Рішення № 89846767, 09.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2020 року 15 год. 47 хв.,Справа № 280/5332/18 СН/280/23/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін

від позивача: адвокат Сідельникова О.Л.,

від відповідача: Кузнецова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0021999-5002-0829, № 0022000-5002-0829 від 31 липня 2018 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав, що підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік не має з огляду на те, що належна йому нерухомість (будівлі промислового призначення) не є об`єктом оподаткування у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Крім того, позивач вказав на процедурні порушення, допущені контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних рішень. На його переконання, податкові повідомлення-рішення складені та направлені на його адресу з порушенням строків, встановлених ПК України, а також порушені вимоги пункту 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, в частині надсилання розрахунку до податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.03.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 280/5332/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

01.04.2020 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та в порядку ст. 31 КАС України була розподілена між суддями Запорізького окружного адміністративного суду. Зазначена справа надійшла судді Сацькому Р.В.

02 квітня 2020 р. ухвалою суддя Сацький Р. прийняв справу до провадження. Судове засідання призначено на 06 травня 2020 р. об 12 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 06.05.2020 відкладено розгляд справи на 09.06.2020 о/об 14 год. 30 хв.

04.06.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №26197) надійшли письмові пояснення.

09.06.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. 326574) поданий відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ITC «Податковий блок» та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно фізична особа ОСОБА_1 є власником 2-х об`єктів нежитлової нерухомості: нежитлове приміщення (будівля промислового складу літ.З, інв.№130) загальною площею 373,70 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення (будівля промислового складу літ.Р-2) загальною площею 8135,80 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно рішення від 28.01.2015 №5 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 21.12.2016 за №49, встановлено ставки податку на нежитлові приміщення на 2017 рік у розмірі 0,25 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, що становить 8,00 грн. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018 за №0021999-5002-0829 на суму 2989,60 грн, №0022000-5002-0829 на суму 65086,40 грн, винесені з дотриманням вимог ст.58 Податкового кодексу України та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень рішень платникам податків» від 28.12.2015 за №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 за №658. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позовних заперечувала та просила суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

відповідно до даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано:

- нежитлове приміщення (будівля промислового складу літ.3, інв.№130), загальною площею 373,70 кв. м;

- нежитлове приміщення (будівля промислового складу літ.Р-2), загальною площею 8135,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

ГУ ДФС у Запорізькій області 31 липня 2018 року сформовані податкові повідомлення-рішення:

- №0021999-5002-0829, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у сумі 2989 грн 60 коп.;

- №0022000-5002-0829, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у сумі 65086 грн 40 коп. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.03.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 280/5332/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Втім, перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.03.2020 підставою для скасування рішень першої та апеляційної інстанції слугувало те, що у межах даної справи судами не встановлювалось, чи використовуються належні ОСОБА_1 будівлі промислового складу саме в межах певного промислового виробництва. В той же час, позивач у апеляційній скарзі вказував на те, що впродовж 2017 року він мав статус фізичної особи-підприємця та використовував належне йому на праві власності нерухоме майно в межах власної господарської діяльності. Проте, таким доводам правова оцінка надана не була, чи така діяльність відноситься до видів промислового виробництва судами не встановлювалось.

Вирішуючи питання про приналежність спірних об`єктів нерухомості до будівель промисловості слід керуватись документами, що підтверджують право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась із позицією позивача, що належні йому будівлі промислового складу, віднесені до класу 1252, слід вважати будівлями промисловості, на які може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за умови використання такої нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Відповідно до Рішення №5 від 28.01.2015 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування становить: на 2015 рік - 24,36 грн; на 2016 рік - 27,56 грн; на 2017 рік - 32,00 грн.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, позивач, впродовж 2017 року він мав статус фізичної особи- підприємця та використовував належне йому на праві власності нерухоме майно в своїй господарської діяльності. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Аналогічну норму містить і ч. 1 ст. 6 ГК Украни (загальні принципи господарювання).

Згідно із ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основними принципами підприємницької діяльності, зокрема, є: вільний вибір видів підприємницької діяльності; самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально- технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст. 44 ГК України).

Будучи зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця в 2017 році ОСОБА_1 здійснював роботи та надавав послуги у різноманітних сферах господарської діяльності, в тому числі використовував належні йому промислові склади для промислового виробництва, а саме виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництва кухонних меблів (підпадає під категорію «С - Переробна промисловість», а також здійснював ремонт і технічне обслуговування машин, устаткування, побутової техніки та транспортних засобів. Ця господарська діяльність, є промисловим виробництвом і підтверджують факт використання належних позивачу приміщень в промисловому виробництві, що свідчить про відповідність об`єктів нерухомості вимогам «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. На підтвердження здійснення промислового виробництва у нежитлових приміщеннях, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 представником позивача надані наступні договори: Договір підряду на виготовлення та збирання меблів від 04.03.2017 б/н, який укладено між позивачем та ОСОБА_3 , договір на технічне обслуговування та ремонт машин та устаткування від 12.05.2017, який укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , договір про спільну діяльність від 06.01.2017, укладений між позивачем та ФОП

ОСОБА_5 з ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади» належить клас 1251 «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо; і клас 1252 "Резервуари, силоси та склади", який включає, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

При цьому положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств..

Таким чином, суд зазначає, що належні позивачу будівлі промислового складу, віднесені до класу 1252, слід вважати будівлями промисловості, на які може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за умови використання такої нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

У п.9 «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого 28.12.2015 наказом Міністерства фінансів України №1204, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, зазначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Суд вважає, що не були порушені права позивача при надісланні відповідачем одного розрахунку податкового зобов`язання до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, надісланих одночасно.

Як зазначено в абз.1 пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Сформовані 31.07.2018 податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: №0021999-5002-0829 на суму 2989 грн 60 коп.; №0022000-5002-0/829 на суму 65086 грн 40 коп. щодо зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вручені позивачу 10.09.2018.

Згідно з пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Таким чином, пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України передбачена можливість звільнення фізичних осіб від відповідальності саме за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, але не передбачена можливість звільнення фізичних осіб від податкового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією № 23032 від 11.12.2018.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018: №0021999-5002-0829, №0022000-5002-0829, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, якими ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 68076 грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 15.06.2020.

Суддя Р.В. Сацький