Рішення № 89840660, 10.06.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/83/20

Провадження №2/377/88/20

10 червня 2020 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання – Прядко Н.М., Маряхіної І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Левченка М.А.,

представників відповідача: Стужної В.М., Хропатої Н.В.,

представника третьої особи Бабак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Левченка Михайла Андрійовича до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

28 січня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач в особі її представника – адвоката Левченка М.А. після усунення недоліків просив:

- визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на попередній її посаді адміністратора адміністративно – господарського цеху в групі сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»;

- стягнути з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушенного прогулу, починаючи з 13 січня 2020 року до часу фактичного поновлення її на роботі з розрахунку 11 856 гривень 10 копійок середньомісячної заробітної плати;

- стягнути з ДСП «ЧАЕС» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 12 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 22 червня 1998 року по 13 січня 2020 року працювала на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» на посаді адміністратора. 13 січня 2020 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу ДСП ЧАЕС № 239-ос від 23.12.2019 року та видано їй трудову книжку. Звільнення позивача з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. В порушення ст. 42 КЗпП України не було враховано переважне право позивача на залишенні на роботі, передбачене п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач має статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи, і віднесена до 1 категорії. На посаді адміністратора на ДСП ЧАЕС працювали інші працівники, які не мали переважне право на залишення на роботі при вивільненні, але були залишені відповідачем на роботі. Крім того, відповідач у поданні до Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС не надав обґрунтування необхідності скорочення чисельності або штату працівників та наявності змін в організації виробництва і праці, що викликає необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства. Тому Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС відповідно до протоколу засідання № 27 від 19.12.2019 року не надала згоди на звільнення позивача, належно обґрунтувавши своє рішення. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України відбулося без згоди профспілкового комітету ППО ЧАЕС та без врахування переважного права на залишення її на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що є порушенням вимог ст. ст. 42, 43 КЗпП України і підставою для її поновлення на роботі. Враховуючи, що позивач була звільнена незаконно, то з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 січня 2020 року по день поновлення її на роботі( а.с. 25-26).

Ухвалою судді від 31 січня 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачеві строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків( а.с. 21-22).

Ухвалою судді від 05 лютого 2020 року після усунення недоліків відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи відповідно до п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи ( а. с. 27 - 29).

25 лютого 2020 року на адресу суду від ДСП «Чорнобильська АЕС» в особі представника за довіреністю Стужної В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ДСП «Чорнобильська АЕС» є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням. Відповідно до ст. 64 ГПК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. У зв`язку з реорганізацією проекту «Реконструкція будівлі офісного центру ДСП ЧАЕС у м. Славутич для розміщення персоналу» створено централізований вхід до офісу ДСП ЧАЕС в м. Славутич замість входів в АК-1, АК-2 та АК -3. Як наслідок, ліквідації підлягали три робочі місця адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич АГЦ та було організоване одне робоче місто адміністратора. Про зміни в організації виробництва і праці був виданий наказ № 1285 від 13.09.2019 року. Відповідно до вимог ст. 49-4 КЗпП України та на виконання ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на адресу ППО ДСП ЧАЕС листом від 17.09.2019 р. № 47/13-1009 було направлено повідомлення про заплановане наступне вивільнення із зазначенням категорії, кількості працівників, яких може стосуватися скорочення. На виконання п. 1.1. п. 1 наказу ДСП ЧАЕС від 13.09.2019 . № 1285 «Про зміни в організації виробництва та праці» були розроблені та затверджені зміни до штатного розпису адміністративно – господарського цеху. Позивач перебувала в трудових відносинах з ДСП ЧАЕС та займала посаду адміністратора групи сервісного обслуговування з 03.08.2015 року. Наказом № 143-ш/р від 23.09.2019 р. «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» із штатного розпису АГЦ виключено 10 одиниць посади адміністратора та введено 3 одиниці посади прибиральник службових приміщень (зайняті прибиранням туалетів). На виконання ст. 49 – 2 КЗпП України позивачу 11.11.2019 року було запропоновано наявну вакантну посаду прибиральника службових приміщень (зайнятий прибиранням туалетів), що вбачається з доданого до матеріалів справи попередження від 09.10.2019 р. № 304. Оскільки позивач не виявила бажання перевестися на запропоновану посаду, з відповідною заявою до відповідача не зверталась, наказом від 23.12.2019 р. № 239 – ос вона була звільнена 13.01.2020 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації. Подання про надання згоди на звільнення позивачки за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації було направлено на адресу ППО ДСП ЧАЕС 17.12.2019 року листом за № 47-1351, на яке 23.12.2019 року надійшов витяг з протоколу засідання профспілки ЧАЕС від 19.12.2019 року № 27 про ненадання згоди на звільнення позивача. Витяг з протоколу засідання ППО ЧАЕС не містить правового обґрунтування ненадання згоди на звільнення. Враховуючи, що отриманий ДСП ЧАЕС 23.12.2019 року витяг з протоколу засідання ППО ЧАЕС від 19.12.2019 р. № 27 про не надання згоди на звільнення адміністратора АГЦ ОСОБА_1 не містить правового обґрунтування, при звільненні позивача з роботи ДСП ЧАЕС використало право, передбачене ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» на звільнення позивача без згоди профспілки. Надісланий ППО ЧАЕС листом від 17.01.2020 року № 38-15/13 інший варіант витягу з протоколу засідання профкому ЧАЕС від 19.12.2019 р. № 27 про ненадання згоди на звільнення позивача з обґрунтуванням ДСП ЧАЕС не приймалося до уваги, оскільки він направлений з порушенням терміну повідомлення власника або уповноваженого органу про прийняте ППО рішення, визначеного ч. 5 ст. 43 КЗпП України, і через 4 дні після звільнення позивача з роботи. З метою визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників – адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич АГЦ булла проведена спільна нарада за участю представника ППО ЧАЕС (заступник голови ППО ЧАЕС Бабак В.В.), за результатами роботи якої затверджений порівняльний аналіз кваліфікації, продуктивності праці всіх працівників, що займали таку ж посаду, що і позивач. На підставі викладеного ДСП ЧАЕС в особі представника ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі ( а. с. 40 - 41).

02 березня 2020 року до суду позивачем в особі представника – адвоката Левченка М.А. подано відповідь на відзив ДСП ЧАЕС, в якій він зазначив, що відзив відповідача є необґрунтованим. Спростовуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, представник позивача зазначає, що у порівняльному аналізі, затвердженому протоколом спільної наради № 1 від 23.10.2019 року, зроблено необґрунтований висновок про те, що позивач за станом здоров`я має низьку продуктивність праці без зазначення фактів притягнення її до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх посадових обов`язків, внаслідок чого вважає цей висновок безпідставним. З 9 працівників залишених на роботі за аналогічної посадою є працівники, які не мають передбаченого законодавством України переважного права залишення на роботі при вивільненні ( ОСОБА_4 ), а до деяких працівників відповідачем безпідставно застосоване право, передбачене ст.184 КЗпП України, без наявності у працівників статусу одинокої матері ( ОСОБА_5 ). Також відповідачем надані переваги працівникам при вивільненні, які викликають сумнів у їх правомірності ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) (а. с. 73 – 78).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що позивач підлягає поновленню на роботі на ДСП ЧАЕС на попередній посаді адміністратора адміністративно – господарського цеху в групі сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС з тих підстав, що відповідачем при звільненні позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України порушені вимоги ст. ст. 42, 43 КЗпП України, оскільки звільнення позивача відбулося без згоди профспілкового комітету та не враховано переважне право позивача на залишенні на роботі. В зв`язку з незаконним звільненням з роботи позивача необхідно стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 12000 гривень.

Представники відповідача ДСП «Чорнобильська АЕС» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства, вона була попереджена про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, їй були запропоновані всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали її кваліфікації та освіті, та які вона могла зайняти відповідно до стану здоров`я, від яких вона відмовилась, був проведений аналіз щодо переважного права на залишенні на роботі, за результатами якого встановлено, що позивач має порівняно з іншими адміністраторами, більш низьку продуктивність праці, оскільки за 2019 рік їй було нараховано премію в розмірі меншому, ніж іншим працівникам, які займали таку ж посаду. Крім того, вона тривалий час знаходилась на лікарняних. Розмір винагороди адвоката є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Представник Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС, третьої особи у справі, підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на те, що ППО ЧАЕС не надала згоди на звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки роботодавцем не були дотримані вимоги положень ст. 42, ч.2 ст.49-2 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він займає посаду голови ППО ЧАЕС. На засіданні, яке відбулося 19 грудня 2019 року, розглядалося подання в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 .. У наданні згоди на звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України було відмовлено з тих підстав, що подання на звільнення не містило обґрунтування необхідності проведення скорочення посад адміністраторів АГЦ та не було надано обґрунтований порівняльний аналіз продуктивності праці адміністраторів.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона працює адміністратором АГЦ на ДСП ЧАЕС. Перед скороченням чисельності адміністраторів нормування робочого часу адміністрацією ДСП ЧАЕС на її зміні не проводили, опитування не проводилось. Її родина складається з двох осіб: вона та дитини, якій 21 рік і яка є інвалідом. Вона отримує пенсію в розмірі 2000 гривень, інших доходів окрім пенсії та заробітної плати вона не отримує.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працює адміністратором АГЦ на ДСП ЧАЕС. Її сім`я складається з двох осіб: вона та син, який навчається. Вона є матір`ю одиначкою і єдиною працездатною особою, бо її син навчається. У неї середня-спеціальна освіта. На посаді адміністратора в АГЦ на ДСП ЧАЕС вона працює 4 роки, її загальний трудовий стаж на ДСП ЧАЕС складає 26 років.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки, оглянутої в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 22 червня 1998 року по 13 січня 2020 року працювала на ДСП ЧАЕС, зокрема, згідно з наказом № 367-ос від 30.07.2015 року по ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_1 з 03.08.2015 року була переведена на посаду адміністратора ГВ/Група сервісного обслуговування ( а. с. 45).

Права та обов`язки адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич дільниці з санітарного прибирання, благоустрою території, ремонтно-будівельних робіт адміністративно-господарського цеху Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» передбачені в посадовій інструкції 23ПІ-АГЦ, затвердженій 08.10.2019 року директором виконавчим ДСП «Чорнобильська АЕС»( а.с. 199-210).

13 вересня 2019 року першим заступником генерального директора (з планування та експлуатації) ДСП ЧАЕС ОСОБА_10 було прийнято наказ № 1285 «Про зміни в організації виробництва і праці»( а.с. 46-47).

Як вбачається із змісту даного наказу, підставою для його видачі стала реалізація проекту «Реконструкція будівлі офісного центру ДСП ЧАЕС у м. Славутич для розміщення персоналу», відповідно до якого створено централізований вхід до офісу ДСП ЧАЕС в м. Славутич замість входів в АК-1, АК-2, та НОМЕР_1 -3. Як наслідок, ліквідуються три робочі місця адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич АГЦ та організується одне робоче місце адміністратора.

Відповідно до п.1.1. цього наказу начальнику АГЦ ОСОБА_11 необхідно було спільно з ВУП підготувати проект змін штатного розпису цеху та згідно з п. 1.3 наказу надати до ВУП списки працівників, яким необхідно вручити повідомлення про зміну істотних умов праці та про припинення трудового договору в разі відмови працівника від проходження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці( п.6 ст.36 КЗпП України), про скорочення відповідних посад і, в разі відмови від переведення на іншу роботу згідно з його кваліфікацією та професією або інші роботи в підрозділах ДСП «Чорнобильська АЕС», про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) або в зв`язку з достроковим зняттям ЧАЕС з експлуатації. При цьому необхідно дотримуватись переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці ( ст.42 КЗпП України).

За наказом першого заступника генерального директора (з планування та експлуатації) ДСП ЧАЕС ОСОБА_10 № 146 – ш/р від 23.09.2019 р. «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» виключено 10 одиниць (2 робочих місця) адміністраторів та введено 3 одиниці (3 робочих місця) прибиральника службових приміщень (зайнятий прибиранням туалетів) ( а. с. 48).

17.09.2019 року ДСП ЧАЕС на виконання ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» направило інформацію на адресу голови ППО ЧАЕС Орлова М. за вих. № 47/13-1009 про те, що внаслідок реалізації проекту «Реконструкція будівлі офісного центру ДСП ЧАЕС у м. Славутич для розміщення персоналу» ліквідується три робочих місця адміністраторів та організується одне робоче місце, внаслідок чого планується вивільнення персоналу, який займає посади адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич АГЦ, внаслідок чого скорочення може торкнутися 10 технічних службовців з метою проведення консультацій щодо заходів із запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень ( а. с. 49).

23.10.2019 року проведено Спільну нараду за участю представників Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС та представників ДСП ЧАЕС (протокол № 1), на якій визначали переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників-адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич адміністративно-господарського цеху та було затверджено Порівняльний аналіз на виконання ст. 42 КЗпП України з визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників – адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич АГЦ, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що здійснюються на підставі наказу від 13.09.2019 р. № 1285 «Про зміни в організації виробництва та праці» та від 23.09.2019 р. № 146 – ш/р «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» ( а. с. 51 – 56).

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було вручено Попередження № 304 від 09.10.2019 р. про звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно з яким її було повідомлено про те, що відповідно до ст. 49 – 2 КЗпП України та наказів ДСП «Чорнобильська АЕС» від 13.09.2019 р. № 1285 «Про зміни в організації виробництва та праці», від 23.09.2019 р. № 146 – ш/р «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» її посада скорочена, та запропоновано їй переведення на одну із наявних вакантних посад: прибиральника службових приміщень (зайнятих прибиранням туалетів) з оплатою у межах 5 934 – 6 550 грн. робоче місце у АДРЕСА_1 – го розряду ВЗФЗ з посадовим окладом 6 550 грн., робоче місце у м. Славутич (оплата згідно наказу № 801 від 20.06.2019 р.). В даному повідомленні також зазначено, що рішення про переведення або про відмову необхідно викласти у письмовому вигляді ( у формі заяви). В разі відмови від переведення на одну із запропонованих посад з нею буде розірваний трудовий договір на підставі пункту 1 ст.40 КЗпП України( у зв`язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації) у термін відповідно до чинного законодавства ( а.с. 50).

17 грудня 2019 року в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС направив до Первинної профспілкової організації «Чорнобильської АЕС» подання на звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з достроковим зняттям ЧАЕС з експлуатації ОСОБА_1 , адміністратора АГЦ з посиланням на те, що відповідно до ст. 49 – 2 КЗпП України та наказів ДСП «Чорнобильська АЕС» від 13.09.2019 р. № 1285 «Про зміни в організації виробництва та праці», від 23.09.2019 р. № 146 – ш/р «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» посаду адміністратора АГЦ скорочено. На підставі вищевикладеного 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 було вручено попередження № 304 від 09.10.2019 року, в якому адміністрацією ДСП ЧАЕС їй було запропоновано перейти на вакантні посади: прибиральника службових приміщень (зайнятих прибиранням туалетів) з оплатою у межах 5 934 – 6 550 грн. робоче місце у АДРЕСА_1 – го розряду ВЗФЗ з посадовим окладом 6 550 грн., робоче місце у м. Славутич (оплата згідно наказу № 801 від 20.06.2019 р.). Заяву на переведення на жодну із запропонованих посад працівників не надав, тому просить надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з достроковим зняттям ЧАЕС з експлуатації ( а.с. 57).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС № 27 від 19.12.2019 року, який надійшов до ДСП ЧАЕС 23 грудня 2019 року, за результатами розгляду подання на звільнення адміністратора АГЦ ОСОБА_1 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з достроковим зняттям ЧАЕС з експлуатації постановлено не надавати згоду на звільнення даного працівника за поданням в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 47-1351 від 17.12.2019 р. ( а. с. 58).

Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 239 – ос від 23.12.2019 р. «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнена 13.01.2020 року з посади адміністратора АГЦ/ДСПБТРБР/Група сервісного та технічного обслуговування в м. Славутич у зв`язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 59).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, попередження про наступне вивільнення № 304 від 09.10.2019 року було вручено 11 листопада 2019 року, тобто за два місця до звільнення ( а.с. 50).

У вказаному попередженні ОСОБА_1 , позивачу у справі, було запропоновано дві вакантні посади: прибиральника службових приміщень (зайнятих прибиранням туалетів) та охоронника 3 розряду ВЗФЗ, від яких вона відмовилась.

В судовому засіданні позивач пояснила, що вказані роботи вона не може виконувати за станом здоров`я, оскільки їй протипоказана робота з токсичними речовинами.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду копію довідки до акту огляду МСЕК, який було проведено 25.07.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, причини інвалідності – загальне захворювання. Згідно з висновком про умови праці позивачу протипоказана робота в умовах іонізуючого випромінювання, контакт з токсичними речовинами, фізичні перевантаження ( а.с. 75).

Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 827 від 17.10.2019 року видом професії і спеціальності, доступної за станом здоров`я, є посада адміністратора( а.с. 76).

Як вбачається з довідки начальника відділу управління персоналом № 47-487 від 10.06.2020 року, в період дії попередження № 304 від 09.11.2019 року, яке отримала ОСОБА_1 , а саме з 11 листопада 2019 року до дати звільнення 13 січня 2020 року, інших вакантних посад з нормальними умовами праці поза зоною відчуження на ДСП ЧАЕС не існувало, оскільки ОСОБА_1 має медичні обмеження за станом здоров`я відносно роботи в умовах дії іонізуючого випромінювання ( а.с. 198).

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Як зазначено у Листі Міністерства соціальної політики України № 80/06/187-12 від 21 травня 2012 року, на який посилаються представники відповідача, для виявлення працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняному, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт.

Як встановлено в судовому засіданні, для визначення переважного права на залишенні на роботі при вивільненні працівників – адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич адміністративно-господарського цеху була проведена 23 жовтня 2019 року спільна нарада за участю представників ДСП ЧАЕС та представника ППО ЧАЕС, на якій було затверджено порівняльний аналіз на виконання ст. 42 КЗпП України з визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників – адміністраторів групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич АГЦ ( а.с. 51-52).

Зі змісту порівняльного аналізу двадцяти працівників, які займали посаду адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич АГЦ вбачається, що лише напроти прізвища позивача зазначено, що у неї низька продуктивність праці за станом здоров`я( а.с. 53-56).

При цьому представник відповідача ОСОБА_12 , яка була присутньою на вказаній нараді, пояснила в судовому засіданні, що такий висновок про низьку продуктивність праці ОСОБА_1 було зроблено на підставі повідомлення начальника адміністративно-господарського цеху ДСП ЧАЕС ОСОБА_11 ..

Крім того, представниками відповідача надано суду також аналітичні довідки обґрунтування кваліфікації та продуктивності праці працівників: ОСОБА_1 та 10 адміністраторів АГЦ, які були залишені на роботі: ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , список листів непрацездатності позивача за період з 01.01.2014 року по 31.12.2019 року, перелік листів непрацездатності інших адміністраторів АГЦ за зазначений період, довідку про розмір фактичного преміювання адміністраторів за 2019 рік( а.с. 151-161, 178-197).

Як вбачається із змісту вказаних аналітичних довідок, при визначенні кваліфікації позивача зазначено стаж її роботи на посаді адміністратора - 5 років та не зазначено її загальний стаж роботи на ДСП ЧАЕС, що становить згідно довідки ДСП ЧАЕС № 3183 від 13.01.2020 року – 22 роки ( а.с. 12). В той же час інші працівники, зокрема, ОСОБА_8 має стаж роботи 5 років, ОСОБА_19 має стаж роботи так як, і ОСОБА_1 , 22 роки, ОСОБА_4 має стаж роботи 21 рік, ОСОБА_17 має стаж роботи 16 років ( а.с. 151-160). Як і інші працівники ОСОБА_1 відповідально ставиться до своїх обов`язків, зауважень по виконаним роботам вона немала, підвищення кваліфікації не проводилось, дисциплінарних стягнень немала, прогулів не було, відпусток без збереження заробітної плати не було. В той же час в аналітичній довідці відносно ОСОБА_1 поряд з тим, що зауважень по виконаній роботі вона немала, відповідально ставиться до своїх обов`язків, дисциплінарних стягнень немала, зазначено, що вона не здатна до самоосвіти, додаткові завдання виконує не уважно, розгублено орієнтується для виконання завдань керівництва, потребує додаткового контролю та перевірки якості роботи.

При цьому представники відповідача в судовому засіданні не пояснили на чому базуються вказані висновки та не навели доказів на підтвердження вказаних обставин.

Посилаючись на низьку продуктивність праці позивача, представники відповідача вказали на кількість днів непрацездатності ОСОБА_1 за період з 11.11.2014 року по 31.12.2019 року, що становить 134 дні, та отримання за 2019 рік позивачем премії в меншому розмірі ніж інші працівники - адміністратори групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич АГЦ.

Так, в 2014 році тривалість перебування ОСОБА_1 на листку непрацездатності становить 3 календарні дні, в 2015 році – 18, в 2016 році – 13, в 2017 році – 20, в 2018 році – 53, в 2019 році – 27 календарних днів ( а.с. 178).

Слід зазначити, що інші працівники - адміністратори групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич АГЦ також перебували на листках непрацездатності, зокрема, ОСОБА_17 -25 календарних днів за вказаний вище період, ОСОБА_18 -38 календарних днів, ОСОБА_7 -41 календарний день ( а.с. 190, 192, 194).

Відповідно до довідки про розмір річного фактичного преміювання адміністраторів АГЦ за 2019 рік ОСОБА_1 отримала премію в розмірі 6932,17 гривень, ОСОБА_4 – 8684,30 гривень, ОСОБА_6 -7987,68 гривень, ОСОБА_5 – 7395,61 гривень, ОСОБА_17 -7142,44 гривень, ОСОБА_7 -7140,06 гривень, ОСОБА_8 -7356,94 гривень ( а.с. 197).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Положення про преміювання за підсумками роботи за місяць персоналу ДСП ЧАЕС, який є додатком 6-7 до Колективного договору ДСП ЧАЕС, премія за підсумками роботи за місяць передбачена системою оплати праці, не є заходом заохочення та пов`язана з належним виконанням виробничих завдань та функцій ( а.с. 213).

Як зазначено у п.3.1 вказаного Положення, базова премія нараховується відповідно до наказу про преміювання за виконання основного показника та за якісне виконання обов`язків, передбачених посадовою ( робочою) інструкцією, за відсутності порушень трудової дисципліни.

За змістом п.3.2 Положення базова премія нараховується за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.4 Положення працівникам ДСП ЧАЕС нараховується премія із фонду керівника підрозділу.

За правилом п.4.1 Положення фонд керівника підрозділу передбачається для преміювання окремих працівників підрозділу, які досягли у звітному місяці високих виробничих показників.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, отримання нею в 2019 році премії в розмірі меншому, ніж у інших працівників - адміністраторів АГЦ, пов`язано з тим, що вона перебувала на двох листках непрацездатності тривалістю 27 календарних днів, тому відповідно мала менший фактично відпрацьований час.

Слід зазначити, що надана представниками відповідача довідка про розмір річного фактичного преміювання адміністраторів АГЦ за 2019 рік, що включає в себе як базову премію, так і премію із фонду керівника підрозділу, сама по собі не містить даних про те, яка саме премія і в якому розмірі була нарахована за кожний місяць як ОСОБА_1 , так і іншим працівникам, і такі докази представниками відповідача в судовому засіданні надані не були.

Таким чином переконливих аргументів та доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 в 2019 році отримала премію в розмірі меншому, ніж інші працівники – адміністратори АГЦ в зв`язку з тим, що мала низьку продуктивність праці, представниками відповідача суду не наведено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.42 КЗпП України, оскільки належним чином не проаналізовано переважне право на залишенні на роботі позивача при вивільненні її у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а висновки про низьку продуктивність праці позивача належними доказами не підтверджені. Крім того не враховано положення пункту 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено, що особи віднесені до категорії 1, мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування, хоча позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії ( а.с. 17).

На підтвердження того, що інші працівники – адміністратори АГЦ, які залишилися на роботі мали більш високу продуктивність праці ніж ОСОБА_1 , доказів суду відповідачем не надано, зокрема, не надано доказів того, що вони виконували значно більший обсяг робіт порівняно з нею, чи видавались накази відносно них про преміювання за високі показники у роботі.

Відповідно до п. «а» ч.2 ст.9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин звільнення ОСОБА_1 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України відбулося без законної підстави, оскільки не враховано відповідачем переважне право позивача на залишенні на роботі, тому необхідно з цієї підстави поновити ОСОБА_1 з 13 січня 2020 року на посаді адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич дільниці з санітарного прибирання, благоустрою території, ремонтно-будівельних робіт адміністративно-господарського цеху Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС».

При цьому позовна вимога про визнання незаконним звільнення задоволенню не підлягає, оскільки не передбачена в ст. 235 КзпП України як спосіб захисту порушеного трудового права.

В обґрунтування позовних вимог позивач в особі представника посилалася також на те, що під час її звільнення відповідачем були порушені вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки звільнення відбулося без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, та без обґрунтування необхідності скорочення чисельності або штату працівників та наявності змін в організації виробництва і праці, що викликає необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства.

Вказані твердження суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, зміни в організації виробництва і праці в адміністративно-господарському цеху ДСП ЧАЕС відбулися в зв`язку з реалізацією проекту «Реконструкція будівлі офісного центру ДСП ЧАЕС у місті Славутичі для розміщення персоналу», відповідно до якого було створено централізований вхід до офісу ДСП ЧАЕС в м.Славутичі замість входів в АК-1, АК-2 та АК-3, внаслідок чого підлягали скороченню три робочі місця адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич АГЦ та було організоване одне робоче місце.

На підтвердження зазначених обставин представниками відповідача надано суду наказ першого заступника генерального директора (з планування та експлуатації) ДСП ЧАЕС Сейди В.О. № 1285 «Про зміни в організації виробництва і праці» від 13.09.2019 року та наказ першого заступника генерального директора (з планування та експлуатації) ДСП ЧАЕС ОСОБА_10 № 146 – ш/р від 23.09.2019 р. «Про внесення змін до штатного розпису АГЦ» ( а. с. 46-48).

Відповідно до ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

За змістом ч.2 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, прийняття рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу.

За правилом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» також визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, подання відповідача про надання згоди на звільнення позивача було отримано ППО ЧАЕС 17 грудня 2019 року( а.с. 57). 23 грудня 2019 року до ДСП ЧАЕС надійшов витяг з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС від 19.12.2019 року № 27, в якому було зазначено про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 , проте відсутнє правове обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору( а.с. 58).

Надісланий ППО ЧАЕС листом від 17.01.2020 року за № 38-15/13 інший варіант витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС від 19.12.2019 року № 27 про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 з обґрунтуванням такої незгоди до уваги не приймається, оскільки він надійшов до ДСП ЧАЕС 17 січня 2020 року вже після звільнення позивача з роботи та з порушенням строку, визначеного ч.5 ст.43 КЗпП України( а.с. 60-63).

В зв`язку з тим, що 23 грудня 2019 року до ДСП ЧАЕС надійшов витяг з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС від 19.12.2019 року № 27, в якому було зазначено про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 , проте відсутнє правове обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, то суд не вбачає порушень ст. 43 КЗпП України в діях відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається з довідки ДСП ЧАЕС № 47-494 від 10.06.2020 року, згідно з виробничим графіком № 6 підсумованого обліку робочого часу адміністраторів АГЦ на 2020 рік за зміною № 3 встановлено з 14 січня -94 години, у лютому 157 годин, у березні -171 година, у квітні -164 години, у травні -168 годин та по 10 червня -51 година робочого часу( а.с. 211).

Згідно з довідкою ДСП ЧАЕС № 328 від 01.06.2020 року середньогодинна заробітна плата адміністратора ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_1 на день її звільнення, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, становить 71,53 гривень( а.с. 176).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 14 січня 2020 року, в зв`язку з цим позов підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 13 січня 2020 року як останній робочий день, було оплачено позивачу, та вимушений прогул розпочався з 14 січня 2020 року і по день ухвалення рішення суду, тобто по 10 червня 2020 року. Кількість робочих годин за період вимушеного прогулу становить згідно наданої довідки – 805 годин, тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 71 гривня 53 копійки (середньогодинна заробітна плата) х 805 ( кількість робочих годин вимушеного прогулу за період з 14 січня 2020 року по 10 червня 2020 року) = 57581 гривня 65 копійок.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57581 гривня 65 копійок, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом ч. 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В судовому засіданні встановлено, що адвокат Левченко М.А. надавав позивачу правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 26 від 06 листопада 2019 року ( а.с. 14).

Відповідно до п.1.1 даного договору адвокат в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується за завданням клієнта надавати наступні правові послуги: складати процесуальні документи та надавати юридичні консультації, а також представляти інтереси клієнта в Славутицькому міському суді та судах вищих інстанцій і органах ДВС по позовній заяві клієнта про поновлення на роботі.

Згідно з п.3.1 вказаного договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги у формі гонорару в розмірі 12000 гривень та оплату за фактичні витрати, пов`язані з приїздом адвоката для участі в судових засіданнях в розмірі 600 гривень за кожний приїзд і поштових витратах з метою виконання зобов`язань по даній угоді.

За змістом п 3.2 договору до виконання зобов`язань по договору клієнт оплачує адвокату гонорар в розмірі 12000 гривень.

Як зазначено у п.3.3 договору, після виконання адвокатом зобов`язань по договору клієнт оплачує фактичні витрати адвоката, які повинні підтверджуватися участю адвоката у судових засіданнях та поштовими квитанціями.

До позовної заяви додано попередній розрахунок суми судових витрат на суму 12000 гривень відповідно до ст. 134 ЦПК України та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 26 про сплату ОСОБА_1 12000 гривень адвокату Левченку М.А. відповідно до договору № 26 від 06.11.2019 року( а.с. 15-16).

Як зазначено в даному розрахунку, на вивчення матеріалів справи і нормативних актів та судової практики затрачено 16 годин, для написання звернення до профспілкової організації затрачено 2 години, написання та подання до профспілкового комітету адвокатського запиту затрачено 8 годин, збір доказів та написання позовної заяви і подання її до суду -16 годин, написання та подання відповіді на відзив відповідача – 8 годин, участь у судових засіданнях, отримання рішень судів, подання виконавчих листів до ДВС – згідно умов договору.

Відповідачем в особі представника ОСОБА_3 подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що розмір винагороди є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час. Враховуючи, що ДСП ЧАЕС фінансується за рахунок коштів державного бюджету необхідно врахувати, що стягнення з ДСП ЧАЕС таких витрат призведе до додаткового навантаження на витрати Державного бюджету України ( а.с. 64).

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що клопотання відповідача про зменшення розміру понесених судових витрат позивачем за надання правової допомоги є необґрунтованим, оскільки розрахунок гонорару здійснювався з урахуванням існуючого розміру мінімальної заробітної плати, розміру середньої заробітної плати, строку розгляду справи в суді 1 – ї інстанції, зобов`язань адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги № 26 про надання професійної правничої допомоги, а також враховувався та був застосований ринковий мінімальний розмір ціни даних правових послуг (а. с. 73 – 78).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу були неминучими, оскільки у зв`язку із звільненням з роботи без законної підстави, ОСОБА_1 дійсно потребувала професійної правничої допомоги адвоката для захисту порушеного права. Проте, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 12000 гривень є неспівмірним із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт.

З урахуванням викладеного та положень ч.ч. 4, 5 ст.137 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень, що були фактичними і неминучими та мають розумну суму.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі, передбаченому п.п. 1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за вимогу майнового характеру в сумі 840,80 гривень та за вимогу немайнового характеру в сумі 840,80 гривень, від сплати якого звільнена позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що в загальній сумі становить 1681 гривня 60 копійок.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України та ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 -259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 з 13 січня 2020 року на посаді адміністратора групи сервісного та технічного обслуговування в м.Славутич дільниці з санітарного прибирання, благоустрою території, ремонтно-будівельних робіт адміністративно-господарського цеху Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС».

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 січня 2020 року по 10 червня 2020 року в сумі 57 581 гривня 65 копійок без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь держави судовий збір в сумі 1681 гривня 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач – Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ: 14310862, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с11.

Третя особа – Первинна профспілкова організація Чорнобильської АЕС, код ЄДРПОУ: 25302972, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с127.

Повне рішення складено 15 червня 2020 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька