Рішення № 89846022, 04.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Справа № 160/4168/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е. за участі: представника позивача представника відповідача Коваленко Д.П. Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергостандарт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергостандарт» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0025161411;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки грунтуються виключно на податковій характеристиці контрагентів позивача та не місять жодних зауважень до його первинних документів. Натомість, платник податків наголошує на тому, що всі первинні документи складені відповідно до законодавства України та відображають реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також, позивач вказує, що наявність кримінальних проваджень відносно його контрагентів, не є безумовним доказом нереальності господарських операцій між ними та позивачем. Враховуючи вказане, позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 відкрито загальне позовне провадження з призначення підготовчого засідання на 02.06.2020.

Від відповідача 25.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «ТТЦ Марконі» та ТОВ «Скрол Буд» та складено первинні документи всупереч нормам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1 та п.п2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704. Також, контролюючий орган вказує на відсутність господарської операції, як певної дії або події, в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає висновки акту перевірки обгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

В судове засідання 02.06.2020 з`явились представник позивача та відповідача. Розгляд справи відкладено на 04.06.2020 для надання позивачем доказів використання придбаних у контрагентів товарів.

Від позивача 03.06.2020 до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 04.06.2020 з`явились представник позивача та відповідача. Представник відповідача заперечував проти залучення до матеріалів справи додаткових доказів щодо використання придбаних у контрагентів товарів, з тих підстав, що такі документи не було надано контролюючому органу під час перевірки.

На обговорення сторін поставлено питання щодо можливості закриття підготовчого засідання, проти чого сторони не заперечували та надали письмову згоду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у той самий день.

В судовому засідання сторони надали свої пояснення по суті позовних вимог. Позивач просив позов задовольнити, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укренергостандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТТЦ Марконі» за період з 01.07.2018 по 31.07.2018, ТОВ «Білдінг-Індастріс» за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 та ТОВ «Скрол Буд» за період з 01.10.2018 по 30.11.2018.

За результатами перевірки складено акт від 03.06.2019 №30680/04-36-14-11/38360847 та встановлено порушення п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 428 570грн., що призвело до заниження ПДВ, за період: липень 2018 року – у розмірі 823 570 грн., за жовтень 2018 року – 415 000 та за листопад 2018 року – 190 0000 грн.

Встановлені порушення мали наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 23.08.2019 №0025161411 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 1 785 712,50 грн. (за податковим зобов`язання – 1 428 570 грн., за штрафними санкціями – 357 142,50 грн.).

Судом встановлено, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення- рішення, виходив з наступного.

Нереальність господарських операцій позивача з підприємствами-контрагентами ТОВ «ТТЦ Марконі» та ТОВ «Скрол Бід» ґрунтуються на тому, що контролюючим органом було встановлено відсутність джерела законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва в попередніх ланках постачання, не підтвердження операцій з постачальниками з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Також, підставою для висновків про нереальний характер операцій з ТОВ «ТТЦ Марконі», податковий орган посилається на встановлення, на підставі наданих сертифікатів відповідності, відсутність імпортованого товару та придбання на території України ТОВ «ТТЦ Марконі» складових частин обладнання.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки вказує на наявність кримінальних проваджень, в яких ТОВ «ТТЦ Марконі», ТОВ «Скрол Буд» та іх контрагенти по ланцюгу постачання є фігурантами.

Так, відповідачем в акті зазначено, що ТОВ «ТТЦ Марконі» є фігурантом в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42015000000002104 від 30.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

ТОВ «Скрол Буд» є фігурантом в кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР:

- за №12019040230000705 від 16.04.2018 (ухвала Центрально-Міського районного гуду міста Кривого Рогу), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;

- №32019100110000014 від 05.02.2019 (ухвала Шевченківського районного суду м.Києва), за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

- №32018100060000023 від 28.02.2018 (ухвала Печерського районного суду міста Києва), за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

- №32019110000000023 від 01.02.2019 (ухвала Солом`янського районного суду міста Києва), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України;

- №32019110000000028 від 11.02.2019 (ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України;

- №42018040000000661 від 29.05.2018 (ухвала Індустріального районного суду м.Дніпропетровська), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим, звернувся за захистом порушеного права до суду.

Чк вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укренергостандарт» зареєстровано як юридична особа 20.09.2012, та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Позивач з 01.07.2014 є платником податку на додану вартість, а основними видами діяльності є: ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТТЦ Марконі», судом встановлено наступні обставини.

Між ТОВ «Укренергостандарт» та ТОВ «ТТЦ Марконі» укладено договір поставки 12.07.2018 №311638, за яким постачальник - ТОВ «ТТЦ Марконі» поставляє (передає) покупцеві товар, а Покупець зобов`язується відповідно до умов Договору прийняти та оплатити цей товар (далі - «товар»).

Найменування, конкретний асортимент (номенклатура), комплекти (у тому числі окремі складові частини цих комплектів), одиниці виміру, кількість товару, що поставляється за Договором визначаються в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість усього товару, визначеного в Додатку №1 до Договору в гривнях станом на день укладення цього Договору складає 20 885 439,60грн. з ПДВ, що еквівалентно 678 098,68 євро з ПДВ.

Пунктами 3.1 - 3.3 договору передбачається, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Пункт поставки знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул.Брянська, 15.

Постачальник забезпечує (організовує та оплачує) доставку товару до пункту поставки, доставка товару включається до вартості товару. Розвантаження транспорту, на якому здійснювалася доставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

Право власності на товар та всі ризики відносно товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю в пункті поставки. Датою поставки вважається передання товару покупцю в пункті поставки за видатковою накладною та/або за документом, який підтверджує транспортування товару чи передання товару (товарно- транспортна накладна, вантажна декларація, акт приймання-передачі товару тощо).

На виконання договору поставки постачальником здійснено поставку товару на користь позивача, а саме телекомунікаційного обладнання за видатковою накладною від 20.07.2018 №18.

Перевезення товару здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується товарно- транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Позивачем обов`язки за договором поставки виконано: товар прийнято, розрахунки проведено, що підтверджується платіжним дорученням від 31.08.2018 №480 на суму 4941421,44 грн.

Суд звертає увагу, що первинні документи, по взаємовідносинам з ТОВ «ТТЦ Марконі» мають всі обов`язкові реквізити, а Акт перевірки не міститься жодних зауважень до форми, змісту або будь – яких інших недоліків первинних документів.

Тавкож суд вважає за необхідне зазначити, що досліджені в ході перевірки та наявні в матеріалах справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів покупця, отримання реального результату в процесі господарської діяльності та зміни у власному капіталі підприємства у зв`язку з оприбуткуванням придбаного товару і проведеними з постачальником розрахунків.

Таким чином, Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку, що формування податкового кредиту за дослідженими господарськими операціями та подальше використання товару у власній господарській діяльності відповідає чинному законодавству та не містить порушень п.198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Скрол Буд», судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укренергостандарт» та ТОВ «Скрол Булд» 02.10.2018 укладено договір купівлі-продажу №Ск-0210, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - кабель за ціною відповідно до рахунків-фактур видаткових накладних, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти Товар на умовах, що викладені в договорі.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунків-фактур.

В ціну товара входить його доставка за рахунок постачальника на будь-який відрізок залізничного шляху, протяжністю 156 км: від станції Запоріжжя-2 до станції Комиш - Зоря, за вибором покупця.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця при передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками обох сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу продавцем передано позивачу товар (кабель) за видатковими накладними на загальну суму 3 630 000,00 грн., які наявні в матеріалах справи.

Платіжними дорученнями на суму 3 630 000,00 грн., які містяться в матеріалах справи, підтверджується, що позивачем обов`язки за договором купівлі-продажу виконано: товар прийнято, розрахунки проведено.

Суд зазначає, що первинні документи, мають всі обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Акт перевірки не міститься жодного зауваження щодо форми, змісту або будь- інших недоліків первинних документів.

Суд вважає, шо первинні документи, складені за наслідками досліджуваних господарських операцій, розкривають їх зміст, підтверджують рух активів покупця, отримання реального результату в процесі господарської діяльності та зміни у власному капіталі підприємства. Формування податкового кредиту, на підставі таких документів, та подальше використання товару у власній господарській діяльності відповідає чинному законодавству та не містить порушень п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України.

Досліджуючи питання щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності, суд враховує таке.

Як встановлено судом, основними видами діяльності ТОВ «Укренергостандарт» є ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Придбані позивачем товари (телекомунікаційне обладнання у ТОВ «ТТЦ Марконі» та кабель у ТОВ «Скрол Буд») використані у власній господарській діяльності позивача, а саме: під час виконання договору 20.06.2018 №ПР/Ш-18549/НЮ укладеного між ТОВ «Укренергостандарт» (Підрядник) та ПАТ "Українська залізниця" (правонаступник - Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ "Українська залізниця» (Замовник).

Відповідно до умов вказаного Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними матеріальними ресурсами, робочою силою, обладнанням та інструментами виконати роботи з технічного переоснащення лінії зв`язку на дільниці Запоріжжя - Комиш Зоря (156 км), які передбачені проектною документацією та здати замовнику, в установлений договором строк.

Відповідно до п.5.1., п.5.4., п.5.5. Договору, здача фактично виконаних робіт підрядником здійснюється замовнику по мірі їх виконання та оформлюється Актом здачі - приймання будівельних робіт (за формою №КБ - 2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (за формою № КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підрядником проведено будівельні роботи з «технічного переоснащення лінії зв`язку на дільниці Запоріжжя - Комиш Зоря (156 км). (Коригування розділу «Зв`язок» проекту «Електрифікація ділянки Запоріжжя - Комиш Зоря»). Коригування», що підтверджується Актами за формою № КБ-2в, а саме: акти №260, №261, №262, 263, 264, 264/1 та 265 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою проведення розрахунків за виконані будівельні роботи за Договором, Позивачем були виставлені наступні рахунки: №150 від 29.11.2019 на загальну суму 1 175 874,73 грн. з ПДВ, який фактично сплачено 22.01.2020 на суму 587 937,73 грн. (платіжне доручення №2491562), 12.02.2020 на суму 587 937,00 грн. (платіжне доручення №2553161); №151 від 29.11.2019 на загальну суму 3 166 977,64 грн. з ПДВ, який фактично сплачено 22.01.2020 на суму 1 237 570,00 грн. (платіжне доручення №2491674), 12.02.2020 на суму 1 929 406,87 грн. (платіжне доручення №2553170).

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено використання придбаного товару та його подальший рух.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася, раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна» від 16.07.1999 №996 (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської : посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому статтею 4 Закону №996 встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі ст.1 Закону № 996 господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд критично ставиться до висновків відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами з підстав відсутності джерела законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва в попередніх ланках постачання, не підтвердження операцій з постачальниками з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №805/4781/15-а, від 12.03.2019 у справі №824/2496/13-а.

В постанові Верховного Суду від 31.08.2018 у справі №1570/4299/12 вказано на те, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди лізингу.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не іншої особи.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 №826/25442/15.

У розумінні п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом п. 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням ; мови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.7, п.201.8 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України закріплено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Так, матеріалами справи підтверджено, що підставою для формування позивачем сум податкового кредиту, стали належним чином складені та зареєстровані в ЄРПН, податкові накладні за кожною поставкою товару.

Суд враховує, що акт перевірки не містить жодного підтвердження або посилання на випадки зупинення реєстрації або відмови в реєстрації податкових накладних постачальників позивача через відповідність критеріям ризиковості платника податків або критеріям ризиковості здійснення операцій постачання.

На момент здійснення спірних поставок та виконання робіт позивач і його постачальники були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, доказів визнання установчих документів недійсними в судовому поряду матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки. При цьому, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження того, що фактичне виконання укладених господарських договорів не відбулось.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, то суд зазначає наступне.

Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, не можуть бути враховані як доказ фіктивності контрагента, оскільки, за змістом ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічних висновків неодноразово доходив Верховний Суд у своїх судових рішеннях, зокрема, у постанові від 11.12.2018 у справі №822787/18.

Доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно посадових осіб ТОВ «ТТЦ Марконі» та ТОВ «Скрол БУД», які набрали законної сили, в акті перевірки не наведено та відповідачем в судовому засіданні не надано, а отже сама по собі інформація про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень не може слугувати належним доказом нереальності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Суд вважає, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача не є підставою для визнання операцій нереальними. Крім того, в кримінальних провадженнях не встановлена причетність посадових осіб підприємств - контрагентів до кримінальних правопорушень, щодо яких вони здійснюються, відсутні також обставини, які б свідчили про те, що первинні документи щодо господарських операцій з позивачем від імені контрагентів - постачальників були підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств.

Аналогічний висновок містяться у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 2а- 570/6063/12, від 12.06.2018 у справі №822/2198/17.

Таким чином, суд доходить висновку, що лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з добросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представництво інтересів ТОВ «Укренергостандарт» здійснювалось Адвокатським бюро «Коваленко та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2019 №0102/01, пунктом 3.1 якого передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за правову допомогу, визначається сторонами додатковим договором.

Згідно з додаткової угодою №2 до договору, АБ «Коваленко та партнери» здійснює правове супроводження підприємства, а саме: підготовка звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0025161411.

Відповідно до рахунку на оплату від 23.03.2019 №2303/1 загальна вартість наданих послуг склала 15000 грн.

Суд зазначає, що актом надання послуг визначено, що загальна вартість наданих послуг складає 15 000,00 грн. Також, акт містить детальний розрахунок послуг, а саме:

- аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики – 2000 грн.;

- збирання та аналіз документів, які можуть бути використані, як докази у справі – 5000 грн.;

- підготовка позовної заяви, копій документів та подання позову до суду – 8000 грн.

Позивачем здійснена повна оплата у сумі 15000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 07.04.2020 №56, яке наявне в матеріалах справи.

Будь-яких заперечень та клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача не надходило та в судовому засіданні не заявлено.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. є співмірними зі складністю справи та об`ємом виконаних робіт, а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 21020 грн. (платіжне доручення від 27.04.2020 №1926), який також підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи, що останнім днем складання повного тексту рішення суду є – 14.06.2020 (вихідний), то керуючись ч.6 ст.120 КАС України, повний текст складено в перший робочий день – 15.06.2020.

Керуючись статтями 77, 139, 241 - 246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергостандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0025161411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергостандарт» судовий збір у розмірі 21020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергостандарт» витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.06.2020.

Суддя О.В. Маковська