Рішення № 8984264, 14.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.04.10 р.                     Справа № 14/351пд                               

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого

машинобудування”, ЄДРПОУ 20355550, м.Маріуполь

до відповідача Приватного підприємства „Олнайт”, ЄДРПОУ 24065501, м.Маріуполь

про визнання недійсним договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р.

Суддя Левшина Г.В.                    

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватне підприємство „Олнайт”, м.Маріуполь, про недійсним договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам закону, враховуючи відсутність у ньому умов щодо предмету договору та якості товару.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 18.11.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами спірного правочину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 03.09.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №ПСН-03378.

За змістом розділу 1 договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар, в кількості та за цінами, згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору. Зміна номенклатури, кількості та ціни товару оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікаціями.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості.

Як вказувалось вище, у розділі 1 договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар, в кількості та за цінами, згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід’ємною частиною даного договору. Зміна номенклатури, кількості та ціни товару оформляється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікаціями.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар, який постачається за своєю якістю повинен відповідати ДСТУ, вказаним у специфікації №1. Якість товару, що постачається повинна підтверджуватися сертифікатом якості, виданим підприємством-виробником товару (п.3.2 договору).

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію №1 до договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р., згідно з якою визначено найменування товару, артикул, кількість та ціну. Одночасно, до матеріалів справи відповідачем надано сертифікат відповідності, а також відповідний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Таким чином, наявність вказаної специфікації до договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р., а також відповідного сертифікату відповідності, спростовує твердження позивача щодо неузгодженості сторонами предмету цього договору.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р.

Зокрема, згідно з п.6.1 договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р., специфікації №1 до нього, загальна сума договору становить 67782,26 грн.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.12.1 договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. сторонами вказано, що цей договір діє до 10.01.2009р.

Згідно додаткової угоди №1 від 06.01.2009р. до договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. п.12.1 договору викладено у наступній редакції: даний договір набирає чинності та діє до 31.12.2009р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. позивач посилається на неузгодженість сторонами такої істотної умови вказаного договору як його предмет та якість продукції.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача спростовуються викладеними вище обставинами.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Приватного підприємства „Олнайт”, м.Маріуполь, що надійшло до суду 03.11.2009р., про об’єднання в одне провадження двох однорідних справ судом залишено без задоволення. Зокрема, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не визначено справи, з якою має бути об’єднано справу №14/351пд.

Клопотання Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь, викладене у телеграмі, що надійшла до суду 14.04.2010р., про відкладення розгляду справи судом також залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь до Приватного підприємства „Олнайт”, м.Маріуполь про визнання недійсним договору №ПСН-03378 від 03.09.2008р.

В судовому засіданні 14.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя