Рішення № 89847779, 09.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р. справа №480/1525/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Ломакіної К.І.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення; зобов`язання виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 16.06.2019 по 28.02.2020 у сумі 95248,56грн. Свої вимоги мотивує тим, що він проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні. На час звільнення з військової служби (05.04.2019), йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексацію грошового забезпечення. В добровільному порядку вказані компенсації не були виплачені. Тому позивач змушений був звертатися до суду за захистом свого порушеного права. На підставі рішень суду, відповідачем 28.02.2020 проведено повний розрахунок. Враховуючи несвоєчасний розрахунок, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Тому військовослужбовці отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення. Проходження військовослужбовцями служби врегульовано спеціальним законодавством, а тому вимоги Кодексу законів про працю України на них не розповсюджуються. При звільненні позивача, йому не було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та індексації, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на вказані видатки. Зазначені виплати були проведені позивачу на виконання рішення суду від 26.12.2019 у справі №480/4864/19 та від 28.01.2020 № 480/4860/19. При цьому, звертає увагу, що рішення суду відповідачем виконані у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов. Згідно з ухвалою від 06.05.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 26.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи с наступного. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.04.2019 № 101-ОС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, а наказом від 15.06.2019 № 167-ОС виключений зі списків особового складу військової частини (а.с. 9). Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні Сумський прикордонний загін не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексацію грошового забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними заявами. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі 480/4864/19 позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.06.2019. Зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 15.06.2019. Згідно з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 480/4860/19 був задоволений позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.06.2019. Зобов`язано Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.06.2019. Після постановлення вказаних рішень суду, Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) 28.02.2020 провів повний розрахунок з позивачем, що підтверджується платіжними документами (а.с.52-56). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Правові засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон № 2232-XII). Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України № 1115 від 29.2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі по тексту - Положення). Пунктом 293 Положення визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. Проте, ні Законом № 2232-XII, ні Положенням не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Аналіз спеціального законодавства свідчить про те, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства. В той же час, Кодексом законів про працю України визначені підстави та порядок застосування відповідальності до роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника. Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Станом на момент виключення позивача зі списків прикордонного загону (15.06.2019), індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 15.06.2019 та компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 – 2019 років не була виплачена. Натомість, повний остаточний розрахунок з позивачем був здійснений 28.02.2020 (у січні 2020 року сплачено 28383,79 грн., у лютому 2020 року сплачено 27596,79 грн), про що свідчать платіжні відомості. Тобто, остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення, а з порушенням строків, встановлених статтею 116 КЗпП України. Тому позивач має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні. За розрахунками ОСОБА_1 сума середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні складає 95248,56 грн. Визначаючи розмір компенсації за затримку розрахунку суд зазначає наступне. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Тому, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. З матеріалів справи вбачається, що сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення, присудженої позивачу у справах № 480/4864/19 та № 480/4864/19 відповідно (55980,58 грн), тобто менша майже в два рази, ніж визначена позивачем сума середнього заробітку за час затримки виплати (95248,56 грн). Отже, заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення, є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення. Невиплата позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення була зумовлена відсутністю грошових коштів на вказані виплати, оскільки Сумський прикордонний загін фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у відповідних кошторисах. Слід зауважити, що після винесення судових рішень, якими було зобов`язано Сумський прикордонний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, відповідач у добровільному порядку сплатив належні позивачу суми. Суд також враховує пояснення самого позивача ОСОБА_1 , який в судовому засіданні неодноразово заявляв, що для нього є «принциповим питанням» визнання протиправною бездіяльності військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, а не сума середнього заробітку. Тому суд вважає справедливим, пропорційним, та таким, що відповідатиме обставинам справи і наведеним вище критеріям, розмір відповідальності Сумського прикордонного загону перед позивачем у сумі 15020 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити. Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина 9953 (Сумський прикордонний загін), як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення та зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 15020 грн. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльності Військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення. Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321759) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 15020 грн. (п`ятнадцять тисяч двадцять грн.). В іншій частині позову відмовити. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення складений 16.06.2020.