Ухвала суду № 89846361, 15.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6751/20

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.

На виконання ухвали суду від 12.05.2020 позивачем надано заяву про звільнення її від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору, або відстрочення сплати судового збору. Заява обґрунтована тим, що вона має статус матері-одиночки та самостійно виховує дитину з інвалідністю.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Як було роз`яснено позивачу, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору звільнені особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У ст. 56 КАС України визначено коло осіб, які є законними представниками, зокрема вказано, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Аналіз наведених норм свідчить, що від сплати судового збору звільняються виключно законні представники, що звертаються до суду з позовами на захист прав свобод та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, або недієздатних фізичних осіб.

Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору щодо позовних вимог, заявлених на захист своїх особистих прав, оскільки у даному випадку вона діє не як законний представник неповнолітньої дитини з інвалідністю, а як фізична особа, особисті права якої порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом третім частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2102,00 гривень.

Таким чином, позивач при подачі до суду даного позову повинна була сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Положеннями частини першої статті 8 Закону №3674-VI встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

- або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, згідно частини другої статті 8 Закону №3674-VI, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк з підстав, визначених частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, є правом, а не обов`язком суду.

Суд звертає увагу позивача, що нею не надано суду даних щодо розміру свого річного доходу за попередній календарний рік, як це передбачено ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI, що позбавляє суд можливості встановити наявність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Разом з тим, суд зазначає, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 КАС України, повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом слід було сплатити судовий збір та долучити до матеріалів справи документ про його сплату, чого нею зроблено не було. Належно обґрунтованої заяви про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору також подано не було.

Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє у хвалу.

Оскільки позивачем, як у встановлений ухвалою граничний строк, так і станом на 15.06.2020 не було усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 12.05.2020, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлений строк на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Н.М. Майстренко