Рішення № 89838621, 15.06.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1158/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.07.2019 р. по 24.12.2019 р. в сумі 31042,76 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він працював електромеханіком з ліфтів Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» та був звільнений з роботи 28.08.2018 р. на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення з ним не було проведено розрахунку. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р. у справі №450/2011/19 стягнуто з відповідача на його користь заборговану заробітну плату та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 28.08.2018 р. по 11.07.2019 р. Дані кошти ОСОБА_1 отримав 24.12.2019 р., а тому відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.07.2019 р. по 24.12.2019 р., що становить 31042,76 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач 16.03.2020 р. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно платіжного доручення №1879 від 20.12.2019 р. ними була перерахована заробітна плата Залізничному ВДВС м. Львова у розмірі 84300,42 грн. Середньомісячний заробіток за час затримки заробітної плати слід рахувати з 12.07.2019 р. по 24.12.2019 р., що становить 24989,88 грн., так як середньоденна заробітна плата без податків становить 215,43 грн.

01.04.2020 р. позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що з розрахунком відповідача він не погоджується, так як згідно довідки від 22.10.2018 р. №225 середньоденна заробітна плата за два календарні місяці роботи, які передували звільненню становить 267,61 грн.

08.04.2020 р. відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву в якому зазначив, що бухгалтерія підприємства зробила новий розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 .. Згідно довідки розрахунку №48 від 03.04.2020 р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 209,87 грн. без урахування податків та зборів. Перерахунок середньоденної заробітної плати був здійснений у зв`язку з помилкою у довідці №225 від 22.10.2018 р. Погоджується на виплату середнього заробітку за час затримки у розмірі 19050,79 грн.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді електромеханіка з ліфтів та 28.08.2018 р. був звільнений за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. Після звільнення відповідач з позивачем не провів відповідного розрахунку.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р. стягнуто з Державного підприємства Львівського державного заводу «Лорта» на користь ОСОБА_1 33674,37 грн. заборгованості по заробітній платі та 58338,98 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.08.2018 р. по 11.07.2019 р., провівши стягнення з цих сум податків та обов`язкових платежів відповідно до законодавства України /а.с. 7-9/. Даним судовим рішенням доведено вину відповідача у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженоговказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець недоведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З наданої довідки АТ КБ «Приватбанку» долученої позивачем вбачається, що на його рахунок 24.12.2019 р. були зараховані кошти від залізничного ВДВС м. Львова в сумі 84719,89 грн. /а.с. 10/.

З долученого відповідачем до матеріалів справи платіжного доручення №1879 від 20.12.2019 р. вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» перерахувало на рахунок Залізничного ВДВС ГТУЮ у Львівської області кошти на користь ОСОБА_1 у розмірі 84300,42 грн. заробітної плати та 845,20 грн. судових витрат /а.с. 21/.

Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.07.2019 р, яке 13.08.2019 р. набрало законної сили та довідки ДП ЛДЗ «Лорта» №225 від 22.10.2018 р. середньоденна заробітна плата позивача становить 267,61 грн.

Суд критично оцінює покликання відповідача на те, що довідка ДП ЛДЗ «Лорта» №225 від 22.10.2018 р. є помилковою, так як остання взята до уваги під час винесення рішення Пустомитівським районним судом Львівської області і на той момент ніким не оспорювалась, а тому дана обставина встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили і доказуванню не підлягає.

Крім цього, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено відповідачем саме 20.12.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням №1879 від 20.12.2019 р.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2019 р. по 20.12.2019 р.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 р., наданого Мінпраці та соціальної політики кількість робочих днів за вказаний період становить 114 днів.

Таким чином, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1 становить 30507,54 грн. (267,61 грн.- середньоденна заробітна плата *114 кількість робочих днів).

Разом з тим, як вбачається із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачає, що справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення йому не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30507 грн. 54 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 липня 2019 року по 20 грудня 2019 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів, в решті позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 12 липня 2019 року по 20 грудня 2019 року у розмірі 30507 /тридцять тисяч п`ятсот сім/ гривень 54 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», р/р НОМЕР_2 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН: НОМЕР_3 , знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1.

Суддя Постигач О.Б.