Рішення № 89836039, 16.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 червня 2020 р. Справа № 120/2290/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Замостянського відділу державної виконавчої служби в місті Вінниці Центрально - західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд через електронний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Замостянського відділу державної виконавчої служби в місті Вінниці Центрально - західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09.09.2019 державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шарапанівським Р.П. прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 89450,00 грн., що становить 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 19997357.

Позивач не погоджується із прийнятою постанову про накладення штрафу, оскільки на його думку, зазначений вид відповідальності має застосовується із урахуванням суми заборгованості із аліментів, що виникла після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» тобто із 28.08.2018.

Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.

Також одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 04.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду на 16.06.2020 о 10:00 год. При відкритті провадження у справі суд дійшов висновку, що строк звернення до суду із позовом не пропущено адже його поновлено в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, оскільки про оскаржувану постанову позивач дізнався 12.05.2020 під час дії карантину.

Також ухвалою від 04.06.2020 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 19997357 або оригінали матеріалів виконавчого провадження для огляду в судовому засіданні.

Крім того ухвалою від 04.06.2020 залучено у статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

09.06.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі, а також витребувані судом оригінали матеріалів виконавчого провадження № 19997357.

09.06.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з усіма додатками третій особі - ОСОБА_2 .

Відповідачу копію ухвалу про відкриття провадження від 04.06.2020 було надіслано на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складена довідка від 04.06.2020.

Додатково копію ухвали про відкриття провадження від 04.06.2020 відповідачем отримано нарочно 12.06.2020, що підтверджується розпискою про вручення, однак у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому суд у відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України розглядає справу за наявними матеріалами.

Від третьої особи пояснень щодо позову на адресу суду не надходило.

У судове засідання призначене на 16.06.2020 учасники справи не з`явилися.

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, враховуючи зазначені обставини та керуючись нормою ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції Макаревичем Ю.Б. 14.06.2010 відкрито виконавче провадження ВП № 19997357 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6222 від 12.11.2009 про стягнення аліментів (матеріали виконавчого провадження арк 2).

Як слідує із наявного у матеріалах виконавчого провадження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 19997357 за період з 23.09.2009 по 31.03.2020, станом на вересень 2019 року за позивачем рахується заборгованість із сплати аліментів в сумі 178900 грн, а станом на березень 2020 розмір заборгованості становить 184704,00 грн (матеріали виконавчого провадження а.с.173-175).

09.09.2019 державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Шарапанівським Р.П. прийнято постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 89450,00 грн., що становить 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 19997357 у відповідності до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (матеріали виконавчого провадження арк 153).

Базою для нарахування штрафу застосовано суму заборгованості із сплати аліментів, що виникла у період із вересня 2009 року по вересень 2019 року.

Позивач аргументує позов тим, що заборгованість із сплати аліментів яка виникла за період по 28.08.2018 не може враховуватися при визначенні штрафу на підставі ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», адже норма закону яка застосована відповідачем для визначення штрафних санкцій набрала чинності лише з 28.08.2018.

Тому не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ч. 3 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до якої, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III (далі - СК України від 10.01.2002 № 2947-III) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості (ч. 2 ст. 195 СК України від 10.01.2002 № 2947-III).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України від 10.01.2002 № 2947-III).

Частиною 4 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

28.08.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII (далі - Закон від 03.07.2018 № 2475-VIIІ).

Відповідно до Закону від 03.07.2018 № 2475-VIII частина 4 ст. 11 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання».

Крім іншого, Законом від 03.07.2018 № 2475-VIII стаття 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту:

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач, посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, зазначає, що наявна у нього заборгованість виникла ще до внесення відповідних змін, а тому не може впливати і враховуватися при визначенні штрафних санкцій відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, які набрали чинності лише з 28.08.2018.

Разом із тим, наведені вище твердження позивача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 року у справі 1-7/99).

Отже, з 28.08.2018 положеннями ч. 4 ст. 11 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідні зміни до ч. 4 ст. 11 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, - сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за один, два чи/або три роки.

Отже, строк обчислення заборгованості позивача зі сплати аліментів для вирішення питання про можливість накладення штрафу, передбаченого ч. 14 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого листа № 2-6222 від 12.11.2009, до примусового виконання, що прямо передбачено Законом від 03.07.2018 № 2475-VIIІ.

Суд зазначає, що неможливість застосування ч. 14 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII до заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, мала б наслідком нівелювання мети змін до законодавства щодо посилення захисту прав дитини, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 19997357 за період з вересня 2009 вересень 2019 за позивачем рахується заборгованість в сумі 178900 грн.

Присуджений із ОСОБА_1 розмір аліментів за один місяць становить 1500 грн.

Відтак, сукупний розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів на момент прийняття постанови перевищував суму відповідних платежів за три роки, що й стало законною підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 178900 х 50% = 89450 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що накладаючи на позивача штраф оскарженою постановою у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів (89450 грн.), сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень і у спосіб, передбачений нормами ч. 14 ст. 71 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII у редакції Закону від 03.07.2018 № 2475-VIIІ. Отже, постанова від 09.09.2019 є правомірною та скасуванню у судовому порядку не підлягає.

Щодо посилань позивача на ухвалу Верховного Суду від 22.07.2019 у справі № 620/255/19, яка на його думку підлягає врахуванню при розгляді цієї справи, то суд оцінює їх критично, адже в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, джерелом обов`язкових для врахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм права є постанови Верховного Суду, а не ухвали суду касаційної інстанції із процесуальних питань, як помилково вважає позивач.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України)

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (ухвалення).

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Замостянський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 34983238);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Богоніс Михайло Богданович