Ухвала суду № 89847885, 15.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання розстрочення виконання судового рішення

"15" червня 2020 р. справа № 520/1303/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 34.000,00 грн., -

встановив:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019р. з ФОП ОСОБА_1 за позовом ГУ ДФС у Харківській області на користь Державного бюджету України стягнуто 34.000,00грн. податкового боргу.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням положень постанови КМУ від 19.06.2019 р. №537 фактичним та юридичним правонаступником ГУ ДФС у Харківській області визначено Головне управління ДПС у Харківській області, а тому суд вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво у порядку ст. 52 КАС України.

08.04.2020р. до суду надійшла заява відповідача про розстрочення виконання вказаного рішення суду, яка умотивована наслідками впровадженого у Державі карантину та існуванням інших боргових зобов`язань по цивільній справі №643/8418/18.

Відповідач для участі у судовому засіданні не прибув, подавши клопотання про вирішення заяви у відсутність.

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, позивач, контролюючий орган, адміністративний орган, Управління; юридичний та фактичний наступник учасника спірних правовідносин - ГУ ДФС у Харківській області) проти розстрочення виконання судового рішення заперечував.

Вирішуючи по суті питання з приводу розстрочення виконання рішення про стягнення коштів за податковим боргом, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Положеннями ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378); Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч.2 ст.378); Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378); Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.378); Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.378).

Оскільки норми КАС України не містять визначення термінів «відстрочення» та «розстрочення», то суд вважає за необхідне виходити із загальних правил, відповідно до яких і процедура розстрочення, і процедура відстрочення є по суті перенесенням календарної дати настання у відповідача по адміністративній справі (боржника за виконавчим провадженням) обов`язку виконати судовий акт.

Відмінність між указаними процедурами полягає у тому, що у разі застосування механізму відстрочення - строк виконання судового акту визначається однією календарною датою, а у разі застосування механізму розстрочення - декількома календарними датами із визначенням обсягу виконання у кожну із цих дат.

Окрім того, суд вважає, що механізм відстрочення за загальним правилом поза розумним сумнівом може бути застосований у тому разі, коли в матеріалах справи наявні неспростовні докази припинення у майбутньому дії тієї причини, котра у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку невідворотно спричинила неможливість виконання судового рішення або призвела до істотного ускладнення виконання судового рішення.

Натомість, механізм розстрочення підлягає застосуванню, насамперед, у тому разі, коли саме унаслідок власних дій боржника мають настати зміни об`єктивної дійсності, котрі припинять дію тієї причини, котра у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку невідворотно спричинила неможливість виконання судового рішення або призвела до істотного ускладнення виконання судового рішення.

Таких доказів відповідачем до суду не подано.

Разом із тим, суд вважає, що самі по собі ці відмінності не є достатньою правовою підставою для прийняття остаточного процесуального рішення з питання відтермінування строку виконання судового акту.

До того ж суд вважає, що і механізм відстрочення виконання, і механізм розстрочення виконання можуть бути застосовані виключно у випадку існування судового рішення, котре набрало законної сили і знаходиться у процедурі примусового виконання.

Судове рішення по даній справі було ухвалене 04.03.2020 р., набрало законної сили 05.04.2019 р., виконавчий лист було видано за заявою стягувача 12.04.2019 р.

Отже, судове рішення знаходиться у процедурі примусового виконання.

Але у силу прямого застереження ч.5 ст.378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Судове рішення по даній справі було ухвалене 04.03.2019р.

Відтак, виконання цього судового акту могло бути розстрочено лише до 04.03.2020 р., котра є присікальною датою.

Підстав для розстрочення виконання рішення суду поза межами цієї дати чинний процесуальний закон не містить.

З приводу доводу відповідача про наслідки запровадженого у Державі карантину суд відмічає, що вперше карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби було установлено постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020р.

Рішення у справі було постановлено 04.03.2019р., тобто до запровадження карантину.

При цьому, на момент запровадження карантину вже збіг визначений ч.5 ст.378 КАС України присікальний строк для розстрочення виконання рішення суду.

Тому цей довід відповідача слід визнати юридично неспроможним.

Як помилковий слід визнати і довід відповідача про існування інших боргових зобов`язань, адже наявність невиконаних цивільних обов`язків не може бути визнано поважною причиною невиконання податкового обов`язку, оскільки законом таке не передбачено.

При вирішенні заяви, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення заяви, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та об`єктивно здатні вплинути на результат вирішення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378, КАС України, суд -

ухвалив:

Заяву про розстрочення виконання рішення суду по справі №520/1303/19 - залишити без задоволення.

Допустити заміну позивача по справі - Головного управління ДФС у Харківській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).

Суддя Сліденко А.В.