Рішення № 89837900, 03.06.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9828/19 2/335/308/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення в сумі 22573 гривень 47 копійки за період з 01.04.2008 року по 31.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але плату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, і тому за період з 01.04.2008 року по 31.01.2019 року утворилася заборгованість в сумі 22573,47 грн. КП «Водоканал» вже звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості, однак судом була винесена ухвала про скасування судового наказу, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 борг по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення в сумі 22573 гривень 47 копійки за період з 01.04.2008 року по 31.01.2019 року та судовий збір в сумі 1921 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження .

11.11.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, з якого вбачається, що відповідач посилається на відсутність договору, просить застосувати строк позовної давності та не заперечує проти стягнення суми боргу у розмірі 7452,88 гривень за період з вересня 2016 року по серпень 2019 року , також просить визнати ОСОБА_1 неналежним відповідачем, оскільки остання не мешкає в спірній квартирі більше 3 років, так як має власне житло.

11.11.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, згідно якого остання просить визнати її неналежним відповідачем.

В судове засідання, призначене на 03.06.2020 року представник позивача не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання відповідачі або їх представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, приходить до наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відносини з приводу надання фізичним особам послуг з постачання питної води та водовідведення регулюються ст.ст. 19 - 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила),Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Житловим Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Постачання фізичним особам питної води та водовідведення за загальним правилом має здійснюватися на підставі договору про надання цих послуг.

Разом з тим, фактичне надання цих послуг і відкриття особового рахунку на ім`я споживача слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», а також Правилами.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20, ч.1-2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна політика у сфері питної води та питного водопостачання базується на принципах: науково обґрунтованого нормування якості питної води, нормативів її споживання та формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб`єктами відносин у цій сфері тощо.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат та повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об`єктів централізованого питного водопостачання та водовідведення.

Статтею 6 Закону України від 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» (далі - Закон № 507-ХІІ) передбачено, що крім вільних цін і тарифів у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому застережено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 зазначеного Закону).

Стаття 9 Закону № 507-ХІІ визначає, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Послуги з централізованого водопостачання і водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною першої статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, які затверджують органи місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.29 Правил передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Порядком визначено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.

Відповідачі з заявою та підтверджуючими документами щодо не проживання за вказаною адресою, не зверталися. У зв"язку з відсутністю звернень, нарахування проводилися згідно чинного законодавства (виходячи з розміру затверджених тарифів за нормами, затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості осіб), а після встановлення засобу обліку за фактичними витратами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована адресою: АДРЕСА_2 з 2004 року по теперішній час, що підтверджується відповіддю Департаменту реєстраційних послуг на запит суду та відповідач ОСОБА_2 постійно мешкає в квартирі АДРЕСА_3 , що і сам не спростовує відповідач ОСОБА_2 , а тому являються споживачами послуг з водопостачання і водовідведення, особовий рахунок, за які за № 951020141 відкрито на ім`я ОСОБА_2 , що визнано сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Договір між сторонами про надання послуг не укладався, проте КП «Водоканал» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялися. Але 11.01.2018 року договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення був укладений з відповідачем

ОСОБА_2 , судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, у зв`язку з чим 22.12.2014 року КП «Водоканал» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за воду і послуги каналізації в сумі 5 814,95 грн.

13.01.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя винесено судовий наказ по справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за воду і послуги каналізації в сумі 5 814,95 грн.

16.03.2015 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя судовий наказ від 13.01.2015 року по зазначеній справі, скасовано.

Надалі, 04.09.2019 року КП «Водоканал» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.04.2008 року по 31.01.2019 року в сумі 22573 гривень 47 копійок.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривався вчиненням особою дій, що свідчать про визнання ним боргу.

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При цьому одним з процесуальних прав сторони в спорі є її право на звернення до суду із заявою про застосування позовної давності, яке може бути реалізоване нею лише в суді першої інстанції відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦК України.

Відповідачі до ухвалення судового рішення подали до суду заяви про застосування строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості позивач звертався у грудня 2014 року, що у відповідності до ст. 264 ЦК України перервало перебіг позовної давності, судовий наказ скасовано у березні 2015 року, а з позовною заявою позивач звернувся у вересні 2019 року.

Недотримання відповідачами вимог закону щодо обов`язкового укладення договору із водопостачання не звільняє їх від обов`язку сплати отриманих послуг, від яких вони не відмовлялися і які надавалися їм водопостачальником у централізованому порядку.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм права зобов`язання по оплаті послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення несе користувач/власник житлового будинку, квартири, як споживач.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов`язані своєчасно вносити оплату за комунальні послуги.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що наймач і всі повнолітні члени сім`ї несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з найманням житла.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Водоканал» підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідачів платежі в межах строку позовної давності 3 роки за період за період з 01.09.2016 року по 31.01.2019 року в сумі 6684 гривні 76 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі -Комунальне підприємство «Водоканал» сплатило судові витрати при розгляді справи, а саме судовий збір на загальну сумі 1921 гривень, а тому на користь позивача з відповідачів підлягають пропорційному стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 284,43 гривень з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 67-68 Житлового кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 256, 261, 264, 267, 509, ст. ст. 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути в солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» борг по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.09.2016 року по 31.01.2019 року в сумі 6684 гривні 76 копійок.

Стягнути в солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір в розмірі 284 гривень 43 копійок з кожного.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.В.Воробйов