Ухвала суду № 89846688, 15.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

15 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1378/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

за участю:

позивача: представник – Бурдюх В.В.,

відповідача: представник - Олійник Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про повернення судового збору в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 4488,22 грн. по платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4482,66 грн.; 30 11010500 "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 5,56 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 р. провадження у даній адміністративній справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 лютого 2019 року позивач подав до суду клопотання, в якому просив повернути 50% сплаченого при поданні позову судового збору.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р., у задоволенні клопотання представника позивача про повернення судового збору відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено частково; скасовано додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 року дану адміністративну справу передано на розгляд судді Ващиліну Р.О.

В судовому засіданні 15 червня 2020 року представник позивача заявлене клопотання підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 15 червня 2020 року представник відповідача залишив вирішення даного питання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Після закриття судом провадження у даній адміністративній справі позивач подав до суду клопотання про повернення судового збору на підставі ч. 1 ст. 142 КАС України, тобто у зв`язку з відмовою позивача від позову до початку розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 4488,22 грн. по платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4482,66 грн.; 30 11010500 "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 5,56 грн. Так, в обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, який складається з сум пені, нарахованих за двома платежами: «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», «Земельний податок з фізичних осіб».

Нарахування пені у розмірі 4482,66 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» було проведено за період з 30 жовтня 2015 року по 21 листопада 2016 року відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України), у зв`язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов`язання відповідно до платіжного доручення №1355 від 22 листопада 2016 року.

Нарахування пені у розмірі 5,56 грн. було проведено за період з 30 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання відповідно до платіжного доручення №510909 від 03 листопада 2017 року.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність нарахування пені за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» з огляду на скасування податкового повідомлення-рішення №0046111301 від 06.12.2016 р. рішенням Державної фіскальної служби України, що було підставою її нарахування. Стосовно позовної вимоги про стягнення пені за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» повідомив про погашення такого податкового боргу 12 грудня 2018 року.

Провадження в даній адміністративній справі було закрито за клопотанням позивача, аргументованим погашенням заявленої суми боргу в повному обсязі.

Вирішуючи питання можливості повернення позивачу суми сплаченого судового збору у розмірі 50%, суд виходить з наступного.

Положення КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).

За приписами статті 142 КАС України, якій кореспондуються з норми ч.ч. 3, 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що ч. 1 ст. 142 КАС України стосується повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв`язку із відмовою позивача від позову. Ця норма не пов`язана зі ст.ст. 139, 140 КАС України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 р. у справі №260/1378/18 звернув увагу на те, що питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному. Зокрема, ч. 1 ст. 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється. Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

У процесі судового розгляду справи судом встановлено, що фактично підставою для відмови від позову в частині стягнення пені у сумі 5,56 грн. стало погашення такої позивачем 12 грудня 2018 року, тобто після звернення позивача з даним адміністративним позовом (арк. спр. 28). Отже, в цій частині наявні обставини, передбачені ст. 140 КАС України.

Тому суд вважає, що клопотання позивача про повернення судового збору в частині суми стягнення у розмірі 5,56 грн. на підставі ст. 142 КАС України задоволенню не підлягає.

Разом з тим, позивач із заявою в порядку ст. 140 КАС України до суду не звернувся, а тому судом не може бути вирішено питання про розподіл судових витрат в цій частині за відсутності такої заяви.

Однак податковий борг у сумі 4482,66 грн. був самостійно скасований позивачем з огляду на помилковість внесення відповідних відомостей до облікової картки платника податків. Отже, в цій частині відмова позивача від позову не була пов`язана із задоволенням такого відповідачем після подання позову, а тому до спірних правовідносин в межах суми стягнення 4482,66 грн. підлягають застосуванню норми ст. 142 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 142 КАС України встановлено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вказані норми кореспондуються також з положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI.

Отже, необхідною умовою для повернення 50% судового збору є відмова позивача від позову до початку розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін в даній адміністративній справі.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження регламентуються нормами ст. 262 КАС України. Так, зокрема, ч. 2 зазначеної статті встановлено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, норми процесуального законодавства передбачають можливість повернення позивачу 50% сплаченого судового збору тільки в разі, якщо відмова від позову була подана протягом 30 днів від відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про закриття провадження було подано позивачам 29 січня 2019 року, а провадження у справі закрито 30 січня 2019 року, тобто вже на стадії розгляду справи по суті.

З огляду на що суд вважає, що положення ч. 1 ст. 142 КАС України, на які посилається позивач в поданому клопотанні, в даному випадку не можуть бути застосовані, а тому у задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 140, 142, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання позивача про повернення судового збору в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін