Вирок № 89840859, 16.06.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/591/2020

Справа № 428/4439/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Мартиненко К.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання Березіної І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020130370001002 від 22.05.2020 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк, Луганської області, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, освіта професійно-технічна, не працюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 28.02.2020 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, 10.06.2020 року знятий з обліку Сєвєродонецького МВ філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області у зв"язку з відбуттям установленого строку громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.389 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 року Сєвєродонецьким міським судом ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначене йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 (сто) годин. Вирок набув законної сили 31.03.2020 року.

09.04.2020 року до Сєвєродонецького міського відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Луганській області надійшов на виконання вирок суду від 28.02.2020 у відношенні ОСОБА_1 та розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили від 01.04.2020.

21.04.2020 року фахівцем Сєвєродонецького міського відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Луганській області Міщенко О.О. засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попереджено про відповідальність за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт. Того ж дня ОСОБА_1 надав підписку про ознайомлення з порядком та умовами відбуття покарання, попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, а також отримав направлення до КП «Житлосервіс «Світанок» для відбування покарання призначеного судом у виді 100 годин громадських робіт.

Відповідно до наказу КП «Житлосервіс «Світанок» №111 від 21.04.2020 року «Про проходження громадських робіт» ОСОБА_1 прийнятий з 22.04.2020 року для відбування покарання у вигляді 100 громадських безкоштовних робіт на дільницю №1 (вул. Маяковського, 7в), визначено види громадських робіт, доручено майстрові ділянки №1 ОСОБА_2 скласти відповідні документи та покладено обов`язки щодо контролю виконання наказу.

З 22.04.2020 року ОСОБА_1 приступив до відбування покарання призначеного судом у виді громадських робіт.

Згідно графіку виходу на роботу особи, до якої застосовано призначене покарання у виді 100 годин громадських робіт за №1901 від 30.04.2020 ОСОБА_1 у період роботи з 04.05.2020 до 28.05.2020 повинен відпрацювати по 4 години з 08-00 до 12-00 годин щоденно у робочі дні.

Проте, з 12.05.2020 по 15.05.2020, 18.05.2020, 19.05.2020, ОСОБА_1 , будучи обізнаним з порядком та умовами відбуття покарання у вигляді громадських робіт, попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, маючи злочинний намір на ухилення від відбуття покарання у вигляді громадських робіт, діючи умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання, без поважних причин, не приступив до відпрацювання громадських робіт та не вийшов на дільницю №1 (вул. Маяковського, 7в) для виконання громадських робіт.

Вказаними умисними діями, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.389 ч.2 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що 28.02.2020 року він був засуджений Сєвєродонецьким міським судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. 21.04.2020 року його у Сєвєродонецькому міському відділі філії ДУ «Центр Пробації» в Луганській області ознайомили з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попередили про відповідальність за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт. Він також отримав направлення до КП «Житлосервіс «Світанок» для відбування громадських робіт. З 22.04.2020 року він був прийнятий для відбування покарання у вигляді громадських робіт на дільницю №1 (вул. Маяковського, 7в).т З 22.04.2020 року він приступив до відбування громадських робіт. З 12.05.2020 по 15.05.2020, 18.05.2020, 19.05.2020, він не приступив до відпрацювання громадських робіт та не вийшов на дільницю №1 (вул. Маяковського, 7в) для виконання громадських робіт, оскільки зловживав спиртними напоями.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст.389 ч.2 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, він не є інвалідом, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, 10.06.2020 року знятий з обліку Сєвєродонецького МВ філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області у зв"язку з відбуттям установленого строку громадських робіт, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога перебуває на обліку з 10.2014 року з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, обставини, які пом"якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, виходячи з обставин вчиненого злочину, тяжкості його наслідків, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов"язки у відповідності зі ст.76 ч.1 КК України.

Обмежень до застосування стосовно обвинуваченого покарання у вигляді громадських робіт, згідно до ст.61 ч.3 КК України судом не встановлено.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений, речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко