Рішення № 89846109, 22.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Справа № 215/1055/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (50083, м. Кривий Ріг, вул. Короленко, 1а) про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні правового режиму, форми розгляду заяви позивача від 14.01.2020 вх. С-26 згідно ст. 18 ЗУ "Про звернення громадян", ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України "Про державну службу" і правового порядку ст. 3, 19, ч. 2 ст. 28 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 14.01.2020 вх. С-26;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не вжитті заходів для забезпечення фундаментального права громадянина на попередження за можливістю страждань і болю, права на отримання інформації до правової позиції ст. 3, ч. 2 ст. 28, 34 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 14.01.2020 вх. С-26 та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач допустив бездіяльність та не забезпечив право громадянина на попередження за можливістю страждань і болю, відповідно до ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України. При цьому, за поясненнями позивача, він не отримав за результатами розгляду його заяви від 14.01.2020 № С-26 правового акту відповідача, а також його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви. Також, як зазначив позивач, своєю бездіяльністю відповідач відмовив йому у забезпеченні фундаментальних прав та не використав своїх владних повноважень щодо прийняття рішення під час розгляду заяви. Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення правового режиму розгляду його заяви, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.02.2020 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності було передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

19.03.2020 згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №215/1055/20 було передано для розгляду судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 було задоволено заяву ОСОБА_1 та звільнено його від сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №215/1055/20; задоволено заяву ОСОБА_1 та поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду в адміністративній справі №215/1055/20; відкрито провадження в адміністративній справі №215/1055/20, адміністративну справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у порядку ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства; задоволено заяву ОСОБА_1 про витребування доказів у виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із витребуваними доказами протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача.

13.05.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від голови Тернівської районної у місті ради Солода В.М. надійшов відзив на адміністративний позов з додатками, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне.

До виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради надійшло звернення ОСОБА_1 від 14.01.2020 вх.№ С-26. Відповідачем при розгляді звернення було встановлено, що вирішення основної частини питань не належить до повноважень виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, у зв`язку із чим 16.01.2020 звернення направлено на розгляд за належністю до виконкому Криворізької міської ради для вирішення питання по суті, проінформувавши позивача про направлення звернення за належністю. Крім того, на інші пункти звернення, а саме:п.п.8,9,10,11,12 відповідач надав заявнику вичерпну письмові відповідь.

Таким чином, відповідач вважає, що факт бездіяльності виконкому Тернівської районної у місті ради під час розгляду звернення ОСОБА_1 - відсутній, оскільки питання (медичного направлення), порушені у зверненні від 14.01.2020 №С-26 не належать до компетенції виконкому Тернівської районної у місті ради.

Окрім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивач неодноразово, протягом 2019 - 2020 років, звертався з метою вирішення його питань в порядку та у спосіб не передбачені нормативно-правовими актами та поза межами повноважень виконкому Тернівської районної у місті ради.

Отже, скаржник систематично намагається змусити відповідача вчинити дії, що призведуть до перевищення повноважень та порушень вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 14.01.2020 вх. №С-26 звернувся до голови Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солод В.М., в якій просив:

1) подати клопотання голові Криворізької міської ради, а саме просити правовим актом зобов`язати ОСОБА_2 видати безоплатні рецепти на ті самі ліки за наданими в додатках вам рецептами від 02.01.2020 №4,№5,№6,№7 (4 рецепти) та за поданими від 11.01.2020 №10, №11, №12, №13, №14 (5 рецептів), якщо відсутні у вас повноваження для належного реагування;

2) подати клопотання голові Криворізької міської ради, а саме просити правовим актом вжити заходи для якості надання медичних послуг, забезпечення права інваліда на попередження за можливістю страждань і болю (стаття 3, частина 2 статті 28 Конституції України) для безоплатного відпуску ОСОБА_3 лікарських засобів зазначених у рецептах від 11.02.2020 №10,№11, №12, №13, №14 (5 рецептів), якщо відсутні у вас повноваження для належного реагування;

3) подати клопотання голові Криворізької міської ради, а саме просити вжити заходи до начальника управління охорони здоров`я м.Кривого Рогу ОСОБА_4 , який не видав наказ до 14.01.2020 щодо забезпечення ОСОБА_3 , як ОНКО хворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 та який використовує бюджетні кошти за не призначенням;

4) подати клопотання начальнику управління здоров`я м.Кривого Рогу ОСОБА_4 , а саме просити надати пояснення про ліки за наданими в додатках вам рецептів від 11.01.2020 № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 (5 рецептів) чи призначені вони ОСОБА_3 для лікування її організму від ОНКО хвороби і надати по пунктно перелік ліків для амбулаторного лікування її ОНКО хвороби з переліком ліків по пунктно для амбулаторного лікування її ОНКО хвороби;

5) надати і вирахувати суму коштів на ліки відповідно до наданих вам рецептів від 11.01.2020 № 10, № 11, № 12, № 13, № 14 (5 рецептів), а також окремо зазначити 50% вартості цих ліків;

6) частково загладити мої моральні страждання сумою 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2102грн. х 600=1261200 грн.;

7) надати запрошення для мене, з повідомленням про повноваження осіб з приводу розгляду моєї заяви від 14.01.2020, а після розгляду її, висновки викласти в рішенні, постанові, тобто індивідуальному правовому акті, який надати мені;

8) зазначити особу, кабінет, де знаходиться книги реєстрації заяв про взяття на квартирний облік, книги обліку осіб, які перебувають на черзі на одержання жилих приміщень;

9) я віком 65 років, не зареєстрований у жилому приміщенні, не маю свого житла, кому і які документи мені подати для взяття на квартирний облік;

10) пояснити чи реєструються громадяни, які не мають свого житла у зв`язку з змінами у законодавстві установою Дом милосердя та надати копію статуту цієї установи;

11) зазначити дату демонтажу зломаних гойдалок і забезпечення безпеки для дітей на майданчику в зоні відпочинку по

вул. Маршака; 12 ) яка установа в примусовому режимі має можливість за заявою громадянина отримати дані про доходи особи, яка не сплачує аліменти і відмовляється надати таку довідку, для отримання допомоги на дитину додаток 1. рецепти від 11.01.2020 №10, №11, №12, №13, №14 (5 рецептів).

16.01.2020 виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради м. Кривого Рогу направив звернення позивача до виконкому Криворізької міської ради, із зазначенням пунктів до розгляду для вирішення питання по суті.

24.01.2020/С-26 голова Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солод В.М. надав письмову відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначив, що питання зазначені в пп. 1-7 звернення не делеговані повноваження, щодо інших питань надав обґрунтовані висновки по кожному питанню.

Вказана письмова відповідь від 24.01.2020/С-26 була направлена на адресу позивача АДРЕСА_3 ) - 30.01.2020, що підтверджується реєстром витрат конвертів, копія якого наявна в матеріалах справи.

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив заходів, передбачених чинним законодавством, щодо розгляду його заяви (запиту) та допустив бездіяльність, яка полягає у порушенні правового режиму розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.01.2020 за вх.№ С-26, відповідно до порядку ст. ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», ч. 1, 2, 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» і правового порядку ст.3, 19, ч. 2 ст. 28 Конституції України.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви (запиту) позивача від 14.01.2020 за вх. № С-26.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За приписами ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суд зазначає, що Закон України "Про звернення громадян" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений статтями 15, 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян".

Частиною 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Аналіз зазначених вище норм вказує, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування із зверненнями, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані у встановлений законом строк об`єктивно і вчасно розглядати звернення, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду.

Так, реалізувавши своє право, позивач звернувся до відповідача з заявою (зверненням) від 14.01.2020 за вх.№С-26.

16.01.2020 виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради м. Кривого Рогу направив звернення позивача до виконкому Криворізької міської ради, із зазначенням пунктів до розгляду для вирішення питання по суті.

Отже, відповідач у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» в термін, не більше п`яти днів переслав звернення позивача за належністю відповідному органу - виконкому Криворізької міської ради, оскільки питання порушені в зверненні від 14.01.2020 №С-26 не входять до компетенції відповідача.

24.01.2020/С-26 виконком Тернівської районної у місті ради направив письмову відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначив, що питання зазначені в пп. 1-7 звернення не делеговані повноваження, щодо інших питань надав обґрунтовані висновки по кожному питанню.

30.01.2020 відповідь була направлена на адресу позивача ( АДРЕСА_3 ), що підтверджується реєстром витрат конвертів, копія якого наявна в матеріалах справи.

Суд, дослідивши зміст відповіді відповідача, зазначає, що ним була надана відповідь на кожне із зазначених у заяві питань. При цьому, суд бере до уваги посилання відповідача на те, що питання медичного спрямування, які порушуються у зверненні ОСОБА_1 , повинен розглядати саме той орган державної влади або орган місцевого самоврядування тощо, до повноважень якого в установленому законом порядку віднесений розгляд таких питань. Так, як зазначив відповідач, та це вбачається з аналізу норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Управління охорони здоров`я виконкому міської ради підпорядковане Криворізькій міській раді і його виконавчому комітету, в підпорядкуванні у виконкомі Тернівської районної у місті ради не перебуває, а тому голова Тернівської районної у місті ради не уповноважений керувати або давати доручення Криворізькому міському голові, начальнику Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, зокрема, щодо вимог позивача, відповідно до його заяви від 14.01.2020.

Тому, враховуючи, що порушені позивачем у заяві від 14.01.2020 питання не делеговані відповідачу, ним у порядку ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», заява (звернення) від 14.01.2020 була направлена до Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради для розгляду за належністю, про що повідомлено позивача листом від 24.01.2020/С-26. Направлення вказаного листа підтверджується реєстром витрат конвертів від 30.01.2020.

Стосовно порушення права позивача бути присутнім при розгляді заяви від 14.01.2020 суд зазначає, що 17.01.2020 ОСОБА_1 в телефонній розмові було запрошено до виконкому Тернівської районної у місті ради (кім. 127) на розгляд та надання консультацій посадовими особами виконкому районної у місті ради на звернення ОСОБА_1 від 26.12.2019 вхідні номери С-1122, С-1123, від 08.01.2020 реєстраційний номер С-10. Також, в цей день планувалось розглянути нове подане скаржником звернення від 14.01.2020 реєстраційний номер С-26.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не забажав вислухати спеціалістів (зафіксовано технічними засобами), покинув кім. № 127 виконкому районної у місті ради, розглянути звернення від 14.01.2020 С-26 у присутності позивача не було можливості (протокол засідання з питань розгляду звернень ОСОБА_1 наявний в матеріалах справи).

Таким чином, позивач не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді заяви (звернення) від 14.01.2020 вх. С-26.

Також, суд зазначає, що наданні відповідачем відповіді по суті порушених у зверненнях до державного органу питань є дискрецією органу державної влади.

За змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Тому, суд, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при розгляді заяви позивача щодо їх відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на його заяву. Адже, відповідач надав суду належні та допустимі докази правомірності своїх дій щодо надання ним письмової відповіді на заяву (звернення) позивача від 14.01.2020 вх. №С-26 у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Тим більше, враховуючи положення статті 52 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», частини 3 статті 7 ЗУ «Про звернення громадян» якими встановлюється, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Так, заяву ОСОБА_1 протягом п`яти днів 16.01.2020 було перенаправлено за належністю до виконкому Криворізької міської ради.

З приводу посилань позивача на положення ч. 1, ч. 2, ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», яких мав би, на його переконання, дотримуватись відповідач при розгляду його заяви (запиту), зазначає, що не бере їх до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на момент звернення позивача із заявою (запитом) від 14.01.2020), у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) місцевих державних адміністрацій;

4) органів прокуратури;

5) органів військового управління;

6) органів дипломатичної служби;

7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91цього Закону;

8) інших державних органів.

Дія цього Закону не поширюється на:

1) Президента України;

2) керівника постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;

3) членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів;

4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;

5) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;

6) Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників, Голову Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступників;

7) народних депутатів України;

8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;

9) службовців Національного банку України;

9-1) голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників;

10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

11) депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;

11-1) суддів Конституційного Суду України;

11-2) постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України;

12) суддів;

13) прокурорів;

14) працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;

15) працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;

16) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;

17) осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;

18) працівників патронатних служб.

Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

При цьому, ч. 2 та ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу» станом на момент звернення позивача із заявою (зверненням) від 14.01.2020, є виключеними.

Так, відповідач є органом місцевого самоврядування, діяльність якого регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування», а Закон України «Про державну службу» на нього не поширюється, що визначається і п. 11 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу», яким передбачено, що закон не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Тому, посилання позивача на положення ст. 11 Закону України «Про державну службу» є хибними та безпідставними, не беруться судом до уваги.

З приводу посилань відповідача на положення ч. 2 ст. 28 Конституції України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Суд зазначає, що зі змісту заяви (запиту) від 14.01.2020 вбачається, що така не містить посилань позивача на проведення відповідачем будь-яких медичних, наукових чи інших дослідів. Тому, суд не бере до уваги вимогу позивача про необхідність дотримання відповідачем ч. 2 ст. 28 Конституції України при розгляді його заяви від 14.01.2020.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 , викладені в адміністративного позові, є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно дост. 90 КАС України,суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними доказами є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1ст. 77 КАС України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 249, 262, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (50083, м. Кривий Ріг, вул. Короленко, 1а) про визнання протиправною бездіяльності - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко