Рішення № 89848272, 16.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/2017/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа Приватного виконавеця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Уно Капітал»про визнання протиправними та скасування постанов У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (надалі також – приватний виконавець Тобінський О.В., відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Уно Капітал» (надалі також – ТОВ «ФК «Уно Капітал», третя особа), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 12.03.2020 № 61529080 про відкриття виконавчого провадження та постанову від 19.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 61529080 при примусовому виконанні виконавчого напису № 2598, виданого 20.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився щодо адреси реєстрації боржника у відповідному виконавчому окрузі, у зв`язку з чим порушив вимоги законодавства щодо місця виконання рішення, позаяк позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, проте надіслав на адресу суду витребувані судом документи виконавчого провадження.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, позивач надіслав заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідач причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 10.06.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

12.09.2013 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір споживчого кредиту № 2005716453 (а.с. 60-63).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 20.02.2020 вчинено виконавчий напис № 2598 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Уно Капітал» (право вимоги від ПАТ «ОТП Банк» перейшло до ТОВ «ФК «Уно Капітал» на підставі договору факторингу) заборгованості в розмірі 8 911,93 грн.

ТОВ «ФК «Уно Капітал» 25.02.2020 пред`явило виконавчий напис від 20.02.2020 № 2598 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Табінському О.В., на підставі якого приватний виконавець виніс постанову від 12.03.2020 № 61529080 про відкриття виконавчого провадження (а. с. 66).

19.03.2020 приватним виконавцем Табінським О.В. у виконавчому провадженні № 61529080 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 74-75).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі також – Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (надалі також – Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 22 Закону № 1403-VIII про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що місцем відкриття виконавчого провадження може бути місце проживання/перебування боржника фізичної особи або місцезнаходження майна боржника.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір про надання споживчого кредиту № 2005716453 від 12.09.2013 Позичальник – ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 60-63).

У свою чергу, виконавчий напис нотаріуса від 20.02.2020 № 2598 містить адресу боржника: АДРЕСА_3 . Вказана адресу у виконавчому написі закреслена та зворотній стороні виконавчого напису приватним нотаріусом зроблено напис: «вірна адреса: АДРЕСА_2 », проставлено печатку приватного нотаріуса та його підпис (а.с. 64).

Водночас, ТОВ «ФК «Уно Капітал» звернувшись до відповідача із заявою про примусове виконання від 25.02.2020 зазначило адресу боржника як: 01001, м. Київ, вул. Леліна, 202 (а.с. 59).

Відкриваючи виконавче провадження, приватний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2020, як і в усіх інших документах виконавчого провадження, зазначає адресу боржника: Чернігівська область, Городнянський район, с. Пекурівка, вул. Леніна, 202 м. Київ, вул. Леліна, 202.

Таким чином, відповідачем у спірному виконавчому провадженні в адресі боржника вказано два різних населених пункти країни з однією вулицею та будинком.

Проте, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що така адреса, як м. Київ, вул. Леліна, 202, відсутня як у кредитному договорі, так і у виконавчому написі нотаріуса, навіть закреслена адреса не відповідає адресі, що зазначена ТОВ «ФК «Уно Капітал» у заяві про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження № 61529080 не досліджено адреси боржника, що міститься у договорі про надання споживчого кредиту, а також у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого і відкрито виконавче провадження.

Доказів наявності майна у боржника у виконавчому окрузі міста Києва відповідачем не надано, місце проживання/перебування боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Табінський О.В. здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 61529080 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 61529080 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна – грошових кошів (відсутності будь-якого підтвердження наявності такого майна).

Державним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, приватним виконавцем Табінським О.В. не доведено, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Також, в постанові про відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця. Такої інформації не надано відповідачем і під час судового розгляду справи.

Відтак суд дійшов висновку, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого від 12.03.2020 про відкриття виконавчого провадження, а як наслідок і постанова від 19.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 61529080 прийняті відповідачем з порушенням приписів Закону №1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи (позивача).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 04.06.2020 (а.с. 37-39), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 41), ордер серії ЧН № 089499 (а.с. 42), звіт адвоката про виконану роботу за договором про надання правової допомоги від 04.06.2020 (а.с. 78), квитанції про оплату адвокату згідно договору на загальну суму 7000 грн (а.с. 79).

Окрім того, відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного позову в сумі 1681,60 грн та за заяву про забезпечення позову в сумі 630,61 грн.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 7000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (19 год. 00 хв.). Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині складання тексту позовної заяви, складання процесуальних документів.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача, у сумі 5000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 7 312 грн 21 коп. (5000 грн витрат на правову допомогу та 2312 грн 21 коп. судового збору).

Керуючись ст. 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 12.03.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61529080 при примусовому виконанні виконавчого напису № 2598, виданого 20.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 19.03.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 61529080 при примусовому виконанні виконавчого напису № 2598, виданого 20.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 312 (сім тисяч триста дванадцять) грн 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Табінський Олег Володимирович, вул. Старосільська, 1 У, офіс № 3, м. Київ, 02125,

Дата складення повного рішення суду - 16.06.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб