Вирок № 89842124, 11.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/21287/19

провадження №: 1-кс/752/4118/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Воробйова І.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Яковенка О.С.,

захисника Гавриленка Я.С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу захисника Гавриленка Ярослава Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019, у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді звернувся захисник в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 із вказаною скаргою, в якій просить повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019, у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати. Зобов`язати керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. або іншого уповноваженого прокурора прокуратури Київської області у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо скасування повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019, у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В обгрунтування поданої скарги захисник, зазначив, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В межах вказаного кримінального провадження, 18.12.2019 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому, захисник вказав, що згідно змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_1 нібито на початку 2017року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, вступив у злочинну змову з членом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_2 , начальником земельного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_3 та начальником юридичного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_4 з метою розтрати земельної ділянки на території міста Обухова , шляхом прийняття незаконного рішення Обухівською міською радою Київської області про виділення такої земельної ділянки обслуговуючому кооперативу у власність безоплатно. Також, захисник вказав на те, що зі змісту письмового повідомлення про підозру не вбачається можливим встановити час і місця вчинення кримінального правопорушення, обставин здійснення попередньої змови, як це визначає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, що також не підтверджено будь-якими доказами відповідно до п.3 ч.1 ст. 276 КПК України.

Крім того, підписання рішення сесії Обухівської міської ради безпосередньо входить до посадових обов`язків міського голови відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 1 ст. 66 Регламенту Обухівської міської ради сьомого скликання, п. 1.2.3. Розпорядження міського голови від 23.01.2017 № 21, а тому підозрюваний ОСОБА_1 не міг вчинити злочин у спосіб вказаний у повідомленні, оскільки він лише засвідчує колективне рішення Обухівської міської ради Київської області прийняте за результатом відкритого голосування.

Отже, повідомлення про підозру складено з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та за відсутності достатності доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому вважає повідомлення про підозру необґрунтованим та таким, що суперечить загальним засадам і завданням кримінального провадження, у зв`язку із цим підлягає скасуванню.

В судовому засіданні підозрюваний та захисник підтримали вимоги поданої скарги та просили скаргу задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та на підтвердження надав слідчому судді копії матеріалів кримінального провадження на підставі яких ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення захисника, підозрюваного та прокурора, дослідивши матеріали скарги, а також копії матеріалів кримінального провадження на підставі яких ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру, вважає необхідним задовольнити скаргу, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту положень ст. 9 КПК України слідчий і прокурор зобов`язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та вимог інших актів законодавства. При цьому, слідчий і прокурор зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного та/чи обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Виходячи із вищезазначеного, слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, у відповідності до ст. 276 КПК України, зміст письмового повідомлення про підозру повинен бути складений і відповідати вимогам ст. 276 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру повинно належним чином здійснюватися в порядку ст. 278 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Положенням ч. 2 ст. 8 КПК України зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що стала частиною національного законодавства. Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання особи такою, що не набула статусу підозрюваного є відсутність жодного з випадків з якими законодавство передбачає повідомлення про підозру, невідповідність змісту повідомлення обов`язковим відомостям які повинні у ній міститись, відсутність підстав для повідомлення про підозру.

Зі змісту приписів та положень ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках зокрема: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, слідчим суддею при розгляді скарги встановлено, що підозрюваному ОСОБА_1 , повідомлено про підозру 18.12.2019, згідно якого, вказане повідомлення не містить часу, місця вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а лише зазначено у формі припущення, що на початку 2017 року більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, Обухівський міський голова ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з членом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_2 , начальником земельного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_3 та начальником юридичного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_4 з метою розтрати земельної ділянки на території міста Обухова , шляхом прийняття незаконного рішення про виділення такої земельної ділянки обслуговуючому кооперативу у власність безоплатно. При цьому, слід зазначити, що у повідомленні про підозру дійсно відсутні будь-які належні відомості щодо часу, місця і обставин вступу ОСОБА_1 у злочинну змову із вказаними особами.

Слідчий суддя погоджується із доводами скарги, що на день повідомлення підозри, в змісті відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як визначає п.6 ч.1 ст. 277 КПК України, тобто відсутня безсумнівна система належних до справи допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, яка б виключала сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення та відсутні обставини, які виключають її відповідальність.

При дослідженні змісту повідомлення про підозру слідчим суддею встановлено, що у повідомленні про підозру відсутні будь-які посилання на докази того, що підозрюваний ОСОБА_1 , вступив в злочинну змову з членом виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_2 , начальником земельного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_3 та начальником юридичного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_4 .

При цьому, як зазначено у повідомленні: за невстановлених досудовим слідством обставин ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ОК «ЖБК «Кальміус» не є суб`єктом земельних відносин, що має право у спеціальному порядку, визначеному приписами ст. 41 Земельного кодексу України, на отримання земельної ділянки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених досудовим слідством обставин, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 та домовився з останнім про сприяння службових осіб Обухівської міської ради у незаконному погодженні проектів рішень Обухівської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та подальше затвердження зазначеного проекту землеустрою для незаконної безоплатної передачі у власність ОК «ЖБК «Кальміус» земельної ділянки комунальної власності; після чого, ОСОБА_1 , зловживаючи своєю владою, усвідомлюючи, що для прийняття рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передачу ОК «ЖБК «Кальміус» земельної ділянки, необхідні погодження відповідних структурних підрозділів виконавчого органу Обухівської міської ради, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених досудовим слідством обставин, вступив у попередню змову з начальником юридичного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_4 та начальником земельного відділу виконавчого комітету Обухівської міської ради ОСОБА_3 , які є співвиконавці злочину.

Аналізуючи вищезазначене можливо встановити, що на момент винесення рішення про повідомлення про підозру:- висунуті всі можливі, в тому числі і взаємовиключні версії у справі усі версії у справі, включаючи алібі підозрюваного, всебічно перевірені усі версії, крім однієї - про винуватість підозрюваного, - спростовані зібраними доказами, а версія про винуватість особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів; - у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних фактичних даних (доказів), яка дає змогу дійти однозначного висновку про вчинення злочину чи іншого кримінального правопорушення особою, яка притягається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її вини (сама особа, яка притягається до відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість); - відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, встановлено в процесі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи. Зважаючи на це закон не містить однозначних вказівок на те, на якому саме етапі кримінального провадження має бути повідомлено про підозру, орієнтуючи слідчого чи прокурора на фактичні обставини справи - тоді, коли буде достатньо доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вже вище зазначалось, згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які прямо вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині.

Слід зазначити, що поняття обґрунтованості підозри не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України, відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі Мюррей проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі Чеботарі проти Молдови, № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, слідчим суддею встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_1 , та осіб зазначених у повідомленні як співучасники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відсутні відповідні повноваження приймати рішення про виділення земельних ділянок (відчуження комунального майна), а тому відповідно підозрюваний та зазначені як співучасники особи не могли вчинити інкриміноване їм кримінальне правопорушення у спосіб вказаний у повідомленні про підозру.

Вказане вище також підтверджується матеріалами кримінального провадження, в яких відсутні будь-які наявні докази, які б давали слідчому чи прокурору, на даній стадії, підстави для складання і вручення вказаним особам підозр у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Натомість, письмове повідомлення про підозру не містить зазначення часу, місця вчинення злочину, не вказані зібрані під час досудового розслідування докази, які свідчать про змову підозрюваного з іншими особами, у тому числі із депутатами, які приймали таке рішення у вказаний спосіб, тобто ОСОБА_1 , в силу вищевказаних положень Закону, не міг його вчинити за відсутності відповідних повноважень.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».

Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, яке на цьому етапі підтверджено певними фактичними даними, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного, що також повинно бути підтверджено певними фактичними даними у вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Зі змісту ч.1 ст.42 КПК України, зрозуміло, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Також варто зауважити, що згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що прокурором і не заперечувалось, що досудове розслідування на момент розгляду скарги не закінчено, до цього часу обвинувальний не вручений підозрюваному і захиснику, то, згідно п. 10. ч. 1 ст. 303 КПК України, така скарга підлягає розгляду слідчим суддею.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складено і вручено за відсутності наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто всупереч вимогам ст. 276 КПК України, а зміст письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 підозрюється, у тому числі зазначення часу і місця вчинення, а також інших суттєвих обставин, що у сукупності також підтверджується наданими слідчому судді для дослідження копіями матеріалів кримінального провадження, у зв`язку із цим скарга захисника Гавриленка Я.С. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019 - скасуванню.

Частиною 4 статті 535 КПК України визначено, що органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Керуючись ст. 307, 309, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу захисника Гавриленка Ярослава Сергійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019, у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати.

Зобов`язати керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. або іншого уповноваженого прокурора прокуратури Київської області у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо скасування повідомлення керівника регіональної прокуратури (прокуратури Київської області) Киричука М.Ю. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України від 18.12.2019, у кримінальному провадженні №22019101110000061, відомості щодо якого внесені 17.04.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ю.Ю. Мазур