Ухвала суду № 89848147, 15.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

15 червня 2020 року Справа № 580/1819/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено заяву про забезпечення позову у справі № 580/1819/20

за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про визнання дій протиправними та скасування постанов, прийнято ухвалу.

25.05.2020 дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (з урахуванням заяви про усунення недоліків від 12.06.2020), просить:

- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо розшуку та арешту майна ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»;

- визнати протиправними та скасувати постанови про розшук майна боржника у зведеному виконавчому провадженні від 14.05.2020 № 58695668 та від 15.05.2020 ВП 58695668;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні від 15.05.2020 ВП 58695668;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

У зв`язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків – п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали. Ухвалою від 10.06.2020 продовжено строк залишення позовної заяви без руху. Ухвалою від 10.06.2020 позивачу повернуто клопотання про забезпечення позову у зв`язку із недотриманням вимог до клопотання, встановлених статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.

12.06.2019 до суду надійшли документи у порядку усунення недоліків, зокрема заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов про розшук майна боржника від 14.05.2020, від 15.05.2020 і постанови про арешт майна боржника у зведеному ВП №58695668 та зупинити звернення стягнення на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні № 58695668 шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти дії щодо вилучення та реалізації майна дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у тому числі арештованого і описаного, до завершення розгляду судом справи № 580/1819/20 та набрання відповідним судовим рішенням законної сили. До клопотання додано: докази сплати судового збору у сумі 630,60 грн; копію постанови опису й арешту майна від 21.05.2020 у ВП №59556558; копію супровідного листа від 25.05.2020 № 8476/4 про направлення постанов опису і арешту від 21.05.2020 у ВП № 59565658.

У обґрунтування клопотання зазначено, що в статутному капіталі позивача частка держави становить не менше 25 відсотків, а майно, щодо якого прийнято оскаржувані постанови спрямовані на примусову реалізацію належить до основних засобів, що забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства. Тому оскаржувані постанови є очевидно протиправними. Невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити і навіть унеможливити виконання рішення суду, позаяк зупиниться робота підприємства, що перешкоджатиме виплаті заробітної плати. Дії, що вчиняються відповідачем спрямовані не на примусове виконання рішення, а на зупинення роботи позивача. Позивач зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Позивачем зазначено, що 21.05.2020 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Горбатюк В.П. у ВП № 59565658 здійснено опис і арешт майна та начальником відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на адресу позивача направлено лист з метою визначення вартості майна для подальшої реалізації. На думку позивача зазначені обставини свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача та держави Україна, позаяк існує реальна загроза відчуження майна позивача у протиправний спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає про таке.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних у справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (ЄДРСР 87389519) зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 (ЄДРСР 81046468) зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Під час розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий вид гарантії забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, у тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Подана заява про забезпечення позову має на меті зупинення дії постанов про розшук майна боржника від 14.05.2020, від 15.05.2020 і постанови про арешт майна боржника у зведеному ВП №58695668 та зупинити звернення стягнення на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні № 58695668.

Натомість, до заяви про забезпечення позову додано копію постанови опису й арешту майна від 21.05.2020 у ВП №59556558; копію супровідного листа від 25.05.2020 № 8476/4 про направлення постанов опису і арешту від 21.05.2020 у ВП № 59565658 та не обґрунтовано зв`язок виконавчих проваджень №58695668 та №59565658.

Оцінюючи твердження заявника про суттєве ускладнення і унеможливлення виконання рішення суду та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі суд зазначає, що позивачем не надано доказів прийняття відповідачем рішення про здійснення реалізації арештованого згідно оскаржуваної у ВП № 58695668 постанови від 15.05.2020 майна шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками бюджету визначаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду, зокрема на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату (частина 2 статті 55 Бюджетного кодексу України).

Суд зазначає, що задоволення поданої заяви про забезпечення позову, у контексті відсутності доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде вирішенням спору по суті.

Зазначене свідчить про непропорційність та неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, позаяк відсутні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення та докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви належить відмовити.

Згідно частини 2 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, що не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про забезпечення позову у справі № 580/1819/20 за позовом за позовом дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання дій протиправними та скасування постанов.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова