Рішення № 8984231, 28.10.2008, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

№ 2-3357 2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Буднікової Н.П.,

при секретарі Коваленко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади ОСОБА_3 в особі ОСОБА_3 міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Запорізької області, приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до територіальної громади ОСОБА_3 в особі ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним договору дарування 1/4 частини житлового будинку по вул. Московській, 16 у м. Бердянську від 12.03.2005 року на ОСОБА_4, як нездійснений. Вказував, що 12.03.2005 року він, позивач, подарував вказану частину будинку своєму знайомому ОСОБА_7 Через деякий час після укладання договору дарування ОСОБА_7 поїхав, як він сказав, до м. Москви. На протязі останніх двох з половиною років про його місцезнаходження йому нічого невідомо. Наприкінці 2007 року йому надійшла неофіційна інформація що ОСОБА_7 помер, але документального підтвердження про це він не має. Згідно ст. ст. 182, 210 ЦК України право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Правочин є здійснений з моменту його державної реєстрації. У в відповідності до ст. ст. 4, 18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб. Державна реєстрація проводиться на підставі заяви володільця /правонабувача/ правочину, за яким виникло речове право. Відповідно до п.1.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ПТІ, які уклали відповідні договори з адміністратором Реєстру прав, мають прямий доступ до електронного Реєстру прав, вносять відповідні дані до Реєстру прав, надають витяги з Реєстру прав та виконують інші функції, передбачені цим Положенням. Звернувшись до Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації, він дізнався, що до цього часу право власності на подаровану ним ОСОБА_7 1/4 частину будинку зареєстровано за ним, позивачем. Так як відповідно до ст. 210 ЦК України правочин є нездійснений, просить визнати договір дарування недійсним /а.с. З/.

В квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з додатковим /уточнюючим/ позовом до ОСОБА_8, третіх осіб ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, який підтримали у судовому засіданні він та його представник адвокат ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування, як такого, що вчинений під впливом обману, про визнання за ним права власності на 1/4 частину житлового будинку № 16 по вул. Московській у ОСОБА_3. Стверджував, що 12.03.2005 року, скориставшись його необізнаністю у питаннях реєстрації місця проживання громадян, ОСОБА_7 умовив подарувати йому дану частину будинку, сказавши, що укладання договору необхідне йому для реєстрації /прописки/, а також, що такий договір він не буде реєструвати у ПТІ, тому він, позивач, буде залишатися власником цієї частини будинку. При посвідченні договору нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 /нині - приватний нотаріус/ остання не зачитувала його йому, не пояснювала зміст цього договору та правові наслідки його укладання. Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо в момент вчинення правочину волевиявлення учасника не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, то це являється підставою недійсності правочину. Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/. Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідач фактично замовчував той факт, що після оформлення договору стане власником його частини будинку. Навпаки, він запевняв його в тому, що вказаний договір не припинятиме його право власності на частину житлового будинку. Тривалий час він не звертався до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, у зв’язку з тим, що не здогадувався, що такий договір фактично припинив його право власності. Також не реєстрація відповідачем у ПТІ договору додатково ввели його в оману стосовно правових наслідків такого правочину /він вважав себе власником майна/. Доводи, викладені в позові, а також наявність обману в діях відповідача та відсутність у нього з відповідачем родинних відносин, є підставами для визнання договору дарування недійсним, як такого, що вчинений під впливом обману /а.с. 14-16/.

Представник відповідача територіальної громади ОСОБА_3 в особі ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_9 подав заяву про розгляд справи за його відсутності по закону /а.с. 63/.

Відповідач ОСОБА_7 26.05.2008 року в попереднє судове засідання, 26.06.2008 року, 28.07.2008 року, 03.10.2008 року і в сьогоднішнє судове засідання не з"явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом публікації у ЗМІ/а.с. 18, 34-35, 42-43, 48, 55-56, 61-62, 68, 71, 75/. Причину неявки суду не повідомив, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі даних та доказів.

Представник третьої особи ОСОБА_3 державної нотаріальної контори подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечень не має /а.с. 46/.

Третя особа приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень /а.с. 58, 73/.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Досліджений у судовому засіданні договір дарування свідчить про те, що дарувальник ОСОБА_6 подарував, а обдаровуваний ОСОБА_7 прийняв у дар 1/4 частину жилого будинку № 16 по вул. Московській у ОСОБА_3, договір посвідчено 12.03.2005 року нотаріусом

ОСОБА_3 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, р.№ 3-453. /а.с. 4/.

В пункті 6 зазначеного договору дарувальник та обдаровуваний стверджують, що договір цей укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, а в пункті 5 дарувальник стверджує, що дарування здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.

Відповідно пунктів 7, 8 договору сторони домовились, що під передачею частини житлового будинку за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника ключів від частини житлового будинку свідчить про те, що передача речі відбулася. В присутності нотаріуса дарувальник передав обдаровуваному ключі від частини житлового будинку. Сторони усвідомлюють, що цим підтверджено передачу частини житлового будинку обдаровуваному.

В пунктах 11, 12 договору зазначено, що зміст ст. ст. 717-722 ЦК України сторонам роз"яснені. Право власності у обдаровуваного виникає з моменту передачі речі.

Зокрема, згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона /дарувальник/ передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні /обдаровуваному/ безоплатно майно /дарунок/ у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі /ключів, макетів, тощо/ є прийняттям дарунка.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 має середню освіту, молода дієздатна особа.

Таким чином, суд вважає встановленим, що на момент підписання договору дарування ОСОБА_6 достеменно знав і розумів, що підписавши договір дарування, передавши ключі від частини будинку в присутності нотаріуса, право власності у ОСОБА_7 на 1/4 частину будинку виникло з моменту передачі ОСОБА_6 ключів від належної йому частини будинку ОСОБА_7 LB.

ОСОБА_6 стверджує, що був ведений в оману ОСОБА_4, який його запевнив, що оформити договір купівлі-продажу необхідно з метою його реєстрації у ОСОБА_3.

Разом з тим, довідка Бердянського MB УМВС України від 15.05.2008 року свідчить про те, що ОСОБА_4 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, кв. З у м. Бердянську з 25.01.2005

року. Тобто, на момент укладання договору дарування від 12.03.2005 року ОСОБА_4 вже був зареєстрований у будинку.

ОСОБА_6 стверджує, що договір дарування уклав під впливом обману зі сторони ОСОБА_4, який запропонував йому і обіцяв разом з ним, позивачем, відкрити справу. Але ніяких доказів на підтвердження свого позову не надав. Як заявив ОСОБА_6, свідків, які б могли підтвердити обставини укладання правочину, немає, тому що ОСОБА_4 не хотів огласки.

Дійсно, із довідки Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації від 12.06.2008 року № 728 вбачається, що 1/4 частина житлового будинку № 16 по вул.Московській у ОСОБА_3 і в теперішній час зареєстрована за ОСОБА_6В./а.с. 51/.

Але ж це не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В судовому засіданні не добуто ніяких об’єктивних доказів, які б свідчили про те, що в момент підписання договору дарування обдаровуваний ОСОБА_4 не мав наміру реєструвати договір у ПТІ, що договір укладено під впливом обману.

Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_6 не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає, що його позов не обгрунтований і не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 208, 212-218, 223 ЦПК України, ст. ст. 182, 186, 203, 210, 215, 216, 230, 717-722 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_6 до територіальної громади ОСОБА_3 в особі ОСОБА_3 міської ради Запорізької області, ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Запорізької області, приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку № 16 по вул.Московській у М. Бердянську Запорізької області відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.