Рішення № 89854411, 10.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1180/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

позивача не прибув

представника відповідача Войтків З.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2019 р. № 0001633306 видане Головним управлінням ДПС у Львівській області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2019 р. № 0001643306 видане Головним управлінням ДПС у Львівській області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.10.2019 p. № 0001653306 видане Головним управлінням ДПС у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.09.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області складено Акт № 23/13-01-33-06/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Вказує, що позивачем подано заперечення на акт перевірки, однак контролюючий орган заперечення не взяв до уваги. Як наслідок, ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 08.10.2019 № 0001633306, від 08.10.2019 № 0001643306, від 08.10.2019 № 0001653306. Зазначає, що позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення - рішення до ДПС України. Однак, 03.01.2020 на адресу позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги на податкові повідомлення - рішення. Відповідні податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Зазначає, що 01.07.2015 з AT «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007. Пунктом 2 договору від 01.07.2015 про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007 визначено, що «у зв`язку із виконанням Позичальником умов Кредитора, Сторони домовилися, що з 01 липня 2015 року боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати Боргових зобов`язань (прощення боргу), а Кредитний договір вважається розірваним». Вказує, що укладенню цього договору передувало те, що позивач погасив зобов`язання за кредитним договором. Вказує, що здійснив у 2015 році погашення заборгованості по кредиту у сумі 41108,83 доларів США, що еквівалентно 868 786,91 гривень. Отже, самостійне погашення боржником кредиту за кредитним договором не є анулюванням (прощенням) боргу за таким договором та відповідно додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ухвалою суду від 12.02.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Під час проведення перевірки використано лист AT «Райффайзен Банк Аваль» 12.12.2018 № 4-2/1333, яким підтверджено інформацію про те, що позивачу прощено борг, що відображено в „Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1ДФ) за ознакою доходу "126". Вказує, що перевіркою встановлено, що фізична особа-платник податку ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб у вигляді прощеного (анульованого) боргу не сплатив, чим порушив вимоги абз. „д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

Також, встановлено порушення пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пгі.1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 28626,95 грн. Зазначає, що за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 № 0001633306, № 0001643306, № 0001653306.

23.03.2020 представник позивача подав відповідь на відзив в якому зокрема зазначив, що граничний термін подання податкової декларації за 2015 рік - 30.04.2016 (термін 1095 днів), тому відповідно до п. 44.1 ст. 4 ПК України на дату проведення перевірки закінчився термін зберігання документів, які підтверджують доходи і витрати за 2015 рік, а штраф нараховано 08.10.219. Крім того, зазначає, що AT «Райффайзен Банк Аваль» змінив валюту зобов`язання із доларів на гривню, та неправомірно включив до суми основного боргу 41108,83 доларів США, що еквівалентно становлять 868786,91 гривні, які позивач сплатив.

09.06.2020 представник відповідача подав суду додаткові пояснення в яких зазначив, що спірним правовідносинам застосуванню підлягають положення п.п. 102.2.1 п.102.2 ст. 102 ПК України, а не 102.1 ст. 102 ПК України, як зазначає позивач, оскільки ним не подано податкової декларації за спірний період.

Суд враховує положення постанови КМ України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, якими запроваджено з 12.03.2020 до 22 травня 2020 на усій території України карантин, а також постанови КМ України від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" якою установлено з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовживши на всій території України дію карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину".

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідно до листа AT «Райффайзен Банк Аваль» від 12.12.2018 р. № 4-2/1333 (а.с.73), відповідач отримав інформацію про те, що позивачу нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в III квартал 2015 року в сумі 1908463,20 грн, що відображено у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за ознакою доходу "126" (а.с.74).

Головним управління ДПС у Львівський області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки складено акт від 18.09.2019 № 23/13-01-33-06/ НОМЕР_1 (а.с.13-24) в якому зазначено, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб у вигляді прощеного (анульованого) боргу не сплатив, чим порушив вимоги абз. „д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України.

Також, встановлено порушення пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 28626,95 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 № 0001633306, № 0001643306, № 0001653306 (а.с.25, 26, 27).

Рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 24.12.2019 №2098/С/99-00-08-05-04-14 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення рішення без змін (а.с.28-31).

Позивач не погоджується із рішеннями контролюючого органу та звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відповідно до п. 1.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п. 81.3 ст. 83 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Як зазначено у п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України.

Платник податку - позивач, у відповідності до пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, зобов`язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в декларації.

З аналізу вказаних правових норм суд зазначає, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Судом з матеріалів справи встановлено, що AT «Райффайзен Банк Аваль» у III кв. 2015 р. відобразив у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1 ДФ) фізичну особу - платника податків ОСОБА_1 за ознакою доходу « 126-додаткове благо» на загальну суму 1908463,20 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та AT «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір № 014/1179/74/1306 від 11 травня 2007 року в іноземній валюті, а саме у доларах США (а.с.33-38)

Також судом встановлено з матеріалів справи, що 01.07.2015 між позивачем та AT «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007 (а.с. 45-49).

Згідно пункту 2 договору від 01.07.2015 про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007, визначено, що «у зв`язку із виконанням Позичальником умов Кредитора, Сторони домовилися, що з 01 липня 2015 р. боргові зобов`язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення Кредитором Позичальника від сплати Боргових зобов`язань (прощення боргу), а Кредитний договір вважається розірваним».

Судом встановлено з долучених до матеріалів справи квитанцій, що позивач оплатив зобов`язання за кредитним договором, а саме у 2015 р. погашення заборгованості по кредиту у сумі 41108,83 доларів США, що еквівалентно 868 786,91 гривень:

- квитанція № 10021432909043 від 29.05.2015 р. на суму 13621,02 доларів США (а.с.50);

- квитанція № 10021432909042 від 29.05.2015 р. на суму 375,95 доларів США (а.с.50);

- квитанція № 18301435236244 від 25.06.2015 р. на суму 27111,86 доларів США (а.с.52).

Суд звертає увагу на те, що самостійне погашення боржником кредиту за кредитним договором не є анулюванням (прощенням) боргу за таким договором та відповідно додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Контролюючий орган в основу акта перевірки та податкових рішень поклав лист банку та форму 1 ДФ, яка заповнена банком, а не позивачем, як платником податків та, як встановлено судом, не врахував пояснення та заперечення ОСОБА_1 .

Відповідно до пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платнику податків, якого перевіряють, належать права бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, судом встановлено, що згідно пункту 1 договору від 01.07.2015 про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007 AT «Райффайзен Банк Аваль» визначив суму основного боргу 90856,62 доларів США, а також визначив цю суму в еквіваленті гривні по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору. При цьому, у листі від 12.12.2018 № 4-2/1333 про який зазначено у акті перевірки, визначено суму прощеного боргу 1908463,20 гривень. Отже, AT «Райффайзен Банк Аваль» змінив валюту зобов`язання із доларів на гривню.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору позичальнику надано кредит у сумі 122 736.00 доларів США. З 11.07.2007 р. по 01.07.2015 р. сплачено кредит на загальну суму 155 662,39 доларів США. Таким чином, відповідна сума є більшою за розмір наданого позивачу кредиту.

Відтак, суд встановив, що розмір основного боргу на 01.07.2015 міг становити 49 747, 79 доларів США (90856,62-41108,83), що в еквіваленті становить 1 044 963,22 гривень.

Відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Станом на 01.01.2014 р. курс валют за 100 Доларів США становив 799,3000 грн.

Станом на 01.07.2015 р. курс валют за 100 Доларів США становив 2100,5219 грн.

Таким чином, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року становить: (49747,79*2100,5219)/100 - (49747,79*799,300)/100 = 1 044 963,22 - 397 634,09 = 647 329,13 грн.

Відповідно до ст. 165.1 Податкового кодексу України в редакції від 01.07.2015 р. до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Мінімальна зарплата у 2015 р. - 1218 грн. Сума 609 грн. не включається до оподатковуваного доходу. 647 329,13 - 609 = 646 720,13 грн.

Крім того, відповідно до п. 166.1.1. ст. 166 ПК України в редакції від 01.07.2015 платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:

166.3.1. частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу;

166.3.3. суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

166.3.4. суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров`я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов`язкового державного соціального медичного страхування.

Відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПК України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Пунктом 2.1 кредитного договору № 014/1179/74/1306 від 11.05.2007 визначено, що кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі: «житло в кредит на первинному ринку».

Судом також встановлено, що розмір відсотків за користування кредитом, які позивач оплатив у 2015 р. та на підтвердження позивач долучив до матеріалів справи наступні квитанції:

- квитанція № 10021432909044 від 29.05.2015 на суму 14457,65 доларів США (а.с.51);

- квитанція № 10021432909044 від 29.05.2015 на суму 1545,38 доларів США (а.с.51);

- квитанція № 18301435236246 від 25.06.2015 на суму 1504,98 доларів США (а.с.53);

- квитанція № 18301435236245 від 25.06.2015 на суму 1383,16 доларів США (а.с.52).

Відповідно до статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Суд погоджується з твердженням позивача, що граничний термін подання податкової декларації за 2015 р. - 30.04.2016 р. Термін 1095 днів закінчився 30.04.2019 р. Таким чином, на час проведення перевірки закінчився граничний термін (1095 дні) та зберігання документів, які підтверджують доходи і витрати за 2015 р.

Отже у 2015 році позивачем самостійно погашено кредит перед AT «Райффайзен Банк Аваль», таким чином відсутній загальний річний оподатковуваний дохід за цей рік. У зв`язку з цим, у позивача відсутній обов`язок подачі податкової декларації.

Крім того, як визначено п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що саме ГУ ДПС у Львівській області самостійно визначено суму ПДФО та військового збору під час перевірки, а також ці статті ПК України, то протиправним є нарахування штрафу у розмірі 25% від суми визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання зі сплати ПДФО та військового збору.

Крім того судом з`ясовано, що в укладений 11.05.2007 Кредитний договір № 014/1179/74/1306, відповідно до якого позивачем був отриманий кредит в сумі 122736,00 дол. США строком на 240 місяців з 11.05.2007 по 11.05.2027, вносилися зміни.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 03.06.2010 року строк кредиту становив 360 місяців, дата остаточного погашення кредиту 11.05.2037 (а.с.39-44).

Пунктом 4 Додаткової угоди № 3 було передбачено викладення Графіку погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості Кредиту в новій редакції, викладеної в Додатках № 1,2, які є невід`ємною частиною Додаткової угоди.

Відповідно до цих Додатків в 2015 році позивач повинен погасити заборгованість перед банком у певній сумі.

Надалі між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 01.07.2015 року укладений Договір про припинення зобов`язань за кредитним договором №014/1179/74/1306 від 11.05.2007 року, відповідно до п. 2 якого сторони домовилися про припинення внаслідок звільнення кредитором Позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним.

Пунктом 1 Договору про припинення зобов`язань передбачалося, що розмір непогашеної заборгованості за Кредитним договором станом на 01.07.2015 становив еквівалент 2325844,04 грн, в тому числі:

Сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 90856,62 дол. США, що складало еквівалент 1 908 463,20 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладання Договору про припинення зобов`язань;

Проценти, нараховані за користування кредитом - 674,31 дол. США, що складало 14 164,03 грн по офіційному курсу НБУ;

Розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором-403216,81 грн (а.с.45).

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції чинній на момент укладення договору про припинення зобов`язань) додаткові блага визначалися як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Доход з джерелом їх походження з України відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначався як: « будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, утому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

є) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю».

Податковим кодексом України база оподаткування визначалася як загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п. 164.1 ст. 164).

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПКУ передбачалося, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Питання оподаткування суми прощеного (анульованого) боргу регулювалося підпунктом «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, серед іншого, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В постанові Верховного Суду від 02.102018 року у справі № 804/9122/16 (адміністративне провадження № К/9901/47308/18) зазначається, що « визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку».

Відповідно до ст. 102.1. ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.

Відповідно до листа ДФС від 05.05.2017 р. № 11356/7/99-99-14-03-03-17 у разі проведення органами ДФС перевірок, а також визначення за їх результатами суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, коли ПК не передбачає подання декларації, строки давності застосовують із урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).

У листі ДФС від 05.05.2017 № 11356/7/99-99-14-03-03-17 визначено, що якщо обчислення граничних строків визначення грошових зобов`язань здійснюється з урахуванням дати прийняття податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, то з метою дотримання строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, період, який може бути охоплений перевіркою, обчислюється з урахуванням дати початку перевірки, зазначеної у наказі про проведення перевірки.

У наказі ГУ ДФС у Львівській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 № 4631 від 02.08.2019 р. визначено початок перевірки 05 вересня 2019 р. Таким чином, з урахування консультацій та норм ПК України, період, який може бути охоплений перевіркою має становити 1095 дні (3 роки) до дати початку перевірки, тобто період з 06 вересня 2016 р. по 05 вересня 2019 р.

Вище наведене свідчить, що визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік та по військовому збору за цей же період визначено відповідачем без урахування всіх істотних обставин, відповідно, штрафні (фінансові) санкції також визначені невірно, що покладає на позивача непередбачений законом обов`язок, тягне негативні наслідки у вигляді додаткових майнових витрат, і, як наслідок, є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.10.2019 № 0001633306, № 0001643306, № 0001653306 Головного управління ДПС у Львівській області.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ : 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 7043,00 грн (сім тисяч сорок три гривні, 0 копійок).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 15.06.2020.

Суддя Коморний О.І.