Рішення № 89854556, 17.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 р. № 400/470/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті уточнюючої довідки Архівного управління Адміністрації міста Луганська ЛНР за № 04-20/738 від 20.02.2016 для підтвердження трудового стажу позивача за період роботи з 20.07.1987 по 18.01.1997 у Військторгу-412; зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача період роботи з 20.07.1987 по 18.01.1997 у Військторзі-412 Головного управління торгівлі Міністерства оборони СРСР, призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, починаючи з 19.06.2019, врахувавши в її трудовий стаж період роботи з 20.07.1987 по 18.01.1997.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на викладену в листі від 01.11.2019 № 4581-М-07 відмову відповідача у зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду та неприйняття відповідачем архівної довідки від 29.02.2016 № 04-20/738, виданої установою під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганска Луганской Народной Республики», для підтвердження трудового стажу позивача за період роботи з 20.07.1987 по 18.01.1997, оскільки така довідка видана установою, створеною на території, не підконтрольній українській владі.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на призначення позивачу пенсії з 19.06.2019, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію є безпідставною. Також відповідач зазначає про неможливість зарахувати спірний період до страхового стажу позивача, ураховуючи відсутність документів, які його підтверджують.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 05.05.2015 № 4803001186 (а. с. 18).

Матеріали справи свідчать, що з 19.06.2019 позивачу призначена пенсія за віком.

Призначивши позивачу пенсію, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи у Військторзі-412 з 20.07.1987 по 18.01.1997 у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували стаж роботи на цьому підприємстві.

З копії трудової книжки, що міститься у справі (а. с. 12-15), вбачається, що запис про звільнення позивача з Військторгу-412, на якому вона працювала з 20.07.1987 по 18.01.1997, не засвідчений підписом посадової особи відділу кадрів цього підприємства (а. с. 13).

У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 02.10.2019 № 4089-М-07 повідомив позивачу, що відсутність підпису уповноваженої особи під записом про звільнення позивача з Військторгу-412 свідчить про порушення вимог щодо ведення трудових книжок, у зв`язку з чим трудовий стаж позивача з 20.07.1987 по 18.01.1997 підлягає підтвердженню відповідно до «Порядку наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637).

18.10.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи, до якої додала нотаріально засвідчені заяви громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 23, 25) про те, що вони працювали разом з позивачем у Військторзі № 412 Головного управління торгівлі Міністерства оборони СРСР у період з 20.07.1987 по 29.12.1994 та з 20.07.1987 по 23.11.1994 відповідно.

Також позивач надала відповідачу копії витягів з трудових книжок вищезазначених громадян (а. с. 24, 26) та архівну довідку від 29.02.2016 № 04-20/738 (далі – архівна довідка, а. с. 16), в якій зазначено (мовою оригіналу): «Архивное управление Администрации города Луганска Луганской Народной Республики сообщает, что по лицевым счетам начислення заработной платы работников филиала «Луганский военторг № 82» (бывший Военторг 412) значится ОСОБА_1 ее заработная плата с января 1992 г. по декабрь 1996 г. следующая: …». У довідці зазначені суми отримуваної позивачем у Військторзі-412 заробітної плати по місяцях, без зазначення дат. Довідка містить посилання на первинні документи (рядок «Основание»).

Довідка підписана начальником архівного управління та головним спеціалістом.

На кутовому штампі цієї довідки та круглій печатці, якою скріплені підписи начальника архівного управління та головного спеціаліста, зазначено, серед іншого: «Архивное ІНФОРМАЦІЯ_2 города Луганска Луганской Народной Республики».

У відповідь на заяву позивача від 18.10.2019 листом від 01.11.2019 № 4581-М-07 відповідач повідомив позивачу, що згідно з пунктом 17-1 Порядку № 637, у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. На цей час вказаний порядок не затверджено. Також відповідач зазначив про неможливість прийняття архівної довідки, пославшись на те, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Отже, спір між сторонами виник у зв`язку з незарахуванням відповідачем до страхового стажу позивача періоду з 20.07.1987 по 18.01.1997 і полягає в оцінці достатності та належності документів, що підтверджують зазначений стаж.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання законної сили Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII), згідно із статтею 62 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У період з 20.07.1987 по 18.01.1997 діяли такпідзаконні нормативно-правові акти щодо порядку ведення трудових книжок:

- «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затверджена Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція №162);

- «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників», затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).

Обидві інструкції містять норму про те, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкцій № 58 та № 162).

Як суд установив вище, записи у трудовій книжці позивача про роботу у Військторзі – 412 не засвідчені підписом уповноваженої особи відділу кадрів, у зв`язку з чим правомірно дійти висновку, що ці записи внесені до трудової книжки з порушенням установленого порядку і не можуть братися до уваги при визначенні страхового стажу позивача.

Суд вважає це порушення суттєвим та таким, що не відноситься до формальних неточностей, оскільки підпис уповноваженої особи роботодавця є обов`язковим реквізитом запису про звільнення працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону № 1788-XII).

Таким порядком є Порядок № 637, відповідно до пунктів 1, 2 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 23, 27 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Як суд зазначив вище, для підтвердження страхового стажу за період з 20.07.1987 по 18.01.1997 позивач надала відповідачу архівну довідку та нотаріально засвідчені заяви двох свідків, які працювали у різні періоди разом з позивачем на Військторзі-412.

Надаючи правову оцінку архівній довідці, суд зазначає про таке.

Архівна довідка видана архівною установою, створеною в не передбаченому чинним законодавством України порядку та розташованою у місті Луганську, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, про що свідчить зміст архівної довідки, зокрема, її кутовий штам та кругла печатка, відбитком якої скріплені підписи осіб, що її видали.

У постанові від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 Верховний Суд, надаючи оцінку доводам органу Пенсійного фонду щодо того, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Зокрема у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що надана позивачем архівна довідка повинна бути прийнята відповідачем як документ, що підтверджує страховий стаж позивача за зазначений у ній період, а саме: з січня 1992 року по грудень 1996 року.

Посилання відповідача на відсутність порядку зарахування до стажу періодів роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, визначеного Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики, суд не приймає, оскільки неприйняття такого акту не може бути підставою для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. Крім того, за змістом пунктів 1, 3 Порядку № 637, для підтвердження стажу можуть прийматися довідки, у тому числі архівні.

Одночасно суд не бере до уваги як докази страхового стажу заяви громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.11.2019 (а. с. 23, 25).

За змістом статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, допустимість доказів означає, серед іншого, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порядок № 637 передбачає установлення страхового стражу на підставі показань свідків лише органами Пенсійного фонду за певних умов, як-от: неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями; щодо часу роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки; щодо часу роботи в колгоспі до 1965 року; у разі ліквідації підприємства, установи, організації; за відсутності документів про час перебування у фашистських концтаборах, гетто та інших місцях примусового утримання в період війни осіб, у тому числі дітей, примусово вивезених з тимчасово окупованої території у період Другої світової війни, проживання в м.Ленінграді в період його блокади з 08.09.1941 по 27.01.1944 (пункти 17, 18, 19 Порядку № 637).

Крім того, як вбачається з пункту 17-1 Порядку № 637, для підтвердження періодів роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, повинен бути установлений окремий порядок, тобто положення пунктів 17, 18, 19 Порядку № 637 не поширюються на такі випадки.

Суд також зазначає, що повідомлення свідка про відомі йому обставини є показаннями лише у випадку їх особистого надання та сприйняття їх особою, якій вони надаються.

На цій підставі суд не приймає посилань позивача на заяви громадянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.11.2019.

Оскільки під час судового розгляду наявними у справі доказами підтверджується страховий стаж позивача лише з січня 1992 року по грудень 1996 року, то у задоволенні позовних вимог за період з липня 1987 року по грудень 1991 року та за січень 1997 року належить відмовити.

Суд також зазначає, що оскільки пенсія за віком позивачу призначена, що визнається сторонами у заявах по суті справи, підтверджується довідкою відповідача від 17.09.2019 №26445-03 (а. с. 17) та відміткою у трудовій книжці позивача (а. с. 12), позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію є безпідставною.

Одночасно, оскільки архівна довідка містить дані про стаж позивача, наявні підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням зазначеного у ній стажу.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача.

Щодо вимоги позивача зарахувати страховий стаж з 19.06.2019, тобто з дати, з якої призначена пенсія (а, отже, і провести перерахунок з цієї дати), суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заьтверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Як зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем, за призначенням пенсії позивач звернулася до відповідача 28.05.2019, пенсія їй була призначена з 19.06.2019, а архівна довідка була надана позивачем відповідачу серед додатків до заяви від 18.10.2019.

Виходячи з вищенаведених положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, архівна довідка повинна була враховуватися відповідачем з 19.06.2019 у разі її надання позивачем у тримісячний строк з дати звернення за призначенням пенсії, тобто до 28.08.2019 включно.

Оскільки архівна довідка була надана позивачем відповідачу 18.10.2019, відсутня вина відповідача у її неврахуванні з 19.06.2019 (дати призначення пенсії) та так само відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з цієї дати з урахуванням зазначеної довідки.

Ураховуючи частину четверту статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок з урахуванням страхового стажу відповідно до архівної довідки повинен бути здійснений відповідачем з 01.11.2019, оскільки необхідний для цього документ (архівна довідка) надійшов до відповідача після 15-го числа відповідного місяця (жовтня 2019 року).

Отже, суд дійшов переконання, що позов належить задовольнити частково.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн., сплачений позивачем за поданням позовної заяви за квитанцією від 26.01.2020 № 0.0.1596444880.1.

Відомостей щодо понесення інших судових витрат, так само як і заяв про їх відшкодування, позивач суду не надала.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких умов сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159), що полягають у незарахуванні з 01.11.2019 до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) періоду роботи у Військторзі-412 з січня 1992 року по грудень 1996 року на підставі архівної довідки від 29.02.2016 № 04-20/738, виданої установою під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганска ІНФОРМАЦІЯ_3 Республики».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) зарахувати з 01.11.2019 до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) період роботи у Військторзі-412 з січня 1992 року по грудень 1996 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.11.2019 з урахуванням страхового стажу за період роботи у Військторзі-412 з січня 1992 року по грудень 1996 року, на підставі архівної довідки від 29.02.2016 № 04-20/738, виданої установою під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 Луганска ІНФОРМАЦІЯ_3 Народной Республики».

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна