Рішення № 89845349, 11.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27732/19

Провадження № 2/127/3934/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 09 листопада 2016 року близько 18.10 години, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці С. Зулінського у м. Вінниці, зі сторони АДРЕСА_1 напрямку АДРЕСА_2 районі електроопори № 40, не вжив своєчасних заходів до зупинки свого автомобіля в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 , по розмітці нерегульованого пішохідного переходу справа-наліво по ходу руху автомобіля, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на вищевказану особу. Внаслідок даної пригоди відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1971/11 від 06.02.2017 пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сполучна травма тіла: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки, підапоневротична гематома в правій тім`яній ділянці; закрита травма грудної клітки - забій грудної клітки, перелом правої ключиці; закритий перелом обох кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням; садна в ділянках правої брови, правої кисті, та обох колінних суглобів», які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 92а від 08.02.2017 в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2018р., який набув чинності 11.01.2019р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання внаслідок акту амністії — п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована СК Універсальна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4819603 від 15.10.2016р. Після звернення позивача до страхової компанії, їй було виплачено страхове відшкодування за страховим випадком в розмірі 67705,64 грн., з яких 44528,34 грн. відшкодування витрат на ліки, 19953,22 грн. відшкодування пов`язане з ТВП та 3224,08 моральна шкода 5% від суми відшкодування. Страховою компанією були відшкодовані витрати на ліки, проте не були відшкодовані вироби медичного призначення, які були зазначені в довідках про використання лікарських засобів та виробів медичного призначення та які необхідні були для проведення операцій, зокрема, набір операційний, стерильні маски, халати, ковпаки, бахіли, матеріал шовковий розсмоктуючийся, памперси, пелюшки, також ми липі, креми та гелі, які використовувались після операції для обробки швів, тощо, на загальну суму 7371,77 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати пов`язані з реабілітацією, зокрема з відновленням ключиці, лівої гомілки, колінного суглобу та невропатії лівої стопи, яка була проведена ФОП ОСОБА_3 та її вартість за період з 11.01.2018р. по 26.06.2018р. відповідно до актів виконаних робіт складає 10400,00 грн. Також, внаслідок наїзду на позивача у неї був пошкоджений одяг, в якому вона 5уда одягнена, на загальну суму 14587,00 грн., а саме: дублянка та черевики, вартістю 11533,00 грн., блуза біла 1272,0 грн., червона юбка 1018,00 грн. і білизна 763,00грн. Також позивачем була завдана моральна шкода, яка полягає у наступному. 09.11.2016р. позивач поїхала на співбесіду в компанію «Енергоконсалтинг», після успішного проходження співбесіди з нею трапилось ДТП. Через пішохідний перехід вона йшла на зупинку громадського транспорту, подивилась направо, потім наліво, була збита посередині дороги, не дійшовши 1 метр до серединної суцільної лінії. Перелетіла 19 метрів від удару машиною, втратила свідомість, але сам удар пам`ятає. Після ДТП три дні вона знаходилась в реанімації, добу була без свідомості. Її підвісили на вагову витяжку, потім відправили до палати, у відділення травматології. Цілий місяць вона лежала на витяжці, на спині, з підв`язаною ногою. Ключиця - в бандажі до поясу. Було відчуття постійної болі, неможливість навіть мінімально перевернутись на ту, чи іншу сторону, утворились пролежні. Вимушена була користуватись памперсами. Було дуже соромно перед чоловіком, сином. Зазначила, що ніколи в своєму житті не обтяжувала собою інших, а тут відчувала себе абсолютно безпомічною. Найболіснішим був момент, коли в машині швидкої допомоги її перевозили в лікарню імені ОСОБА_4 — її зняли з витяжки і мінімальний струс колеса викликав пекельну біль, від болю вона неодноразово втрачала свідомість. Але їй треба було змінити лікувальний заклад, оскільки лікарі Міської клінічної лікарні ШМД не давали гарантії, що вона буде ходити, говорили, що вона може залишитись на все життя в інвалідному візку. Лише в обласній лікарні імені Пирогова лікарі взялись за її лікування, попередивши, що це буде дуже тривалий шлях. Попереду була складна операція, від якої залежало - чи буде вона взагалі ходити. Коли виявилось, що їй треба знов поїхати в іншу лікарню для додаткових обстежень, вона відмовлялась, плакала, благала не робити цього, було відчуття, що не переживе цієї дороги, їй тричі довелось пройти через страшенний шлях неймовірної фізичної болі, коли здавалось, що вона не справиться, їй призначали найсильніші знеболювальні наркотичні препарати. Операцію ПХО ключиці та ноги робили чотири хірурга одночасно. Після операції тривалий час вона просто лежала — лангет на ногу, еластичні бинти, а вночі ногу можна було розбинтувати. Дуже сильний набряк залишався ще тривалий час після операції, лише поступово набряк став сходити. Вона не могла їсти, будь-яка тверда їжа поверталась назад, була сильна нудота, тому вона вимушена була їсти максимально перетерту їжу, йогурти, і так тривало приблизно 1,5 місяці. Через деякий час після операції її виписали додому. І знов вона лежала, нічого не могла робити. Син 2-класник сам приходив зі школи, розігрівав їй і собі їжу, робив перев`язки, а ввечері чоловік і мама їй допомагали в усьому. На прогулянки чоловік її міг вивозити приблизно раз на два тижні, оскільки вони проживають на 5 поверсі, в будинку без ліфту, тому спускати її на інвалідному візку для прогулянок було дуже проблематично. Вона соромилася свого зовнішнього вигляду, тому на прогулянки її вивозили у вечірній час, щоб був мінімальний ризик зустріти когось з сусідів. Виглядала вона жахливо, волосся з однієї сторони через операцію було обрізане, голова зашита, ліва брова стерта, губи стерті, металічна конструкція в ключиці, на ліктях шрами, які залишаються й досі, на руках здерта шкіра, вся гематомах, ноги в страшних шрамах, гематомах, на одній нозі страшенний набряк, який тримався дуже довго, шрами від металічної конструкції на нозі від коліна до низу. Ще одним ускладненням в процесі лікування була інтенсивна алергія на метал — у вигляді кропив`янки. Коли в перший раз з`явилась алергія — були сильні висипання по всьому тілу, висока температура трималась 5 днів. При мінімальному застосуванні спирту виникали висипання в області ключиці та ноги, там, де стояв метал. Через три місяці після повернення додому до неї 5 разів на тиждень на протязі 5 місяців приходив масажист - м`язи втрачали тонус через відсутність навантажень, розвивалась атрофія, а також для того, щоб вирівняти стопу. Кожний сеанс масажу тривав 1,5 години, було дуже болісно. Також, тричі на день треба було виконувати спеціальні вправи, поступово збільшуючи навантаження, все це супроводжувалось сильним болем, пластини впивалися в шкіру. Під час лікування наслідків травми в неї почалося загострення токсичного зобу, з`явився сильний тремор рук, підвищене потовиділення, порушилась функція ковтання. Через пів роки після аварії на голові виросли дві шишки, які необхідно було хірургічного видаляти та відповідно зрізати волосся, через що вона сильно плакала та сильно переживала. Вісім місяців бути прокованою до ліжка було надзвичайно важко. Вона нічого не могла робити самостійно, повністю була залежна від близьких. Потім були милиці, паличка. Тривалий час залишалась кульгавити. Через кульгавість пішло викривлення хребта і тепер її лікар – реабілітолог намагається виправити цю проблему. В неї залишається сильна реакція на зміну погоди болить голова, кістки. Внаслідок аварії в її житті все кардинально помінялась. Тепер вона повністю залежна від рідних і її дитина знає, що всі гроші в родині йдуть на лікування мами. Будучи людиною активною, яка мала успішну професійну самореалізацію, тепер вона залишилась без роботи на невідомий час, з урахуванням того, що попереду її очікувала повторна операція. Всі гроші сім`ї йдуть на її лікування та реабілітацію. На сьогоднішній день у них борг перед родичами і знайомими на 120 тис. грн. Спочатку вона постійно плакала, її всі жаліли. Багато думала, як жити далі. Відчувала дратівливість, не могла дивитись на себе в дзеркало, не відчувала себе привабливою жінкою. В неї і зараз залишається відчуття, що всі на неї дивляться та бачать її шрами, їй тепер не можна вдягати короткий одяг, каблук заборонено. Відчуває страшенний страх переходити вулицю та їхати на автомобілі, є відчуття, що машина перевертається. До ДТП в неї не спостерігалось ніяких фобій. Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження складеного ТОВ «Судова незалежна експертиза України» 02.07.2018р. №ЕD-1706-4- 1052.18 ситуація, що склалася для потерпілої ОСОБА_1 внаслідок ДТП 09.11.2016 року, була та залишається для неї інтенсивно психотравмуючою, екстремальною та стресовою на фоні цілковитого здоров`я, соціального та особистісного благополуччя. Дана ситуація перешкоджала у реалізації найважливішої людської потреби - у збереженні свого життя та здоров`я. Нанесла реальну непоправиму шкоду здоров`ю середнього ступеню тяжкості. Одержані тілесні ушкодження призвели до тривалого кардинального погіршення фізичного самопочуття підекспертної, вона страждала від інтенсивного фізичного болю, 8-місячного періоду знерухомленості, повної безпомічності в самообслуговуванні та залежності від інших, суттєвих обмежень проявів життєвої активності, дискомфорту, що кардинально змінило її звичний, усталений спосіб життя, порушило адаптивне життєве функціонування. Переживання зазначеної ситуації супроводжувалось інтенсивними негативними емоціями: відчуттям непоправимої втрати повноцінного життя, почуттями пригніченості, безпомічності, тривоги за власне здоров`я та майбутнє, невпевненості в собі, потрясіння. Дана ситуація призвела до особистісних змін, стресогенно обумовлених: до зниження самооцінки підекспертної (відчуття фізичної неповноцінності, жіночої непривабливості, нездатності до самореалізації та повної залежності від близьких), до підвищеної емоційної лабільності, сльозливості, фіксації на суб`єктивно важливих переживаннях, пов`язаних з обмеженнями її активної життєдіяльності, до фобічних переживань. Зазначена ситуація суттєвим чином відобразилася на мікрокліматі в її родині, викликаючи у рідних страх та тривогу за стан її здоров`я, вони вимушені були вносити значні корективи у власне життя та доглядати на протязі тривалого часу повністю знерухомлену і безпомічну в самообслуговуванні потерпілу. Дана ситуація суттєвим чином вплинула на матеріальне благополуччя її сім`ї, призвела до серйозних і фінансових витрат на лікування та реабілітацію. Інтенсивний психотравмуючий характер зазначеної ситуації та пов`язані з цим інтенсивні та стійкі негативні емоційні переживання (страждання) є психологічною передумовою для класифікації моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1 . Розмір моральної шкоди, що була спричинена потерпілій ОСОБА_1 внаслідок ДТП 09.11.2016 року, з урахуванням психологічних коефіцієнтів, може становити 189 мінімальних заробітних плат. Згідно ЗУ «Про державний бюджет на 2019р.» мінімальна заробітна плата складає 4173,00 грн. Отже, розмір моральної шкоди, що була спричинена потерпілій ОСОБА_1 складає 189 * 4173,00 грн. = 788697,00 грн. Оскільки страховою компанією було відшкодовано моральну шкоду в сумі 3224,08 грн., стягненню з відповідача підлягають 788697,00грн.-3224,08грн.=785472,92 грн. За проведення експертного дослідження позивачем були понесені витрати в розмірі 10000,00 грн. Крім того, позивачу в січні 2019 року була проведена операція по видаленню металевих пластин, які були в ній протягом 1,5 року, під подвійним наркозом, внаслідок якої позивач знову перебувала в надзвичайно дискомфортних умовах протягом 2 місяців та знову проходила реабілітацію. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 817831,69 грн., з яких 32358,77 грн. матеріальна шкода, 785472,92 грн. моральна шкода. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 19000,00 грн., з яких 11000,00 грн. витрати на проведення експертиз, 8000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

18.10.2019року ухвалою суду забезпечено позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року в задоволенні заяви адвокату Павлову С.С. про продовження встановленого судом процесуального строку для подання письмового відзиву на позовну заяву – відмовлено. Заяву адвоката Павлова С.С. – залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.06.2020року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представнику відповідача – адвокату Павлову С.С. про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представнику відповідача – адвокату Павлову С.С. про відвід судді.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997року № 475/97-ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що 09 листопада 2016 року близько 18.10 години, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці С. Зулінського у м. Вінниці, зі сторони АДРЕСА_1 , в напрямку АДРЕСА_2 районі електроопори № 40, не вжив своєчасних заходів до зупинки свого автомобіля в момент об`єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 , по розмітці нерегульованого пішохідного переходу справа-наліво по ходу руху автомобіля, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на вищевказану особу.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 92а від 08.02.2017 в ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди

Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 04.10.2018р., який набув чинності 11.01.2019р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. Звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання внаслідок акту амністії — п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди встановлена і не підлягає доказуванню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Внаслідок даної пригоди відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1971/11 від 06.02.2017 пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «сполучна травма тіла: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана потиличної ділянки, підапоневротична гематома в правій тім`яній ділянці; закрита травма грудної клітки - забій грудної клітки, перелом правої ключиці; закритий перелом обох кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням; садна в ділянках правої брови, правої кисті, та обох колінних суглобів», які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована СК Універсальна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4819603 від 15.10.2016р. Після звернення позивача до страхової компанії, їй було виплачено страхове відшкодування за страховим випадком в розмірі 67705,64 грн., з яких 44528,34 грн. відшкодування витрат на ліки, 19953,22 грн. відшкодування пов`язане з ТВП та 3224,08 моральна шкода 5% від суми відшкодування.

Страховою компанією були відшкодовані витрати на ліки, проте не були відшкодовані вироби медичного призначення, які були зазначені в довідках про використання лікарських засобів та виробів медичного призначення та які необхідні були для проведення операцій, зокрема, набір операційний, стерильні маски, халати, ковпаки, бахіли, матеріал шовковий розсмоктуючийся, памперси, пелюшки, також ми липі, креми та гелі, які використовувались після операції для обробки швів, тощо, на загальну суму 7371,77 грн.

Крім того, позивачем були понесені витрати пов`язані з реабілітацією, зокрема з відновленням ключиці, лівої гомілки, колінного суглобу та невропатії лівої стопи, яка була проведена ФОП ОСОБА_3 та її вартість за період з 11.01.2018р. по 26.06.2018р. відповідно до актів виконаних робіт складає 10400,00 грн.

Також, внаслідок наїзду на позивача у неї був пошкоджений одяг, в якому вона була одягнена, на загальну суму 14587,00 грн., а саме: дублянка та черевики, вартістю 11533,00 грн., блуза біла 1272,0 грн., червона юбка 1018,00 грн. і білизна 763,00грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню на суму 32 358,77 грн., так як вони підтверджені документально.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до статті 23 ЦК України - моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За правилами статей 1167, 1187 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 9 постанови ВСУ №4 від 31.03.1995року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження складеного ТОВ «Судова незалежна експертиза України» 02.07.2018р. №ЕD-1706-4- 1052.18 ситуація, що склалася для потерпілої ОСОБА_1 внаслідок ДТП 09.11.2016 року, була та залишається для неї інтенсивно психотравмуючою, екстремальною та стресовою на фоні цілковитого здоров`я, соціального та особистісного благополуччя. Дана ситуація перешкоджала у реалізації найважливішої людської потреби - у збереженні свого життя та здоров`я. Нанесла реальну непоправиму шкоду здоров`ю середнього ступеню тяжкості. Одержані тілесні ушкодження призвели до тривалого кардинального погіршення фізичного самопочуття підекспертної, вона страждала від інтенсивного фізичного болю, 8-місячного періоду знерухомленості, повної безпомічності в самообслуговуванні та залежності від інших, суттєвих обмежень проявів життєвої активності, дискомфорту, що кардинально змінило її звичний, усталений спосіб життя, порушило адаптивне життєве функціонування. Розмір моральної шкоди, що була спричинена потерпілій ОСОБА_1 внаслідок ДТП 09.11.2016 року, з урахуванням психологічних коефіцієнтів, може становити 189 мінімальних заробітних плат.

Переживання зазначеної ситуації супроводжувалось інтенсивними негативними емоціями: відчуттям непоправимої втрати повноцінного життя, почуттями пригніченості, безпомічності, тривоги за власне здоров`я та майбутнє, невпевненості в собі, потрясіння. Дана ситуація призвела до особистісних змін, стресогенно обумовлених: до зниження самооцінки підекспертної (відчуття фізичної неповноцінності, жіночої непривабливості, нездатності до самореалізації та повної залежності від близьких), до підвищеної емоційної лабільності, сльозливості, фіксації на суб`єктивно важливих переживаннях, пов`язаних з обмеженнями її активної життєдіяльності, до фобічних переживань. Зазначена ситуація суттєвим чином відобразилася на мікрокліматі в її родині, викликаючи у рідних страх та тривогу за стан її здоров`я, вони вимушені були вносити значні корективи у власне життя та доглядати на протязі тривалого часу повністю знерухомлену і безпомічну в самообслуговуванні потерпілу. Дана ситуація суттєвим чином вплинула на матеріальне благополуччя її сім`ї, призвела до серйозних і фінансових витрат на лікування та реабілітацію. Інтенсивний психотравмуючий характер зазначеної ситуації та пов`язані з цим інтенсивні та стійкі негативні емоційні переживання (страждання) є психологічною передумовою для класифікації моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1 .

В той же час, на думку суду, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує перебування позивача на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, характер неправомірних дій відповідача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину душевних та психічних страждань позивача, при визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи вищевикладене, суд рахує за можливе визначити розмір морального відшкодування в сумі 150000,00грн., однак, враховуючи те, що страхова компанія «Універсальна» сплатила ОСОБА_1 3224,08 грн. моральної шкоди (5% від суми відшкодування), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 146 775,92гривень (150 000-3224,08) у відшкодування моральної шкоди.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 11 000,00грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати пов`язанні із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

Згідно із ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 3 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника.

Згідно із ч. 7 ст. 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч.5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 надала суду звіт про незалежну оцінку рухомих речей (жіночий одяг) від 22.03.2018року та висновок за результатами психологічного дослідження № ED-1706-4-1052.18 від 02.07.2018року, однак в наданих документах відсутні відомості про те, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, як вбачається із картки атестованого судового експерта, у експерта ОСОБА_5 закінчилось 27.03.2018року строк дії свідоцтва експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний висновок та звіт не може сприйматись як висновок експерта на підтвердження відповідних обставин щодо об`єктів знищення та розміру заподіяної шкоди, оскільки згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а тому витрати за їх проведення не підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні зробила заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат представником позивача буде подано не пізніше 5 днів після розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене , питання щодо розподілу (понесених судових витрат позивача) буде здійснено відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з відповідача в дохід держави.

В зв`язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача на користь держави 1536,80 гривень судового збору, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі викладеного, згідно ст. ст.23, 1167, 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 32 358,77 гривень та 146 775,92гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 гривень.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Вказані строки продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Повне судове рішення складено 15.06.2020 року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_3 .

Суддя: