Рішення № 89849615, 16.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 Справа № 904/1960/20за позовом Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (Військова частина А-3306) в особі відокремленого підрозділу Військовий мобільний госпіталь (Військова частина А0209), м. Харків

до Військової частини 3011 Національної гвардії України, м. Кривий Ріг

про стягнення фактично понесених витрат на лікування у розмірі 5 560,79 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (Військова частина А-3306) в особі відокремленого підрозділу Військовий мобільний госпіталь (Військова частина А0209) (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини 3011 Національної гвардії України (далі - Відповідач) про стягнення фактично понесених витрат на лікування у розмірі 5 560,79 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов`язання з відшкодування фактично понесені позивачем витрати на лікування військовослужбовця у розмірі 5 560,79 грн. всупереч положень постанови КМУ від 18.10.1999 №1923 “Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями”.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2020 відкрито провадження у справі №904/1920/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах документами.

09.06.2020 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом якого останній вказує на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки військова частина 3011 Національної гвардії України не є складовою частиною Збройних сил України, і не підпорядкована Міністерству оборони України. Військова частина 3011 Національної гвардії України є державною установою, яка фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з Державного бюджету України для забезпечення життєдіяльності та підтримання постійної бойової готовності підрозділу. Відповідач зазначає те, що витрати на оплату послуг з лікування та лікувального харчування кошторисом на 2019 рік не передбачено, у зв`язку з чим відповідач позбавлений об`єктивної можливості сплатити фактично понесені витрати на лікування військовослужбовця за контрактом військової частини 3011 ЦОТО НГУ ОСОБА_1 у розмірі 5 560,79 грн.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Військово-медичний центр Північного регіону (військова частина А3306 - Позивач), є складовою частиною Збройних Сил України, яка підпорядкована Міністерству оборони України і перебуває на утриманні Державного бюджету.

Позивач є бюджетною установою, повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України, зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах України і здійснює господарську діяльність відповідно до законодавства України.

Як встановлено судом, згідно з копією медичної картки стаціонарного хворого № 392, на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (військова частина А3306) у період з 14.01.2019 по 21.01.2019 перебував військовослужбовець – Бенца М.В., місце служби - Військова частина 311 Національної гвардії України.

Відповідно до розрахунку витрат на лікування, обстеження та харчування хворого загальна сума витрат склала 5 560,79 грн., зокрема, згідно рахунків-фактури №328 від 08.10.2019 та №327 від 08.10.2019, вартість надання Позивачем послуг медичного лікування військовослужбовця склала 4665,23 грн., вартість послуг з харчування під час лікування становить 595,56 грн.

Позивач звернувся на адресу Відповідача з вимогою №154/777 від 08.10.2019, в який просив здійснити оплату наданих послуг з лікування військовослужбовцю відповідача, згідно рахунків-фактури на суму 5 560,79 грн. Крім того, до вимоги позивачем додано, для підписання відповідачем, договір на лікування, акти виконаних робіт №№327, 328 за 01.2019 року.

У відповідь на вказану вимогу відповідач повідомив, що військова частина 3011 Національної гвардії України не має можливості здійснити оплату витрат за надані послуги з медичної допомоги у зв`язку з відсутністю коштів на відповідні цілі.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на порушення відповідачем постанови КМУ від 18.10.1999 №1923 “Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями”, щодо відшкодування фактично понесені позивачем витрати на лікування військовослужбовця, позивач просить стягнути суму 5 560,79 грн. в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999р. №1923 (надалі - Порядок), цей Порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Пунктом 3 Порядку визначено, що витрати на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань відшкодовуються цим закладам центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, в яких проходять службу зазначені військовослужбовці, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання цих військових формувань.

Згідно з п. 4 Порядку, Центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, призначаються посадові особи - розпорядники кредитів, уповноважені здійснювати розрахунки за надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань. Ці посадові особи затверджують списки осіб, уповноважених видавати направлення для надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань. Списки посадових осіб, уповноважених здійснювати розрахунки за надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань, а також уповноважених видавати направлення для надання медичної допомоги, подаються центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування, військово-медичні заклади яких надаватимуть медичну допомогу, і цим військово-медичним закладам.

Згідно з пунктом 5 Порядку, надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги.

У разі надання екстреної медичної допомоги при захворюваннях і станах, зазначених у додатку, а також загостренні хронічних захворювань направлення за повідомленням відповідного військово-медичного закладу подається до нього протягом трьох діб з дня госпіталізації чи амбулаторного надання екстреної медичної допомоги.

Згідно з інформацією, яка міститься у розділі 9 медичної картки стаціонарного хворого №392 ОСОБА_1 його направлено закладом охорони здоров`я А0318 ( НОМЕР_1 ВМГ)

В матеріалах справи, наявний наданий позивачем розрахунку витрат на лікування, обстеження та харчування хворого загальна сума витрат 5 560,79 грн. Відповідачем не заперечується надання позивачем у період з 14.01.2019 по 21.01.2019 послуг на медичне лікування та харчування військовослужбовця ОСОБА_1 .

Пунктом 6 Порядку визначено, що рахунки на оплату медичної допомоги протягом п`яти днів після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев`язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг).

На виконання вимог пункту 6 Порядку, позивачем надано докази надсилання відповідачу рахунків – факту №328 від 08.10.2019 та №327 від 08.10.2019 на зальну суму 5 560,79 грн.

Суд звертає увагу на те, що враховуючи вимоги пункту 6 Порядку, саме рахунок на оплату є підставою для відшкодування витрат на надання медичної допомоги згідно положень пункту 7 даного Порядку, і факт його отримання має значення для настання строку виконання зобов`язання.

Згідно з пунктом 7 Порядку відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям у військово-медичних закладах інших військових формувань здійснюється у 10-денний термін з дня надходження рахунків від військово-медичних закладів, в яких надавалася медична допомога. Копії платіжних доручень після здійснення оплати за надану медичну допомогу надсилаються на адресу військово-медичного закладу.

Так, наявність в матеріалах справи доказів надання позивачем медичної допомоги військовослужбовцю, який проходив війську службу у відповідача на суму 5 560,79 грн., є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо її відшкодування.

Суду не надано доказів відшкодування відповідачем фактично понесених позивачем витрати на лікування військовослужбовця.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на те, що відповідач є державною установою, яка фінансується відповідно до розподіленого та затвердженого кошторису з Державного бюджету України. Витрати на оплату послуг з лікування та лікувального харчування кошторисом на 2019 рік не передбачено, у зв`язку з чим відповідач позбавлений об`єктивної можливості сплатити фактично понесені витрат на лікування військовослужбовця за контрактом військової частини 3011 ЦОТО НГУ ОСОБА_1 у розмірі 5 560,79 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Зазначені положення повністю кореспондуються з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України яка визначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, що звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, не можуть братися судом до уваги при вирішення спору.

З урахуванням викладеного, за умов доведення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача суми фактично понесених витрати на лікування військовослужбовця у сумі 5 560,79 грн., та не спростування їх відповідачем, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини 3011 Національної гвардії України (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 93, код ЄДРПОУ 23313871) на користь Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (Військова частина А-3306) в особі відокремленого підрозділу Військовий мобільний госпіталь (Військова частина А0209) (61058, м. Харків, вул. Культури, 5, код ЄДРПОУ 07931813) суму фактично понесених витрати на лікування військовослужбовця у сумі 5 560,79 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020.

Повне рішення складено 16.06.2020

Суддя О.В. Ліпинський