Рішення № 89836507, 09.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/748/20

Справа №235/1069/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору без номеру від 23.11.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів за рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов`язання в порядку та в строки, встановлені Кредитним договором. Проте відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені Кредитним договором, чим порушив умови договору, вимоги чинного законодавства України, а тому, станом на 30.11.2019 року має заборгованість у розмірі 99666,83 гривень, яка складається з наступного:

- 1949,94 гривень - заборгованість за кредитом;

- 89736,91 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 0,00 гривень - заборгованість за комісією;

- 2757,75 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);

- 4722,23 гривень - штраф (процентна складова).

Виходячи з викладеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 99666,83 грн. та понесені позивачем судові витрати, а саме, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 2102,00 гривень.

Ухвалою судді від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, представник позивача в судове засідання не прибув, але в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заперечував проти заявлених вимог та не визнав їх в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач не надав до суду документів на підтвердження кредитних відносин між позивачем та відповідачем. На обґрунтування позовних вимог позивач додав до позовної заяви розрахунок заборгованості, не зрозуміло ким підписаний, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, анкету - заяву позичальника та Витяг з умов та правил надання банківських послуг і зазначив, що начебто відповідач отримав карткових кредит. Однак, жодного доказу в розумінні законодавства, що підтверджував би виникнення кредитного зобов`язання, не надав. Стосовно заяви-анкети відповідач зазначив, що вказаний документ не підтверджує видачу картки, її номер, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок, більш того, вважає надуманим та суперечливим розмір заборгованості, визначений у позові, оскільки грошові кошти, що були надані відповідачу згідно позову становлять 2800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а в заяві-анкеті зазначена сума 8000грн., бажаного кредитного ліміту. Правила кредитування, які додані до позову, взагалі не можуть розповсюджуватися на відповідача, оскільки останнім не підписані і така правова позиція відображена в постановах Верховного Суду. Крім того, відповідач вказував на неправильність проведення розрахунку штрафу, а тому весь розрахунок заборгованості проведений не вірно. До того ж, в період з 16.09.2015 року по 22.07.2016 року відповідач знаходився в зоні АТО, має посвідчення учасника АТО та довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, і згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, однак в липні 2016 року та в наступні періоди АБ КБ «Приватбанк» нарахував пеню.

Відповідач надав суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, а згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість за кредитом починається з 31.03.2014 року, що у свою чергу означає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв`язку з чим починається дія трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 31.03.2017 року, проте позивач звернувся до суду у лютому 2020 року. Просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволені позову. Також відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, в заяві також зазначив, про невизнання ним заявлених позовних вимог та просив відмовити у позові.

У відповіді на відзив представник позивача АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.11.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту позичальник своїм підписом в заяві на отримання кредиту підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

З копії анкети-заяви, наданої позивачем до суду чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив свою згоду, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

З Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», долученого до матеріалів позовної заяви, вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умори.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Тобто, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 207 ЦК України, відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, надані суду, є належними та допустимими доказами по справі, з них вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та те, що відповідач скористався цими коштами, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операції є неможливим без наявності картки, а також він частково сплачував заборгованість за договором. На підтвердження факту укладання кредитного договору та наявності не виконаних кредитних зобов`язань позивачем надано копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта відповідача, виписка по рахунку. При цьому розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту представник позивача зазначив, що в заяві - анкеті клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити: або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РOS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Щодо правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування представник позивача зазначив, що підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що Позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг Банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. В обов`язки клієнта, в свою чергу, відповідно до п.1..1.2.1.5. договору, входить отримувати виписки про стан картрахунку та проведені операції по картрахунку. Відповідач на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням, про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення Відповідача є необґрунтованими.

Нарахування штрафів та неустойки передбачені договором у разі порушення термінів платежів та невиконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням взятих на себе зобов`язань, що свідчить про ухилення від їх виконання. На сьогоднішній день боржник до банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, а при подачі позову до суду у Банка була відсутня інформація щодо безпосередньої участі Відповідача в антитерористичній операції.

Також представник позивача вказував, що строк позовної давності при зверненні до суду дотриманий.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України). Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2016 року, позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 09.02.2020 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Також, згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

23 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2800,00грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/.

Але, зі змісту вказаної анкети - заяви від 23.11.2010 року ОСОБА_1 не вбачається, яку ж саме банківську послугу мав намір отримати осатаній. Зміст анкети - заяви не свідчить про те, що ОСОБА_1 мав намір отримати кредит, не містить відомостей чи видавалась останньому кредитна картка, та яка саме, з яким строком її дії, не вказано суму кредитного ліміту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2019 року становить 99666,83грн (а.с.6-9) і складається з наступного:

- 1949,94 гривень - заборгованість за кредитом;

- 89736,91 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 0,00 гривень - заборгованість за комісією;

- 2757,75 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 гривень - штраф (фіксована частина);

- 4722,23 гривень - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета - заява від 23 листопада 2010 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті, комісії і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 лютого 2015 року N 189-VIII, від 02 березня 2015 року N 222-VIII), на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 проживає в м. Покровськ Донецької області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В період з 16.09.2015 року по 22.07.2016 року відповідач знаходився в зоні АТО, має посвідчення учасника АТО та довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції (а.с.67-69).

Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не підлягає стягненню заборгованість з пені та штрафів.

Вирішуючи питання щодо застосування правових наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законодавством встановлена спеціальна позовна давність та відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність один рік. Відповідно до ст.. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Статтею 259 ЦК України передбачена можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд вважає, що умови договору (п.1.1.7.31), які визначають позовну давність тривалістю 50 років, не містять підпису відповідача, а у заяві останнього не зафіксована домовленість сторін про збільшення позовної давності. Відтак, сторони за взаємною згодою не збільшували позовну давність до 50 років.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно довідки АТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 23.11.2010 року було надано кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , остання з яких мала термін дії до 07.2016. Тобто картка діяла до останнього дня липня 2016 року.

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 13 лютого 2020 року.

Таким чином право у позивача, враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, на звернення до суду з вимогою стягнення заборгованості закінчилось в серпні 2019 року, оскільки термін дії картки закінчився в липні 2016 року.

З урахування викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявляє відповідач, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 81, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини, повний текст рішення виготовлено 15 червня 2020 року.

Суддя С.М.Хмельова