Рішення № 89854666, 15.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/929/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового допомоги, грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, в якій позивач просить суд:

1) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 НОМЕР_1 невиплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2019 року по 30.01.2020 року у розмірі 147 247,50 грн.;

2) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП -НОМЕР_2 грошові кошти в частині невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2019 року по 30.01.2020 року у межах суми стягнення за один місяць - 9816,50 грн. - негайно;

3) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ-- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в частині невиплати грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 256,75 грн.;

4) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в частині невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 042,62 грн.;

5) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог у позові вказано, що ОСОБА_1 , на день звільнення, а саме на 29.10.2019 року займав посаду старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області), який є органом державної влади. Посада позивача відноситься до посад державних службовців у відповідності по положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 14 серпня 2013 р. № 703.

Як зазначено у позові, позивач за наказом відповідача від 18.10.2018 року № 819-о був звільнений в запас Збройний Сил України за ст. 64 пункт «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України ( Постанова « Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 ( із змінами та доповненнями) за датою 29.10.2018 року. 22.05.2019 року була ухвалена постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/6226/18, яка набрала чинності (законної сили) з дати її оголошення. Судом апеляційної інстанції визнано протиправним та скасовано наказ Відповідача від 18.10.2018 року № 819-о « Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 ». Одночасно рішенням апеляційної інстанції позивача було поновлено на посаді, яку він займав у Відповідача станом на 29.10.2019 року. Позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, у зв`язку з поновленням на роботі, в межах розгляду адміністративної справи №420/6226/18 - не заявлялись. В подальшому, відповідач незважаючи на звернення позивача від 03.06.2019 року, тільки за датою 11.09.2019 року ( тобто через 3 місяця) поновив позивача на посаді, а саме за наказом від 11.09.2019 року № 1065-0. Відповідач, одночасно в день (11.09.2019 року) поновлення на посаді, видав наступний наказ за № 1067-О про звільнення позивача в запас Збройний Сил України за ст. 64 пункт «а» ( за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 ( із змінами та доповненнями) за датою - 29.10.2018 року. У позові вказано, що зміст даного наказу містить вказівки про виплату грошових коштів, але така виплата грошей до цього часу - не відбулась.

Позивач вважає, що вказаними діями відповідача порушено його конституційне право щодо оплати праці, а тому ОСОБА_1 змушений звернутись до суду за державним захистом, з підстав невиплати грошових коштів, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також інших виплат, які визначені за наказом відповідача,

Також, позивач зазначає, що оскільки невиплата грошових коштів не була здійснена своєчасно, виникають правові наслідки, у тому числі і відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначено, що час вимушеного прогулу позивача становить період: а саме з 30 жовтня 2018 року по дату - 30 січня 2020 року. Виходячи з із змісту документів, а саме грошового атестату від 26.10.2018 року № 31, довідки про розмір грошового забезпечення від 26.10.2018 року, які були видані відповідачем особисто ОСОБА_1 під час його звільнення, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 426,80 грн., а загальна сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу наведена у таблиці та складає 147247, 50 грн.

Щодо невиплати відповідачем грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивач зазначає наступне.

11.09.2019 року відповідач видав наказ за № 1067-О, згідно якого Позивач був звільнений в запас Збройний Сил України за ст. 64 пункт «а» ( за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 ( із змінами та доповненнями) за датою з 11.09.2019 року. За текстом наказу відповідача визначено, що вислуга для виплати грошової допомоги складає 19 років 07 місяців 22 дня. Текст наказу відповідача від 11.09.2019 року містить вказівку про виплату Позивачу грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, але відповідач власний наказ виконувати відмовляється. Відтак, як стверджує ОСОБА_1 розмір невиплаченого грошового забезпечення за вимогами наказу відповідача складає 93256,75 грн.

Щодо невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, позивач зазначає наступне.

У позові вказано, що 11.09.2019 року відповідач видав наказ за № 1067-0, згідно якого позивач був звільнений в запас Збройний Сил України за ст. 64 пункт «а» ( за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України ( Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 ( із змінами та доповненнями) за датою з 11.09.2019 року. Текст наказу Відповідача від 11.09.2019 року № 1067-0 містить вказівку про виплату позивачу грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, з визначенням кількості днів в 2009 році, в 2012 році, в 2013 році, в 2016 році, в 2017 році, в 2018 році, в 2019 році. Відтак розмір невиплаченої грошової компенсації за невикористану чергову відпустку згідно наказу Відповідача складає 93042,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з dідповідача моральної шкоди позивач зазначає, що судом вже судом встановлений факт протиправності дій відповідача при звільненні Позивача, отже в наявності існує причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та заподіянням шкоди, який не підлягає повторному доказуванню.

Окрім того довготривала невиплата грошових коштів, на які позивач має законне право, кожен день завдає позивачу очевидну моральну шкоду, яка за наслідками викликає у позивача щоденне внутрішнє сумління в цінностях держави (яка діє через державні органи), Конституції України, як держави проголошуючої, що людина є головною турботою держави. Позивач вважає, що розмір моральної шкоди складає 15000 грн. Позивач визначаючи розмір моральної шкоди (страждання, погіршення стану здоров`я і т.д.) виходив із критерії співмірності необхідних і достатніх (фактичних) витрат на відновлення порушеного права на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою від 11.02.2020 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового допомоги, грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, відшкодування моральної шкоди і відкрито провадження в адміністративній справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.

05.03.2020 року (вх. №10659/20) від представника Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому (а.с.26-31).

У відзиві вказано, що Головне управління ДПС в Одеській області не значиться в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів та рахунки зазначеної установи в управлінні Казначейства не відкривалися.

Також, Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області зазначає, що рахунки Головного управління ДПС в Одеській області відкриті в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області.

11.03.2020 року (вх. №11105/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому (а.с.32-41).

У відзиві вказано, що позивач до свого звільнення перебував на службі в Головному управлінні ДФС в Одеській області, тому Головним управлінням ДПС в Одеській області не могло бути порушено прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 . Окрім того, Головне управлінням ДПС в Одеській області зазначає, що наразі процедура реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області не завершена та вказана особа виконує свої функції та повноваження визначені постановою КМУ №1200 в повній мірі. З вищевикладеного, на думку Головного управління ДПС в Одеській області, вбачається, що підстави для притягнення Головного управління ДПС в Одеській області як відповідача по даній справі відсутні.

У вказаному відзиві представником відповідача також заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

11.03.2020 року (вх. №11104/20 від представника Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2020 року разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено (а.с.42-52).

У вказаному листі, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС в Одеській області не здійснювалася виплата середнього (одноденного розміру грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 року по 30.01.2020 року.

Також, у листі вказано, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 та відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11.09.2019 року №1065-о «Про поновлення на службі та призначення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » було скасовано наказ ГУ ДФС в Одеській області від 18.10.2018 № 819-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 ». У зв`язку з цим були сторновані усі суми нарахування ОСОБА_1 згідно наказу від 18.10.2018 року № 819-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » та проведені нарахування та відповідні виплати згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.09.2019 року №1067-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 .

Так, зазначено у листі, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.09.2019 №1067-о «Про звільнення підполковника» податкової міліції ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було нараховано та виплачено у вересні 2019 року грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 96742 грн. 50 коп. та компенсацію за невикористані чергові відпустки.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року судом відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи №420/929/20 з повідомленням (викликом) сторін.

18.03.2020 року (вх. №ЕП/2820/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшли докази направлення відзиву на позовну заяву на адресу Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області (а.с.56-64).

20.03.2020 року (вх. №12740/20) від позивача до суду надійшов лист разом із клопотання про заміну співвідповідача (а.с.65-67).

У вказаному клопотанні позивач вказує, що належним співвідповідачем по справі буде Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, оскільки рахунки Головного управління ДПС в Одеській області відкриті у вказаній установі.

Також, позивачем надано до суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області (а.с.68-72), в якій позивач просить суд:

1) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України Одеської області, код ЄДРПОУ- 37607526 на користь ОСОБА_1 НОМЕР_1 невиплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2019 року по 30.01.2020 року у розмірі 147 247,50 грн.;

2) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України Одеської області, код ЄДРПОУ- 37607526 на користь ОСОБА_1 РНОКПП -НОМЕР_2 грошові кошти в частині невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2019 року по 30.01.2020 року у межах суми стягнення за один місяць - 9816,50 грн. - негайно;

3) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ-- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України Одеської області, код ЄДРПОУ- 37607526 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в частині невиплати грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 256,75 грн.;

4) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України Одеської області, код ЄДРПОУ- 37607526 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в частині невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 042,62 грн.;

5) стягнути з Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України Одеської області, код ЄДРПОУ- 37607526 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

У вказаній позовній заяві позивачем наведено ідентичні раніше викладеним у первинному позові доводи та обґрунтування.

Суд зазначає, що вказана уточнена позовна заява подана до суду засобами поштового зв`язку 18.03.2020 року, тобто після початку розгляду даної адміністративної справи по суті позовних вимог.

25.03.2020 року (вх. №13295/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.88-106).

При цьому суд зазначає, що до суду від позивача відповіді на відзив Головного управління ДПС в Одеській області не надходило.

26.03.2020 року (вх. №13405/20) від представника Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов лист щодо розгляду листа позивача (а.с.107-116).

Ухвалою суду від 13.04.2020 року судом:

- залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646);

- задоволено клопотання позивача про заміну співвідповідача та замінено співвідповідача - Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області на належного - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526);

- розпочато спочатку розгляд справи №420/929/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового допомоги, грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, відшкодування моральної шкоди;

- прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 в редакцій, яка надійшла до суду 20.03.2020 року за вх. №12740/20;

- встановлено строки для подання заяв по суті спору.

30.04.2020 року (вх. №17165/20) від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.130-137), в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

18.05.2020 року (вх. № 19178/20) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.138-146), в якому наведено ідентичні раніше викладеним доводи та обґрунтування.

18.05.2020 року (вх. № 19109/20) від представника Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.147-172).

У відзиві вказано, що питання щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в рамках справи №420/6226/18 не розглядалось, а отже зобов`язання щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у ГУ ДФС в Одеській області було відсутнє.

Щодо питання визначення періоду для розрахунку розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Відповідач вказує, що вимушений прогул - час протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Так, наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 11.09.2019 №1065-о «Про поновлення на службі та призначення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 по справі №420/6226/18 ОСОБА_1 було поновлено право на працю та відповідно поновлено на посаді старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління ГУ ДФС в Одеській з 30 жовтня 2018 року, а отже період вимушеного прогулу позивача триває до дня його поновлення на посаді, тобто до 10.09.2019 (включно), а не до 30.01.2020, як зазначає позивач.

Що стосується суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу., то у відзиві відповідач вказує, що період з 30.10.2018 по 10.09.2020 (включно) налічує 316 календарних днів. Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період 30.10.2018 - 10.09.2020 становитиме 100 064,56 грн.

Відповідач вказує, що наказом ГУ ДФС в Одеській області від 11.09.2019року № 1067-0 «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України за ст. 64. п. «а» (за віком). Інформація про оскарження позивачем в судовому порядку зазначеного наказу про звільнення в ГУ ДФС в Одеській області відсутня.

У відзиві вказано, що звільнення позивача (з наступним поновленням за рішенням суду 11.09.2019) відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 18 жовтня 2018 № 819-0 та звільнення відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-О є різні юридичні події не пов`язані між собою, а отже питання виплати компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу № 1067-О «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » від 11.09.2019 не відноситься до питання визначення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 по 10.09.2020, а отже розглядатись в межах однієї справи не може. Разом з тим, Головне управління ДФС в Одеській області звертає увагу суду, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.09.2019 №1067-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було нараховано у вересні 2019 року: грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 96 742,50 грн. повних календарних років вислуги; компенсацію за невикористані чергові відпустки у сумі: за 2009 рік - 25 діб - 8462,50, за 2012 рік - 32 доби - 10832,00, за 2013 рік - 40 діб - 13540,00, за 2016 рік - 25 діб - 8462,50, за 2017 рік - 20 діб - 6770,00, за 2018 рік, 31 доба - 10493,50, за 2019 рік - 45 діб - 15232,50, що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2019, який міститься в матеріалах справи. Виплата зазначених нарахувань проводилась з урахуванням виплачених, відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 18.10.2018 №819-о «Про звільнення підполковника міліції; ОСОБА_1 » в жовні 2018 році грошової допомоги в розміру 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 88 348 грн. за 18 повних календарних років вислуги та грошової компенсації за невикористані чергові календарні дні відпустки у сумі: за 2009 рік-25 діб - 8180,42, за 2012 рік - 32 доби - 10470,93, за 2013 рік - 40 діб - 13088,67, за 2016 рік - 25 діб - 8180,42, за 2017 рік - 20 діб - 6544,33, за 2018 рік -31 добу - 10143,72, що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2019, який міститься в матеріалах справи.

У відзиві вказано, що перерахування грошових виплат позивачеві в 2018 та 2019 підтверджуються витягом зі «Зведеної відомості сум для зарахування на рахунки від 13.09.2019», відповідно до якої на особистий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 25 671,15 грн. через АТ «Ощадбанк» та «Зведеної відомості сум для зарахування на рахунки від 30.10.2018» відповідно до якої на особистий рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 128 998,77 грн. також через АТ «Ощадбанк» Таким чином Головним управлінням ДФС в Одеській області серед інших обов`язкових виплат було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з повних календарних років вислуги та компенсації за невикористані чергові відпустки за період 2009 - 2019 роки. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 29.10.2018 року в декларації типу «Перед звільненням» за період 01.01.2018 - 29.102018 задекларував 160 247,00 грн. як заробітну плату за основним місцем роботи - ГУ ДФС в Одеській області, що відповідає сумі зазначеній в розрахунковому листі за жовтень 2018 року. Надалі в щорічній декларації за 2018 рік, поданій позивачем 19.03.2019, позивач підтвердив задекларовану раніше суму 160 247,00 грн. як заробітну плату за основним місцем роботи - ГУ ДФС в Одеській області.

Також, Головне управління ДФС в Одеській області зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 17.09.2019 року в декларації типу «Перед звільненням» за період 01.01.2019 - 11.09.2019 задекларував 30 753,00 грн. як заробітну плату за основним місцем роботи - ГУ ДФС в Одеській області. Надалі 24.03.2020 в декларації типу «Після звільнення» за 2019 рік позивач задекларував 26 062 грн. грн. як заробітну плату за основним місцем роботи - ГУ ДФС в Одеській області. В розрахунковому листі за вересень 2019 року зазначена сума 30 753,25 (з них 25 671,15 сума без врахування податку на дохід та військового збору).

Щодо позовних вимог, стосовно стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн., відповідач зазначає що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів щодо звернення до медичних закладів, які підтверджували б про його моральні страждання чи інші негативні явища.

Зважаючи на вищевикладене, Головне управління ДФС в Одеській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

01.06.2020 року (вх.№ЕП/7953/20) від представника позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління ДФС в Одеській області (а.с.174-179).

Станом дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень розділу VI КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, п.3 Прикінцевих положень розділу VI КАС України дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 18 жовтня 2018 року № 819-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » підполковника податкової міліції, старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пп. «а» п. 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справі України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (а.с.6, 47, 75).

Правомірність вказаного наказу була предметом розгляду в адміністративній справі №420/6226/18.

Судом встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року по справі №420/6226/18 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 18 жовтня 2018 року № 819-О «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 30 жовтня 2018 року (а.с.9-11, 78-82).

З вказаного рішення судом встановлено, що питання стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не вирішувалось.

На підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року по справі №420/6226/18, постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2019 року №59604334, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114), Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №1065-о від 11.09.2019 року «Про поновлення на службі та призначення підполковника міліції ОСОБА_1 » (а.с.12, 83), яким:

- скасовано наказ ГУ ДФС в Одеській області від 18.10.2018 року №815-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 »;

- поновлено на службі та призначено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС в Одеській області.

Разом з цим, судом встановлено, що 11.09.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ №1067-о від 11.09.2019 року «Про звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 » (а.с.13, 84) згідно якого у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114) наказано звільнити у запас Збройних Сил України за ст..64 «а» (за віком) підполковника податкової міліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС в Одеській області 11.09.2019 року.

У наказі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення складає 25 років 8 місяців 13 днів.

Також, вказаним наказом вирішено виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби та зазначено, що вислуга років для виплати грошової допомоги складає 19 років 7 місяців 22 дні.

Крім того, наказом №1067-о від 11.09.2019 року зазначено управлінню фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС в Одеській області виплатити грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2009 рік - 25 діб, за 2012 рік - 32 доби, за 2013 рік - 40 діб, за 2016 рік - 25 діб, за 2017 рік - 20 діб, за 2018 - 31 доба, 2019 рік - 45 діб.

Позивач вважаючи, що відповідачем при звільненні не було виплачено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2019 року по 30.01.2020 року у розмірі 147 247,50 грн., грошові кошти в частині невиплати грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 256,75 грн., грошові кошти в частині невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 042,62 грн. чим йому також завдано моральну шкоду, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Так, вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Правові засади організації та діяльності Державної фіскальної служби України, статус посадових осіб, а також порядок проходження служби в Державній фіскальні службі визначаються Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2014 року №236 та Податковим кодексом України.

Разом з тим, вказані нормативно правові акти не регулюють питання поновлення незаконно звільнених працівників та виплати їм грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В той же час, відповідно до пункту 2 Положення про Державну фіскальну службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2014 року №236 ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Відтак, у спірних правовідносин, поміж іншого, підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наведені норми вказують, що незаконно звільненому працівникові належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь час вимушеного прогулу, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 30.10.2018 року по 22.05.2019 року).

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Суд зазначає, що стаття не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, який у справі №21-63-15 в ухвалі від 23 червня 2015 року під час розгляду справи у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки «постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року в частині поновлення особи на державній службі добровільно виконана ДМСУ шляхом прийняття наказу лише від 02 жовтня 2012 року №1967-к «По особовому складу митних органів», позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення».

Вищезазначене рішення Верховний Суд України прийняв не дивлячись на те, що позивач не вчинив необхідних дій, спрямованих на примусове виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно з статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі №823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як вже встановлено судом постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року по справі №420/6226/18 виконано Головним управлінням ДФС в Одеській області лише 11.09.2019 року шляхом прийняття наказу №1065-о.

Тобто, виконання судового рішення від 22.05.2019 про поновлення на посаді, незважаючи на те, що воно набрало законної сили з дати проголошення при якому був присутній, в тому числі, представника ГУ ДФС в Одеській області, відбулося лише 11.09.2019 року.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення (з 23.05.2019 року по 10.09.2019 року (включно).

Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції визначається Порядком виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 (далі по тексту - Порядок №616).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу XII Порядку №616 у разі звільнення особи начальницького складу податкової міліції виплата грошового забезпечення проводиться в день звільнення.

Особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Таким чином, спеціальне законодавство встановлює особливий порядок нарахування грошового забезпечення для виплати за вимушений прогул незаконно звільненій особі начальницького складу податкової міліції.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №616 грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.

За визначенням пункту 2 розділу І Порядку №616 місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Відповідно до пю.4 розділу ХІІ Порядку №616 особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 розділу 1 Порядку №ХІІ одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

В даних правовідносинах місцем настання події - звільнення позивача з посади на підставі наказу №819-о є жовтень 2018 року.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача у жовтні 2018 року склалось з:

- посадового окладу -5360,00 грн.

- окладу за військовим званням (підполковник ПМ) - 1410,00 грн.;

- надбавки за вислугу років (45% від посадового окладу та окладу за військовим званням - 3046,50 грн.;

- всього - 9816,50 грн.

Таким чином, розмір одноденного грошового забезпечення позивача склав 316,66 грн. (9816,50 грн. (грошове забезпечення позивача у жовтні 2018 року )/31 (кількість календарних днів у жовтні 2018 року).

При вирішенні даної адміністративної справи суд не приймає до уваги здійснені позивачем розрахунку розміру середньоденної заробітної плати, оскільки при його обчисленні позивач розмір грошового забезпечення ділив на кількість робочих днів у відповідному місяці, що не узгоджується з положенням порядку №616.

Зважаючи на що суд вважає, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 року по 22.05.2019 року, тобто за 205 календарних дні у розмірі 64915,30 грн. (316,66 грн.*205 днів)

В той же час, суд вважає, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 22.05.2019 року по 10.09.2019 року (включно), тобто за 111 днів у розмірі 35149,26 грн. (316,66 грн.*111 днів).

При цьому суд зазначає, що Головним управлінням ДФС в Одеській області наводиться ідентична сума, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь невиплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12.09.2019 року по 30.01.2020 року, суд зазначає, що, оскільки наказом №1067-о від 11.09.2019 року позивача понов денно на посаді, вказаний період не є вимушеним прогулом в розумінні чинного законодавства, тобто, у суду відсутні підстави для задоволення позовну в цій частині.

Щодо суб`єкта владних повноважень за рахунок якого сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивач працював в Головному управління ДФС в Одеській області та саме у вказаному органі був поновлений на підставі рішення суду.

31.07.2019 утворено Головне управління ДПС в Одеській області (43142370), номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 1 556 102 0000 071008.

Згідно з абз. 3 п. 2 постанови КМУ від 18 грудня 2018 р. № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

В той же час, згідно інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) з 05.08.2019 року перебуває в стані припинення.

Згідно з частинами 1, 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Разом з тим абзацом 1 пункту 7 Порядку № 1074 визначено, що майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі запис про припинення Головного управління ДФС в Одеській області до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Таким чином, оскільки позивач працював в Головному управління ДФС в Одеській області та саме у вказаному органі був поновлений на підставі рішення суду, зважаючи на те, що станом на дату прийняття рішення у даній справі відсутній запис про припинення Головного управління ДФС в Одеській області, суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання судового рішення підлягає стягненню саме з Головного управління ДФС в Одеській області.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та:

- стягнення з Головним управлінням ДФС в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 року по 22.05.2019 року, тобто за 205 календарних дні у розмірі 64915,30 грн. (316,66 грн.*205 днів).

- стягнення з Головним управлінням ДФС в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 22.05.2019 року по 10.09.2019 року, тобто за 111 днів у розмірі 35149,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Середньомісячна заробітна плата позивача, складає 9816,50 грн. і в цій частині підлягає негайному стягненню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти в частині невиплати грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 256,75 грн. та грошові кошти в частині невиплати грошової компенсації за невикористану чергову відпустку відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.09.2019 року № 1067-0 у розмірі 93 042,62 грн.

Так, позивач стверджує, що виплата грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та виплата компенсації за невикористану чергову відпустку відповідачем не проводилась.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.09.2019 №1067-о «Про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 » ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС в Одеській області було нараховано у вересні 2019 року:

- грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у сумі 96 742,50 грн. повних календарних років вислуги;

- компенсацію за невикористані чергові відпустки у сумі: за 2009 рік - 25 діб - 8462,50, за 2012 рік - 32 доби - 10832,00, за 2013 рік - 40 діб - 13540,00, за 2016 рік - 25 діб - 8462,50, за 2017 рік - 20 діб - 6770,00, за 2018 рік, 31 доба - 10493,50, за 2019 рік - 45 діб - 15232,50.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду розрахунковими листами за вересень 2019 та жовтень 2018 році (а.с.48-49), зведеними відомостями (а.с.110-113).

При цьому суд зазначає, що позивач ніколи не працював в Головному управлінні ДПС в Одеській області, а отже, обов`язок по виплаті вищевказаних сум у вказаного органу не виникав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ- 43142370 за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ- 38016923 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошові кошти щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів та не навів належних обґрунтувань наявності обставин, які підтвердили б спричинення моральних страждань позивачу.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є необґрунтованою, а відтак у її задоволенні необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошового допомоги, грошової компенсації за невикористану чергову відпустку, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управлінням ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 року по 22.05.2019 року у розмірі 64915,30 грн. (з відрахуванням податків і обов`язкових платежів).

Стягнути з Головного управлінням ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 22.05.2019 року по 10.09.2019 року у розмірі 35149,26 грн. (з відрахуванням податків і обов`язкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Головного управлінням ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2018 року по 22.05.2019 року за 1 (один) місць у розмірі 9816,50 грн. (з відрахуванням податків і обов`язкових платежів).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1-а, м.Одеса, 65001, код ЄДРПОУ 37607526).

Суддя С.М. Корой

.