Рішення № 89854462, 17.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3593/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якій просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними та скасувати рішення №41 від 11.11.2019;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 в ТОВ «Сервісна бурова компанія»; з 20.11.2014 по 01.12.2014 в ТОВ «КНГ-СЕРВИС»; з 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 в ТОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 в Філії «Уренгой буріння»; з 11.07.2017 по 31.07.2019 в ТОВ «Нафтогаз-Буріння» на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових, обчисливши його в кратному розмірі один рік за 1 рік і 6 місяців до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2;

- зобов`язати відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2, п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не погоджується з відмовою відповідача, зазначену у листі №6094/03.03-34 від 28.12.2019, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, передбачену Списком №2, п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначення пенсії, тобто з 23.08.2019. На думку позивача, відповідач протиправно вважає, що на дату звернення за пенсію страховий стаж позивача складає 28 років 2 місяці 3 дні, у тому числі за Списком №2 - 2 роки 21 день, що не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому нібито відсутні підстави для задоволення заяви позивача. Однак, згідно з відомостями трудової книжки загальний стаж роботи позивача складає більше 28 років, з яких 10 років 2 місяці 6 днів - пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки позивач також досягнув 56 річного віку. При цьому зазначає, що трудова книжка позивача містить спеціальні відмітки про роботу у районах Крайньої Півночі, а копії трудових договорів підтверджують право на обчислення стажу у півтора кратному розмірі.

Ухвалою суду від 19.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання у письмовому провадженні.

02.06.2020 за вх. №27657 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що 23.08.2019 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до заяви долучив копії наступних документів: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, трудова книжка, диплом, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. Також надано довідку №286 від 31.07.2019 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану ТзОВ «Нафтагаз Буріння», в якій вказано, що позивач працював слюсарем по обслуговуванню бурової з 11.07.2017 по 31.07.2019, та є посилання на Постанову Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (Список №2, розділ ХІІ, підрозділ 1). Вказаний період роботи позивача відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 працював слюсарем по обслуговуванню бурових в ТзОВ «Сервісна бурова компанія». З 20.11.2014 по 01.12.2014 - слюсар по обслуговуванню бурових в ТзОВ «КНГ-СЕРВИС». З 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 працював слюсарем по обслуговуванню бурових в ТзОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 - слюсарем по обслуговуванню бурових в Філіалу «Уренгой буріння». Довідок, які підтверджують пільговий характер роботи, та матеріалів атестації робочих місць, позивачем не надано. Також надано архівні копії трудових договорів, архівні копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, заключення експерта. Весь цей період позивач працював в Росії. Оскільки на дату звернення за призначенням пенсії страховий стаж роботи позивача складає 28 років 2 місяці 3 дні, у тому числі за Списком №2 - 2 роки 21 день, позивач набуде право на пенсію у віці 60 років. Враховуючи наведене, підстави для призначення пенсії позивачу у віці 56 років відсутні. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

До заяви позивачем долучено копію трудової книжки, згідно з якою ОСОБА_1 , зокрема, з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 працював слюсарем по обслуговуванню бурових вахтовим методом в Ханти-Мансійському автономному окрузі Російської Федерації, в ТзОВ «Сервісна бурова компанія» по трудовому договору. З 20.11.2014 по 01.12.2014 - слюсарем по обслуговуванню бурових в Ямало-Ненецькому автономно окрузі Російської Федерації, в ТзОВ «КНГ-СЕРВИС». З 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 працював слюсарем по обслуговуванню бурових вахтовим методом, в ТзОВ «Отрадное» по трудовому договору; з 24.03.2017 по 19.06.2017 - слюсарем по обслуговуванню бурових вахтовим методом, в Філіалі «Уренгой буріння»; з 11.07.2017 по 31.07.2019 - слюсарем по обслуговуванню бурових вахтовим методом в ТОВ «Нафтогаз-Буріння». У трудовій книжці позивача зазначено, що вказані періоди роботи є роботою в районах Крайньої Півночі. Вказані обставини підтверджуються також долученими до позовної заяви копіями архівних документів, зокрема, трудових договорів, наказів про прийняття та звільнення з роботи, заключень експертів про шкідливість умов праці, відомостей про облік відпрацьованих годин перебування працівників в районах Крайньої Півночі за період роботи з 2006 по 2016 роки, довідок про заробітну плату за 2006-2013, 2017-2019 роки (а.с.17-90).

Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 28.12.2019 №6094/03.03-34 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відмову мотивовано тим, що на дату звернення за призначенням пенсії страховий стаж роботи позивача складає 28 років 2 місяці 3 дні, у тому числі за Списком №2 - 2 роки 21 день, відтак, позивач набуде право на пенсію у віці 60 років. Враховуючи наведене, підстави для призначення пенсії позивачу у віці 56 років немає.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а та від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 24 Закон №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

Аналогічні норми передбачено п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

За приписами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Поряду застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідач у справі посилається на те, що періоди роботи позивача з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 слюсарем по обслуговуванню бурових в ТзОВ «Сервісна бурова компанія»; з 20.11.2014 по 01.12.2014 слюсарем по обслуговуванню бурових в ТзОВ «КНГ-СЕРВИС»; з 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 слюсарем по обслуговуванню бурових в ТзОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 слюсарем по обслуговуванню бурових в Філіалу «Уренгой буріння» не можуть бути зараховані до пільгового трудового стажу за Списком №2, оскільки позивачем не надано довідок, які підтверджують характер пільгової роботи, та матеріалів атестації робочих місць.

З такими висновками відповідача суд не погоджується та зазначає таке.

Професія «слюсар по обслуговуванню бурових» передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, та Списком №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, які діяли у період роботи позивача. Крім цього, робота слюсарем по обслуговуванню бурових, у відповідності до закону РФ від 28.12.2013 №400 «Про страхові пенсії», дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку).

Записи трудової книжки позивача належним чином підтверджують те, що ОСОБА_1 працював з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 в ТОВ «Сервісна бурова компанія»; з 20.11.2014 по 01.12.2014 в ТОВ «КНГ-СЕРВИС»; з 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 в ТОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 в Філії «Уренгой буріння»; з 11.07.2017 по 31.07.2019 в ТОВ «Нафтогаз-Буріння» на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до приписів ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України була сформована судова практика, відповідно до якої непроведення атестації робочих місць було підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII, однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25.10.2019 у справі №520/15025/16-а вирішив передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.

19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі №520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.29 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1,2 ст. 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Таким чином особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що періоди роботи позивача з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 в ТОВ «Сервісна бурова компанія»; з 20.11.2014 по 01.12.2014 в ТОВ «КНГ-СЕРВИС»; з 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 в ТОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 в Філії «Уренгой буріння»; з 11.07.2017 по 31.07.2019 в ТОВ «Нафтогаз-Буріння» на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових слід зарахувати до пільгового трудового стажу як роботу із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Що стосується позовної вимоги позивача про зарахування вказаних вище періодів роботи позивача в кратному розмірі як один рік за один рік і шість місяців пільгового стажу, суд зазначає таке.

Згідно з абз. 1, 2 п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року №1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі».

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності.

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених ст. 1- 4 Указу від 10.02.1960 незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених ст. 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція).

Згідно п. 6 Інструкції пільги, передбачені Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 року №1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі», надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Абзацом 1 п. 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Отже пільги, передбачені ст. 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2019 у справі №338/1352/14-а.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги позивача про зарахування вказаних вище періодів роботи позивача в кратному розмірі як один рік за один рік і шість місяців пільгового стажу задоволенню не підлягають, оскільки відомостями трудової книжки та інших долучених до матеріалів справи доказів підтверджується факт роботи позивача у спірний період саме вахтовим методом.

Підсумовуючи, суд зазначає, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (22.08.2019), позивач досяг 56-річного віку, загальний стаж роботи становив більше 28 років, та його пільговий стаж роботи за Списком №2 складав більше 10 років.

Таким чином рішення відповідача від 28.12.2019 №6094/03.03-34 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності його дій, які є предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, цей позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885), викладене у листі від 28.12.2019 №6094/03.03.-34, про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) з 22.08.2019 призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи періоди: з 01.09.2006 по 17.02.2009; з 19.02.2009 по 15.12.2009; з 16.12.2009 по 14.03.2010; з 25.05.2011 по 20.08.2014 в ТОВ «Сервісна бурова компанія»; з 20.11.2014 по 01.12.2014 в ТОВ «КНГ-СЕРВИС»; з 14.04.2015 по 02.06.2015; з 15.07.2015 по 23.06.2016 в ТОВ «Отрадное»; з 24.03.2017 по 19.06.2017 в Філії «Уренгой буріння»; з 11.07.2017 по 31.07.2019 в ТОВ «Нафтогаз-Буріння» на посаді слюсаря по обслуговуванню бурових.

4. У задоволенні решти позовних вимог позивача відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2020.

Суддя Кравців О.Р.