Рішення № 89847991, 15.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. № 520/1210/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Бондаренко Я.О.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю» «Славянка» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю» «Славянка» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 №00000270508.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управління ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Славянка», за результатами якої контролюючим органом 20.09.2019 було складено акт№ 74/20-40-05-08-09/31341503, відповідно до висновків якого встановлено порушення п.5 і п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 262229 грн., у т.ч. за 2017 рік (4 квартал 2017 року) у сумі 89510 грн, за 9 місяців 2018 року (3 квартал 2018 року) у сумі 73494 грн., за 2018 рік на суму 172719 грн. (4 квартал 2018 року у сумі 99225 грн).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області 17.10.2019 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000270508 про визначення ТОВ «Славянка» суми грошового зобов`язання у розмірі 262229 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 131114,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як убачається з матеріалів справи, 14.11.2017 між ТОВ «Славянка» та TOB «НОРТЕ ТРЕЙД» було укладено договір поставки №14.01.11, відповідно до умов якого ТОВ «Славянка» (Постачальник) передає, а TOB «НОРТЕ ТРЕЙД» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2018. Відповідно до умов Договору протягом листопада, грудня 2017р. TOB «НОРТЕ ТРЕЙД» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000246 від 15.11.2017, .№ РН-0000273 від 15.12.2017р. Факт приймання-передачі товару підтверджується актами. На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні: від 15.11.2017р. №15 на загальну суму 2000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 333,33 грн.); від 15.11.2017р. №14 на загальну суму 100564,00 грн. (в тому числі ПДВ - 16760,67 грн.); від 15.12.2017р. №10 на загальну суму грн. 198912,00 (в тому числі ПДВ - 33152,00 грн.). Оплата TOB «НОРТЕ ТРЕЙД» придбаного товару, підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Славянка».

Товарно-транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась шляхом самовивозу TOB «НОРТЕ ТРЕЙД» зі складу ТОВ «Славянка», який належить ТОВ «Славянка» на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

Між ТОВ «Славянка» та ТОВ «ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ» укладено договір поставки №313 від 15.12.2017, відповідно до умов якого ТОВ Славянка» (Постачальник) передає, а ТОВ «ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 -дня 2018. Відповідно до умов Договору протягом грудня 2017р. ТОВ «ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000275 від 18.12.2017р. Факт приймання-передачі товару підтверджується актами. На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні: від 15.12.2017р. №14 на загальну суму 155400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 25900,00 грн.); від 18.12.2017 №15 на загальну суму 40404,00 грн. (в тому числі ПДВ - 6734,00 грн.). Оплата ТОВ «ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ» придбаного Товару, підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Славянка». Товарно- транспортні накладні позивачем не складались оскільки поставка товару відбувалась шляхом самовивозу ТОВ «ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ» зі складу ТОВ «Славянка», який належить ТОВ «Славянка» на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

14.11.2017 між TOB «Славянка» та TOB «УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» укладено договір поставки №14.11.17, відповідно до умов якого ТОВ «Славянка» (Постачальник) передає, а ТОВ «УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2018. Відповідно до умов Договору протягом липня 2018р. ТОВ «УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000133 від 06.07.2018р. Факт приймання-передачі товару підтверджується актами. На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні: від 04.07.2018р. №4 на загальну суму 90000,00 грн. (в тому числі ПДВ -15000 грн.); податкова накладна від 04.07.2018р. №5 на загальну суму 150000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 25000,00 грн.). Оплата ТОВ «УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» придбаного Товару, підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Славянка». Товарно- транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась шляхом самовивозу ТОВ «УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» зі складу ТОВ Славянка», який належить ТОВ «Славянка» на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

10.09.2018р. між ТОВ «Славянка» та ТОВ «ВАЙРЕН» укладено договір поставки № 13.09.2018, відповідно до умов якого ТОВ «Славянка» (Продавець) передає, а ТОВ «ВАЙРЕН» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Поговору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2018. Відповідно до умов Договору у період вересень-листопад 2018р. ТОВ «ВАЙРЕН» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000173 від 14.09.2018р., №РН-0000223 від 30.10.2018р., №РН-0000238 від 15.11.2018р. Факт приймання-передачі товару підтверджується актами. Товарно-транспортні накладні не складались, оскільки поставка товару відбувалась шляхом вивозу ТОВ «ВАЙРЕН» зі складу ТОВ «Славянка», який належить ТОВ «Славянка» на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди. На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні: від 02.11.2018р. №15 на загальну суму 147000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1-500,00 грн.); від 24.10.2018 № 47 на загальну суму 100000,00 грн. (в тому числі ПДВ -16666,67 грн.); від 24.10.2018р. № 48 на загальну суму -ЮХ.00 грн. (в тому числі ПДВ -8000,00 грн.); від 30.10.2018р. № 64 на суму 20000,00 грн. (в тому числі ПДВ -3333,33 грн.); від 12.09.2018 № 25 на загальну суму 168300,00 грн. (в тому числі ПДВ -28050,00 грн.). Оплата ТОВ «ВАЙРЕН» придбаного Товару, підтверджується випискою по рахунку ТОВ Славянка».

04.12.2018р. між ТОВ «Славянка» та ТОВ «ПРОМСЕН» укладено договір поставки №04.12.18, відповідно до умов якого ТОВ «Славянка (Постачальник) передає, а ТОВ «ПРОМСЕН» (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%. Пунктом 6.1. Договору визначено, що договір укладено до 31 грудня 2019. Відповідно до умов Договору протягом грудня 2018р. ТОВ «ПРОМСЕН» придбало у ТОВ «Славянка» олійно-жирову продукцію, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000292 від 29.12.2018р. Факт приймання- передачі товару підтверджується актами. На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні: від 04.12.2018р. №13 на загальну суму 75600,00 грн. (в тому числі ПДВ -грн.); податкова накладна від 04.12.2018р. №6 на загальну суму 78750,00 грн. (в тому числі ПДВ - 13125,00 грн.); від 04.12.2018р. №14 на загальну суму 81900 грн. (в тому числі ПДВ - 13650,00 грн.). Оплата ТОВ «ПРОМСЕН» придбаного Товару, підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Славянка». Товарно- транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась шляхом самовивозу ТОВ «ПРОМСЕН» зі складу ТОВ «Славянка», який належить ТОВ «Славянка» на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

03.01.2017 між ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» та ТОВ «Славянка» укладено Договір №10117, за умовами якого ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» (Постачальник) зобов`язується поставляти, а ТОВ «Славянка» зобов`язується прийняти й сплати в строк та на умовах, передбачених цим договором і в термін його дії товар: олійно-жирова та маргаринова продукція, вироблена на виробничих потужностях ПАТ «Вінницький ОЖК» (п. 1-І.). У листопаді, грудні 2017 року в рамках договору №10117 від 03.01.2017 року ТОВ «Славянка» було придбано олійно-жирова та маргаринова продукція, що підтверджується видатковими накладними: №1487 від 08.11.2017р.; №1645 від 11.12.2017р. та товарно- транспортними накладними: №47 від 08.11.2017р.; №64 від 11.12.2017р. Крім цього, якість придбаного товару підтверджується також посвідченнями про якість, копії яких також додаються до листа.

26.04.2018р. між ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» та ТОВ «Славянка» укладено Договір №260418, за умовами якого ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» (Постачальник) зобов`язується поставляти, а ТОВ «Славянка» зобов`язується прийняти й сплати в строк та на умовах, передбачених цим договором і в термін його дії товар: олійно-жирова та маргаринова продукція, вироблена на виробничих потужностях ПАТ «Вінницький ОЖК» (п. 1.1.). У липні, грудні 2018 року в рамках договору №260418 від 26.04.2018 року ТОВ «Славянка» було придбано олійно-жирова та маргаринова продукція, що підтверджується видатковими накладними: №1346 від 05.07.2018р.; №3582 від 22.12.2018р. та товарно- транспортними накладними: №17 від 05.07.2018р.; №102 від 22.12.2018р. Крім цього, якість придбаного товару підтверджується також посвідченнями про якість.

01.01.2017 було укладено договір оренди №01/К-10-01/17 з ПАТ «ГОНГ», за яким ТОВ «Славянка» було орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31 , будівля літ. В-2, загальною площею 199,26 кв.м., яке використовувалось як складське приміщення. Відповідно договору оренди № 09/К-10-01/18 від 01.01.2018р., укладеного з ПАТ «ГОНГ», ТОВ «Славянка» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31 , будівля літ. В-2, загальною площею 199,26 кв.м., яке використовується як складське приміщення.

Відповідно до договору оренди №09\К-10-01/18 від 01.01.2018, укладеного з ПАТ «ГОНГ» ТОВ «Славянка» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. К. Калініна, 31 , будівля літ. В-2», загальною площею 199,26 кв. м, яке використовується як складське приміщення.

01.12.2017р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення №6 від з ТОВ Харків-Агробуд», за яким ТОВ «Славянка» було орендарем нежитлового приміщення на першому поверсі, кабінети № 1-23, 1-24, 1-25, 1-26, за адресою: 61064 , м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, загальною площею 50,2 кв.м., яке використовувалось товариством з метою розміщення офісу. Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №6 від 01.12.2017 року, укладеного з ТОВ «Харків-Агробуд», ТОВ «Славянка» є орендарем нежитлового приміщення на першому поверсі, кабінети № 1-23, 1-24, 1-25, 1-26, за адресою: 61064 , м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, загальною площею 50,2 кв.м., яке використовується товариством з метою розміщення офісу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України N 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 2.1 та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.

Відповідно до Постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі № 16/166/15-а:Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Відносно податкової інформації, суд вказує, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказана позиція суду викладена у постанові Верховного суду від 29.03.2019 р. №808/3412/16.

Згідно ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 201.1, 201.7 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Слід зауважити, що певні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо докази у справі в сукупності підтверджують факт господарської операції.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 року у справі № 826/15112/16.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що ГУ ДПС у Харківській області було отримано податкову інформацію від оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області від 28.08.2019 №6275/20-40-21-03-07, а саме протокол допиту свідка від 24.11.2018 в рамках кримінального провадження №32018220000000169; від 28.08.2019 №6275/20-40-21-03-07, а саме: протокол допиту свідка від 21.11.2018 в рамках кримінального провадження №32018220000000169; від міжрегіонального оперативного управління ОВПП ДФС України від 13.05.2019 № 14263/7/28-10-21-15-01, а саме: протокол допиту свідка від 10.02.2019 в рамках кримінального провадження від 11.01.2017 № 32017100110000004, які, на думку контролюючого органу, свідчать про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, будь-які відомості досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд зазначає, що як на момент здійснення перевірки контролюючим органом та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду справи, вироки за наслідками розслідування кримінальних проваджень, що були зазначені у акті перевірки, не винесені.

Відтак, факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 року у справі № 822/551/18.

Враховуючи наведені сторонами аргументи та надані докази, а також встановлені судом обставини, суд вважає, що господарські операції між ТОВ «Славянка» та його контрагентами щодо реалізації продукції фактично відбулися, а тому, на думку суду, позивач правомірно сформував доходи підприємства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17.10.2019 №00000270508 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю» «Славянка» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17.10.2019 №00000270508.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю» «Славянка» (код ЄДРПОУ 31341503) судовий збір у розмірі 5900,15 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот гривень 15 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.06.2020.

Суддя В.В. Єгупенко