Рішення № 89848383, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/325

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2020 року № 640/10103/19

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

Про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.05.2018 року по 01.11.2018 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити виплату заборгованості по пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.05.2018 року по 01.11.2018 року.

Ухвалою суду від 19.06.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

18.07.2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до суду подано відзив на адміністративний позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 20.11.2014 року № 3010002753 фактичне місце проживання в АДРЕСА_1 та довідкою від 27.07.2018 року № 0000586452 фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як внутрішньо переміщена особа.

З вересня 2014 року позивач перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де отримував пенсію за вислугу років як внутрішньо переміщена особа.

27.07.2018 року ОСОБА_1 змінив місце тимчасової реєстрації на: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про взяття на облік та поновлення виплати пенсії.

На підставі вказаної заяви від 27.07.2018 року, виплату пенсії було поновлено позивачу лише в листопаді 2018 року, після отримання якої ОСОБА_1 дізнався, що заборгованість з виплати пенсії за період з травня 2018 року по листопад 2018 року виплачена не була.

У травні 2019 року представник позивача звернувся з адвокатськими запитами до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про надання інформації щодо термінів виплати вищевказаної заборгованості.

10.06.2019 року листом № 124685/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про те, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, тому для надання відповіді на вказане звернення рекомендовано звернутися до органів Пенсійного фонду за новим місцем проживання гр. ОСОБА_1

06.06.2019 року листом № 8430/03-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило представника позивача про те, що після надходження 25.09.2018 року витягу з рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області від 27.08.2018 №197 з рішенням (призначити (відновити) соціальні виплати, виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено на виплатну відомість листопада 2018 року.

Також повідомлено про те, що сума пенсійних коштів з липня 2018 року по жовтень 2018 року обліковується в Управлінні Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та буде виплачена після затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України.

Позивач - ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.05.2018 року по 01.11.2018 року протиправними, посилаючись на порушення його конституційних прав.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що згідно атестата Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.09.2018 року №2426, пенсія позивач виплачена по 30.06.2018 р., тому вимога виплатити борг з 01.05.2018 року є необґрунтованою.

Також зазначив, що сума пенсійних коштів за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року нарахована на додаткову відомість та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак, на даний час порядок не затверджений.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (Закон № 1706-VII).

Відповідно до ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення та на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

З наведених норм вбачається, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку за місцем перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах ПАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 р., довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач згідно Довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 20.11.2014 року № 3010002753 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві, після зміни місця тимчасової реєстрації ( АДРЕСА_2 ), видано довідку від 27.07.2018 року № 0000586452 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, чим підтверджується факт перебування позивача на обліку за місцем перебування та перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.

Отже, суд приходить до висновку про наявність визначених законодавством умов, необхідних для призначення та продовження виплати пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 365 (в редакції Постанови КМУ №335 від 25.04.2018), орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Станом на липень 2019 р., а також станом на час розгляду справи такого порядку Кабінетом Міністрів України не визначено.

Згідно з матеріалами справи відповідач стверджує той факт, що згідно з атестатом пенсію позивачу виплачено по 30.06.2018 р. за місцем попереднього обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Тобто, з липня 2018р. по жовтень 2018 року пенсію позивач не отримував.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, які визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, зокрема: умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з 1. 1, 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Таким чином, порядок виплати пенсії за минулий період визначено Законом №1058-IV, і відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, на застосування вказаної статті не впливає.

З огляду викладене суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати з пенсії, що утворилася за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у пп. 48, 49 рішення від 07.11.13 р. у справі PICHKUR v. UKRAINE (заява №10441/06), практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV).

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-127810; http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_984

Також суд зазначає, що питання про дотримання вимог законності (у трискладовому тесті) у випадку наявності суперечливих норм закону та підзаконного нормативно-правового акту, які підлягають застосуванню, було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у рішенні у справі SHCHOKIN v. UKRAINE (заяви № 23759/03 та № 37943/06; рішення від 14.10.10 р.), і Суд дійшов висновку про невідповідність практики надання переваги підзаконному акту вимогам щодо законності (п. 50-58) http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-100944, http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_858.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки після зміни позивачем фактичного місця проживання та перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні підстави для нарахування та виплати пенсії позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, м. Сєверодонецьк, вул. Шевченка, 9, код 21782461) здійснити нарахування та виплату заборгованості пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення в частині виплати пенсії за один місяць підлягає до негайного виконання.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 15.06.2020 р.