Рішення № 89846743, 12.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА ВИКЛЮЧНИМИ ОБСТАВИНАМИ

12 червня 2020 року 10 год. 20 хв. Справа № 808/2718/17 ВО/280/12/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Сацького Р.В., суддів Батрак І.В., Бойченко Ю.П. за участю секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін

від позивача: ОСОБА_1 О.В.

від відповідача: Костяновська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до: Прокуратури Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29 – А, код ЄДРПОУ 02909973)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2017 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до прокуратури Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- зобов`язати прокуратуру Запорізької області доплатити належну ОСОБА_2 заробітну плату відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за червень – грудень 2016 року у розмірі 598 968,9 грн, за січень – квітень 2017 року – 653 605,9 грн, на загальну суму 1 252 574,8 грн;

- звернутись в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності вимог п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», якими встановлено, що положення ч. 2 ст. 33 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працює в прокуратурі Запорізької області. Вказує, що при розрахунку його заробітної плати відповідач не дотримується вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що призводить до виплати заробітної плати у значно меншому від встановлено наведеною нормою розмірі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. у задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у цій справі залишено без змін.

Приймаючи постанову від 05.10.2017, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", (із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України №763 від 30 вересня 2015 року та №1013 від 09 грудня 2015 року) щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено, прокуратура Запорізької області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

27.04.2020 до суду надійшла заява позивача про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року по справі №808/2718/17 за виключними обставинами.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у Рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі вищевикладеного, та з посиланням на статті 361-365, 369 Кодексу адміністративного судочинства України заявник просить суд задовольнити заяву про перегляд постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року по справі №808/2718/17 за виключними обставинами, скасувати це рішення суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю та зобов`язати прокуратуру Запорізької області доплатити заборгованість із заробітної плати за червень - грудень 2016 року у розмірі 598 968,9 гривень, за січень-квітень 2017 року - 653 605,9 гривень, на загальну суму 1 252 574,8 гривень.

04 травня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судове засідання призначено на 01.06.2020 о/об 11 год. 00 хв. Справа розглядатиметься колегією у складі трьох суддів, яка визначена відповідно до ст. 31 КАС України.

Усною ухвалою суду від 01.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд заяви про перегляд за виключними обставинами справи №808/2718/17 на 12.06.2020 о 09 год. 00 хв.

Відповідачем надано суду відзив на заяву про перегляд рішення за виключними обставинами, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви. В обгрунтування відзиву зазначено, що Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратила чинність з 26.03.2020. За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути.

Від позивача надано відповідь за відзив.

Ухвалою суду від 01.06.2020 задоволена заява позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач наполягав на задоволенні заяви та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала та просила суд відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 17.10.2007 позивач працює в органах прокуратури.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, статтею 81 якого визначено складові та розмір заробітної плати прокурорів.

З моменту набрання чинності Законом №1697-VII заробітна плата позивачу розраховується без дотримання вимог статті 81 цього Закону, що, на думку позивача, є порушенням закону та призводить до порушення його прав.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Так, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 р. у задоволенні позову - відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.12.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у цій справі залишено без змін.

Зі змісту впищенаведеної постанови суду вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин оклади та умови оплати праці працівників органів прокуратури були врегульовані постановою КМУ №505 від 31.05.2012 (із зміна та доповненнями) та постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 на підставі пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VII. При цьому, розмір окладу, зазначений в цих постановах, був іншим, ніж визначено Законом України «Про прокуратуру». Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII обов`язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цим законом у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене, оскільки з часу набрання чинності Законом №1697-VII Кабінетом Міністрів України зміни до постанови №505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону №1697-VII не передбачено та те, що ч. 1 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 на сьогоднішній час залишається чинною, а також приймаючи до уваги приписи п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, прокуратура Запорізької області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку заробітної плати позивачу у спірному періоді, з урахуванням посадового окладу, який визначено ст. 81 Закону №1697-VII та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку правовідносинами, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1 697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

При цьому, статтею 13 вказаного Закону обумовлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев`ятої статті 81 Закону №1697-VII, в якій передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За нормами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно зі статтею 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури. Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились.

Разом з тим, 26.03.2020 Конституційним Судом України прийнято Рішення №6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення "Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, у пункті 2.3. Рішення Конституційний Суд зазначив, що за Конституцією України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92).

Відповідно до Кодексу визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства (преамбула); регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1). Отже, Кодекс має своє специфічне призначення, тобто регулює правовідносини у бюджетній сфері.

Конституційний Суд України зазначив, що „предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України… Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України" (абзаци шостий, восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу, згідно з яким норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.

Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення визначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення встановлено частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Рішення.

Така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідком розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №820/2640/17.

Зважаючи на викладене вище, окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України „Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - 26.03.2020.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення та мали місце з червня 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 та 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) про перегляд за виключними обставинами постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2017 в адміністративній справі №808/2718/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.Ухвала в повному обсязі складена та підписана складом суду 15.06.2020.

Головуючий суддя Р.В. Сацький

Суддя І.В. Батрак

Суддя Ю.П. Бойченко