12.2013 такого змісту: “Скасовано наказ Державної митної служби України від 24.12.2008 №2794-к “Про припинення державної служби” відповідно до постанови Верховного Суду від 19.11.2019, від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 на підставі наказу ДМСУ від 04.12.2013 №1100-к”, а також на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 20.01.2010 №38-о “Про виконання рішення суду” до трудової книжки позивача внесено запис №15, зокрема, у графі 1 проставлено порядковий номер запису - №15, у графі 2 вказана дата звільнення 18.11.2009, у графі 3 зазначена причина звільнення за власним бажанням, ст. 38 Кодексу законів про працю України, у графі 4 вказано відповідно як підставу внесення запису - наказ ДФСУ від 20.01.2010 №38-о, що відповідає пункту 2.27 Інструкції №58.

Позивач вважає, що Одеською митницею Держмитслужби допущено бездіяльність, якою порушено права позивача щодо виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили 24.03.2015, у зв`язку з чим, серед іншого, просить визнати недійсними записи №14-15 у своїй трудовій книжці.

ОСОБА_1 також просить визнати протиправним та скасувати рішення, вчинене суб`єктом владних повноважень - відповідачем у іншій адміністративній справі №816/3303/14 на виконання рішень суду у справі №816/3303/14 та зазначає про порушення своїх прав, підтверджених цими рішеннями.

Разом з тим, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано розділом ІV "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.

Даний спір виник на стадії виконання двох судових рішень у справі №816/3303/14: постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили 24.03.2015, та постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14 та у даній справі позивач заявляє про свою незгоду з рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів – суб`єктів владних повноважень, вчинених на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №816/3303/14, яка набрала законної сили 24.03.2015, та постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №816/3303/14.

Таким чином, у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльність відповідача-суб`єкта владних повноважень позивач має право звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, оскільки наявні судові рішення у справі №816/3303/14, які набрали законної сили, якими суд вирішив спір.

Отже, крім іншого, звернувшись до суду з окремим позовом у порядку позовного провадження, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 П про визнання неправомірним (протиправним) та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 20.01.2020 №38-о, зобов`язання Державної фіскальної служби України вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з дня видачі трудової книжки, визнання недійсними записів №14-15 в трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов`язання Одеської митниці Державної митної служби України внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення ОСОБА_1 з дня видачі трудової книжки, - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 205, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053), Одеської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код 43333459, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 17 червня 2020 року.

Суддя С.С. Сич