Рішення № 89847128, 15.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1057/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку (спрощеного) письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 )до Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. В. Пермська, 1а, код ЄДРПОУ - 41416543)провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії , -ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати бездіяльність Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області по неперерахунку ОСОБА_1 компенсацій на транспортне обслуговування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 – неправомірною;

2) зобов`язати Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області провести перерахунок з 1.01.2020р. компенсацій на транспортне обслуговування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 і виплатити недоплачені компенсації.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за висновком МСЕК від 06.08.2002р. №44/3 позивач потребує протезування автомобілем.

За частиною 5 ст. 42 «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди» Закону України 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, при виплаті відповідних компенсацій відповідач керується не Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536, а листом Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013р. щодо роз`яснення порядку застосування п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228.

Порядок здійснення розрахунку компенсації, визначений вказаним листом від 28.10.2013р., не відповідає порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536.

Вказані дії Управління вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого відповідач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області при здійсненні обрахунку компенсації на транспортне обслуговування (а.с.26-30, 40-44).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою від 20.04.2020 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.20).

21.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.25-30, 40-44).

30.04.2020 року до суду до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.62-63)

20.05.2020 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.83-88).

20.05.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив (а.с.89-92).

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскілки шістдесятий день припадає на період перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120, ст.258 КАС України, останнім днем для вирішення даної справи є 15.06.2020 року.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 15.06.2020 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи трудового каліцтва, перебуває на обліку в Кропивницькому відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Згідно з висновком МСЕК від 06.08.2002 року №44/3 позивач потребує протезування автомобілем.

Позивач зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р. №405/5366/17 щодо нього встановлено обов`язок “встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачу компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів у вказаному періоді, виплачувалось у меншому розмірі, ніж ті, які встановлені постановою КМУ №228 (з урахуванням постанови КМУ №536), оскільки її розмір (22 % прожиткового мінімуму на 1 особу, яка втратила працездатність) розраховується на рік, а не щомісячно”.

За наведених обставин, позивач вважає, що його право на отримання компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування, відповідно до постанови КМУ від 14.02.2007 р. №228 (в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 р. №536) порушені протиправною бездіяльністю відповідача.

За ОСОБА_1 був зареєстрований транспортний засіб ЗАЗ Таврія НОМЕР_2 та згідно інформації Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області, вказаний автомобіль знятий з реєстрації 18.05.2017 року.

Вказана обставина встановлена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі №405/5366/17 (а.с.5-12).

Відповідно до розпорядження затвердженого 02.03.2018 року ОСОБА_1 призначено компенсацію витрат на транспортне обслуговування з 01.03.2018 року відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 (а.с.49).

Відповідно до постанови від 14.02.2020 року №1101/90116/90116/70 про призначення фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілому, ОСОБА_1 призначено компенсацію витрат на транспортне обслуговування в розмірі 243,56 грн. (а.с.50).

Згідно розрахунку від 31.04.2020 року №15.7.04-05-526 розмір компенсації витрат ОСОБА_1 у 2020 році склав: 1638,00 х 6 міс. + 10712,00 грн. х 5 міс. + 1497,00 х 1 міс./ 12 міс. х 29% / 2 = 243,56 грн.; за І половину 2020 року (а.с.51).

Не погоджуючись з такою бездіяльністю та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом на його думку порушеного права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої-шостої статті 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» (у редакції постанови від 07 серпня 2013 року № 536) установлено, що грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 (далі - Порядок) компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня – 1769 гривень.

Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю.

Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.

Зокрема, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі №611/26/17 (провадження 9901/43531/18), від 23 жовтня 2018 року у справі № 550/196/16-а, а також від 03 жовтня 2018 року у справі № 524/7830/16-ц.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку компенсації призначаються:

- особам, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції);

- інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).

Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради.

Компенсації виплачуються:

- інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції;

- інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228», є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Позивач також просить суд у відповідності до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

В прохальній частині позовних вимог позивач також просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн. викликану злісним невиконанням з 01.01.2014 року постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити наступне.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 року у справі №611/26/17 (провадження 9901/43531/18) та від 5 лютого 2020 року у справі №640/10843/19.

Щодо позовної вимоги стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Зокрема, суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів та доведено заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною дією відповідача, зокрема, у вигляді погіршення здоров`я та/або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №818/1391/17 від 03.10.2018.

Отже, за сукупністю встановлених фактичних обставин справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 1а, код ЄДРПОУ - 41416543) про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області по неперерахунку ОСОБА_1 компенсацій на транспортне обслуговування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 – неправомірною.

Зобов`язати Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 1а, код ЄДРПОУ - 41416543) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) перерахунок з 01.01.2020 р. компенсацій на транспортне обслуговування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 і виплатити недоплачені компенсації.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 червня 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук