Ухвала суду № 89854444, 16.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№760/28282/14-ц

У Х В А Л А

з питань заміни сторони виконавчого провадження

16 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018, яка виникла при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого 07.03.2018 Солом`янським районним судом м. Києва,

УСТАНОВИВ:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником, у якій заявник просить замінити стягувача по стягненню основної винагороди, в сумі 580521,98 грн. 98 коп., на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018, яка виникла при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого Солом`янським районним судом м. Києва згідно договору №1/20 про відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ), а саме: замість стягувача - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича (79000, м. Львів, пр. Чорновола, 67в/27) встановити стягувачем (правонаступником) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що 20.01.2020 між ним та самозайнятою особою - приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем укладено Договір № 1/20 про відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ), згідно з умовами якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги по стягненню основної винагороди у сумі 580 521,98 грн. на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018, яка виникла при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого Солом`янським районним судом м. Києва. Відтак вважає, що у зазначеному зобов`язанні відбулася заміна первісного кредитора, просить замінити стягувача у постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018 у порядку ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства.

04.06.2020 за вх. №28036 на електронну адресу та 11.06.2020 за вх. № 29094 на адресу суду від ОСОБА_3 надійшла позовна заява (зустрічна) про визнання недійсним договору концесії. ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником не підлягає задоволенню, а договір цесії слід визнати недійсним. Свою позицію мотивує тим, що сторони по договору цесії повинні були повідомити боржника належним чином у письмовій формі про відступлення права вимоги. Відтак просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесія) № 1/20 від 20.01.2020 між приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем та громадянином ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в силу дії ч. 2 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Разом з тим, на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебуває лише заява про заміну стягувача у постанові про стягнення з боржника основної винагороди без подання позовної заяви. Таким чином, суд розцінює подані ОСОБА_3 документи лише в межах висловлених ним заперечень щодо проведення заміни стягувача.

Також 04.06.2020 за вх. № 5119ел на електронну адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, проте така не підписана електронно-цифровим підписом, з тексту заяви встановлення адресанта не видається можливим, відтак така не може бути предметом розгляду суду.

У судове засідання 16.06.2020 ні виконавець, ні заінтересовані особи не прибули, хоча про дату, місце і час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У силу вимог ч. 2 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відтак, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконанні у приватного виконавця округу м. Києва Павлюка Назара Володимировича перебувало виконавче провадження ВП № 56024111 з примусового виконання виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого 07.03.2018 Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка Глобал Вайн», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «Централ Капітал» заборгованості за кредитним договором 026-07-13 від 05.07.2013, яка утворилась станом на 24.07.2015 у розмірі 214 595, доларів США 99 центів, що в гривневому еквіваленті (за курсом НБУ 22,015695 грн./дол. США) складає 5 805 219,75 грн. Боржником за вказаним виконавчим листом є ОСОБА_3 .

Приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем 19.07.2018 винесено постанову ВП № 56024111 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 580 521,98 грн - 10 % суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом (а.с. 5).

Між самозайнятою особою - приватним виконавцем Павлюком Назаром Васильовичем та ОСОБА_1 20.01.2020 укладено Договір № 1/20 про відступлення права вимоги (ЦЕСІЇ), згідно з п.1 якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги по стягненню основної винагороди у сумі 580 521,98 грн на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018, яка виникла при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого Солом`янським районним судом м. Києва (а.с. 3).

Згідно з актом прийому-передачі документів до договору цесії № 1/20 від 20.01.2020 ОСОБА_1 передано постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018 (а.с. 4).

Вважаючи, що унаслідок відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у первісному зобов`язанні, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд керується таким.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

При розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження суду необхідно встановити, чи дійсно відбувся перехід права вимоги за зобов`язанням та чи допускають такі відносини правонаступництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та правонаступництва.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

Згідно з ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ст. 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1403-VIII) приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Відповідно до статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди. Солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

Згідно із п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Абзацом третім пункту першого розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), встановлено, що основна та додаткова винагороди приватного виконавця перераховуються на рахунок приватними виконавцями для зарахування винагороди.

Відповідно до положень статті 178 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність підлягають оподаткуванню.

Із системного аналізу зазначених норм законодавства слідує, що право приватного виконавця на отримання основної винагороди виникає в силу прямої вказівки закону та є безпосередньо пов`язаним із здійснюваною ним діяльністю - примусовим виконанням рішень.

Приватний виконавець є самозайнятою особою, діяльність якого спрямована на виконання однієї із функцій держави - забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів. Відтак можна зробити висновок, що сфера діяльності приватного виконавця є за своєю суттю публічно-правовою та регулюється адміністративно-правовими нормами, тому і правовідносини, які виникають у ході примусового виконання носять адміністративно-правовий характер.

Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відступлення права вимоги можливе тільки щодо цивільно-правових зобов`язань. Оскільки право щодо стягнення з боржника основної винагороди має адміністративно-правову природу, то відступлення права вимоги у такому зобов`язанні неможливе.

Основна винагорода є доходом приватного виконавця, право на який він отримує внаслідок ефективного здійснення ним своєї діяльності.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що право на отримання основної винагороди нерозривно пов`язане із особою та статусом приватного виконавця, відтак заміна кредитора у такому зобов`язанні заборонена у силу дії положення статті 515 Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають у зв`язку із стягненням основної винагороди приватного виконавця є нерозривно пов`язаними як з особою боржника, так і з особою стягувача, а відтак правонаступництва та заміни не допускають. Крім того, такі відносини є похідними від зобов`язальних та виникають у зв`язку із виконанням таких.

Окремо суд обумовлює, що заміна кредитора в зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про безпідставність заяви про заміну сторони у постанові про стягнення з боржника основної винагороди та відмову у задоволенні такої.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 379 КАС України, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 19.07.2018, яка виникла при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/28282/14-ц, виданого 07.03.2018 Солом`янським районним судом м. Києва відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Р.П. Качур