Рішення № 89846777, 15.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 280/1768/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Академії державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство юстиції України, про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Академії державної пенітенціарної служби (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство юстиції України (далі – третя особа), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з утриманням відповідача в Академії державної пенітенціарної служби в сумі 62026,07 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2020.

Ухвалою суду від 21.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження, відповідно до статті 257 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Академією державної пенітенціарної служби та ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов`язання у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вказує на те, що наказом Академії державної пенітенціарної служби від 30.06.2017 №129 о/с позивача виключено із списків особового складу Академії та направлено у розпорядження начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання покарань. Разом з тим, позивач вказує на те, що 31.01.2020 позивача звільнено зі служби, відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, позивач зазначає, що оскільки відповідач не пропрацював 3 роки в Державній кримінально-виконавчій службі України після закінчення навчання, то відповідно зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Академії. Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано повідомлення про необхідність відшкодування грошових коштів, разом з тим кошти у добровільному порядку повернуто не було, що зумовило звернення до суду з даними позовом.

Від відповідача відзив/пояснення/клопотання не надходили.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що наказом Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України від 08.08.2013 №252, ОСОБА_1 зараховано з 10.08.2013 курсантом першого курсу денної форми навчання.

29.06.2017 між Академією державної пенітенціарної служби та ОСОБА_1 укладено Контракт про здобуття освіти №14 з підготовки за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній формі навчання здобувача за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнем вищої освіти за спеціальністю «Правознавство».

Наказом Академії державної пенітенціарної служби від 30.06.2017 №129 о/с, відповідача у зв`язку із закінченням навчання виключено зі списків особового складу Академії, а також направлено у розпорядження начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України для подальшого проходження служби (а.с.13).

Також, судом встановлено, що наказом ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» від 31.01.2020 №33/ОС-20, звільнено старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи, 31 січня 2020 року, з Державної кримінально-виконавчої служби за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

12.02.2020 Академією складено та направлено відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, проте, у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано витрати в розмірі 62026,07 грн., що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

Частиною 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.5 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію», у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Суд зазначає, що укладаючи Контракт №14 від 29.06.2017 на здобуття освіти ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 закінчив навчання в Академії державної пенітенціарної служби 30.06.2017 та був виключений із списків особового складу Академії, а з грошового забезпечення 02.07.2017.

В свою чергу, 31.03.2020 відповідача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби, за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі – Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 передбачено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Згідно пунктом 3 Порядку №261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №261, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Пунктом 8 Порядку №261 передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Відповідно до наявної в матеріалах адміністративної справи Довідки – розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Академії державної пенітенціарної служби, загальний розмір таких витрат за період з 10.08.2013 по 02.07.2017 складає 62026,07 грн. (а.с.15).

Також, судом встановлено, що відповідачу направлялось повідомлення про необхідність відшкодування витрат пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, проте, у добровільному порядку такі витрати не відшкодовано на момент розгляду справи у суді.

При цьому, відповідачем до суду не надано жодних зауважень щодо порядку та сум обрахованих витрат на утримання його у вищому навчальному закладі.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що відповідачем у добровільному порядку не відшкодовуються витрати по його утриманню в Академії державної пенітенціарної служби в розмірі 62026,07 грн., що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання сплачених позивачем судових витрат на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Академії державної пенітенціарної служби (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, 34, код ЄДРПОУ 08571788) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії державної пенітенціарної служби витрати пов`язані з його утриманням в Академії державної пенітенціарної служби в розмірі 62026,07 грн. (шістдесят дві тисячі двадцять шість гривень 07 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.В. Новікова