Рішення № 89854735, 17.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 947/4256/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2018 ВП №56565162,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича щодо не прийняття вичерпних заходів щодо примусового виконання рішення суду за виконавчим листом ВП №56565162 від 02.10.2018 року та винесення постанови від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження №56565162 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56565162, винесеного на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позов вмотивовано наступним.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 56565162, рішення суду боржником не виконується, боржник всіляко ухиляється від виконання та не надає інформацію про причини невиконання рішення суду, як передбачено вимогами статті 1 закону України «Про виконавче провадження».

В постанові також вказано, що виконати рішення суду без участі боржника не можливо.

Крім того, в постанові про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2018 року вказано:

Державним виконавцем до органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення злочину.

Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовий особі , що видала виконавчий документ.

Боржник не надає інформацію про причини невиконання рішення суду.

Але, копію постанови про закриття виконавчого провадження я не отримувала та про закриття виконавчого провадження нічого не знала.

14.02.2020 року позивач звернулася до начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою, в якій просила:

повідомити про прийняття рішення по моєї заяві про прийняття на виконання виконавчого листа №520/14859/17 від 31.05.2018 року та виконавчому провадженню за реєстраційним номером виконавчого провадження №56565162;

надати можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та отримати копії необхідних документів.

18.02.2020 року позивач ознайомилася з архівними матеріалами виконавчого провадження, отримала копію постанови про закриття виконавчого провадження.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що державним виконавцем до органу досудового розслідування не направлено повідомлення про вчинення злочину, докази направлення повідомлення в виконавчому провадженні відсутні.

Копія постанови сторонам та органу чи посадовій особі, що видала виконавчий документ не направлялась, докази направлення копій сторонам у виконавчому провадженні відсутні.

Зміст постанови про закриття виконавчого провадження не відповідає дійсності.

Таким чином, не направивши копії постанови сторонам та органу чи посадовий особі, що видала виконавчий документ, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергій Борисович, порушив вимоги частини 1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якій копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Крім того, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергій Борисович, порушив вимоги статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», в який вказано, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергій Борисович, порушив вимоги статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», в який вказано, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що Відповідачем не вжито всіх законодавчо передбачених заходів щодо виконання рішення суду, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, а матеріалами справи підтверджується невиконання даного рішення з вини боржника, то відсутні правові підстави закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, та Постанова про закінчення виконавчого провадження № 56565162 від 02.08.201 р повинна бути скасована.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року відкрито провадження з урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАСУ.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

04.05.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №343, якою затверджено Зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291, від 29 квітня 2020 р. № 313 та від 4 травня 2020 р. № 332.

Постанова КМУ №343 набрала чинності з 11.05.2020 року.

Пом`якшення, які визначені вказаною Постановою з 11 травня, будуть впроваджуватися на умовах адаптивного карантину.

Для вирішення питання щодо поновлення провадження по справі, судом призначено справу на 17.06.2020 року о 14 год. 30 хв., про що повідомлені позивач та відповідач.

Сторони в судове засідання не з`явились.

17.06.2020 року через канцелярію суду за вхід.№23264/20 надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі.

Відповідач по справі повідомлений про дату, час та місце судового засідання засобами електронної пошти на адресу info_prim@od.dvs.gov.ua, що міститься на офіційному сайті.

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року провадження по справі поновлено.

Розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2018 р. по справі №520/14859/17, яке набрало законної сили 27.04.2018р., зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірах з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських за період з 03.11.2016р. на підставі постанови КМУ України від 11.11.2015р. №988, з урахуванням індексації і виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час за 12 місяців з дня подання до ГУ ПФУ в Одеській області Довідки №1294 від 25.09.2017р., а саме з 03.11.2016р.

10.05.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області складено запит за №7311/03 до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, згідно з яким пенсійний орган просив вжити заходи щодо надання в найкоротші строки довідки про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_1 за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

31.05.2018р. Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №520/14859/17, який разом із заявою про примусове його виконання ОСОБА_1 подала 07.06.2018р. до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

08.06.2018р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56565162 з примусового виконання виконавчого листа №520/14859/17 від 31.05.2018р. Надано боржнику 10-денний строк для виконання рішення суду, а також стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 14892 грн.

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження ГУ ПФУ в Одеській області отримало 18.06.2018р.

25.06.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області направило повторний запит до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області щодо надання в найкоротші строки довідки про додаткові види грошового забезпечення, виплачені ОСОБА_1 .

В цей же день, ГУ ПФУ в Одеській області звернулося із заявою до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області за №10049/03 про відкладення виконання виконавчого листа за №520/14859/17.

В заяві вказано, що з метою виконання рішення суду, до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області надіслано запити від 10.05.2018р. №7311/03 та від 22.06.2018р. №10049/03 щодо надання довідки від 25.09.2017р. №1294.

Постановою державного виконавця від 16.08.2018р. ВП №56565162 на ГУ ПФУ в Одеській області накладено штраф за невиконання у повному обсязі рішення суду (виконавчий лист №520/14859/17, виданий 31.05.2018р. Київським районним судом м.Одеси) у сумі 5 100 грн. У постанові вказано, що рішення суду боржником не виконано та не надано пояснення про причини невиконання рішення суду. Також, зазначеною постановою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

17.08.2018р. до ГУ ПФУ в Одеській області від Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області надійшла довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення на ОСОБА_1 , на підставі якої ГУ ПФУ в Одеській області 23.08.2018р. здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в підтвердження чого надало до суду відповідний протокол за пенсійною справою №1503003213.

Листом від 29.08.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що на виконання вимог виконавчого листа №520/14859/17 від 31.05.2018р. здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок якого розмір пенсії становить 2583,67 грн. і є нижчим, тому їй збережено розмір раніше призначеної пенсії, який становить 2808,58 грн.

02.10.2018р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено постанову про накладення штрафу ВП №56565162, якою за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду без поважних причин накладено на боржника ГУ ПФУ в Одеській області штраф в розмірі 10200 грн.

04.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою щодо невиконання рішення суду боржником.

Відповіді на заяву до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою щодо невиконання рішення суду боржником від 04.10.2018 року позивач не отримала.

02.10.2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56565162, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/14859/17 від 31.05.2018р. закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

02.10.2018р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою, на підставі ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто з боржника ГУ ПФУ в Одеській області виконавчий збір в розмірі 14892 грн.

Крім того, боржником (ГУПФУ в Одеській області) оскаржено в судовому порядку постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 16.08.2018 року ВП №56565162 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн. в рамках справи №520/11453/18, від 02 жовтня 2018 року ВП №56565162 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду без поважних причин та від 02 жовтня 2018 року ВП №56565162 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. в рамках справи № 520/17234/18. Вказані постанові є чинними.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Як свідчать матеріали справи, юридичний спір між ОСОБА_1 та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виник з приводу прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2018.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України відображений і в багатьох кодифікованих законах України, зокрема в Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ , у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v. Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За приписами пункту 11 частини 39 даного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

В силу частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії та міра відповідальності за невиконання рішення зобов`язального характеру.

Однак, суд зазначає, що вчинення дій визначених ст. 63 Закону, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України «Про виконавче провадження» не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Суд вказує, що Законом встановлений окремий порядок, який передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, а інших дій не передбачено, не свідчить, однак, про відсутність у державного виконавця права вчиняти інші виконавчі дії з виконання рішення суду, передбачені Законом, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від18 червня 2019 року (справа № 826/14580/16), від 10 вересня 2019 року (справа №320/1801/16-а(2а/320/96/16)).

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаними, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).

В ході судового розгляду не встановлено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства. Відтак, закінчення виконавчого провадження відбулось передчасно.

Крім викладеного, суд також звертає увагу на наступне.

При розгляді справи №520/14859/17 Київським районним судом м.Одеси встановлено наступне:

«03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку з поданням додаткового документу - Довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Одеській області за вих. № 1294 від 25 вересня 2017 року про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні».

Встановлені судом обставини свідчать про те, що Довідка Ліквідаційної комісії УМВС України в Одеській області за вих. № 1294 від 25 вересня 2017 року була у розпорядженні ГУ ПФУ в Одеській області, а тому запитувати її повторно не було необхідності.

При цьому, резолютивна частина рішення Київського районного суду м. Одеси містить чітке і однозначне посилання саме на вказану довідку, як документ, відомості якого повинні бути враховані ГУ ПФУ в Одеській області при виконанні рішення суду.

Державним виконавцем вказані обставини не перевірені та не спростовані при розгляді справи.

За приписами ч.4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області є суб`єктом владних повноважень, який відзиву на позов не подав, що свідчить про невиконання останнім приписів ч. 2 ст. 77 КАСУ щодо обов`язку доказування правомірності свого рішення.

Такий правовий висновок сформовано також і Верховним Судом у постановах по справам №552/4292/17 від 24.03.2020 року та №408/7181/16-а від 14.05.2020 року.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року (заява №256848/00) підкреслюється, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній зі сторін.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287, 295 ,297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2018 ВП №56565162 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича щодо не прийняття вичерпних заходів щодо примусового виконання рішення суду за виконавчим листом ВП №56565162 від 02.10.2018 року та винесення постанови від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56565162 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56565162, винесеного на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон НОМЕР_2

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - адреса: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 34929741, телефон (048) 705 17 85, електронна пошта: info_prim@od.dvs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.