Вирок № 89835834, 16.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3628/20

провадження № 1-кп/415/1044/20

ВИРОК

Іменем України

16.06.20 рік м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2020 року за № 12020130240000920 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, розлученого, судимого: 24 листопада 2011 року Харцизьким міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 03 березня 2014 року постановою Краснолучського міського суду Луганської області від 21 лютого 2014 року звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на невідбутий строк 9 місяців 3 дні; 22 грудня 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Харцизького міського суду Донецької області від 24 листопада 2011 року у виді одного місяця позбавлення волі, і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі, 19 вересня 2017 року ухвалою Синельниковського міського суду Дніпропетровської області звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на невідбутий строк 7 місяців 1 день, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.,

захисника Оверченко О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2020 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1 , знаходячись неподалік терикона шахти «Черноморка» м. Лисичанська, на землі знайшов полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс.

Далі, у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту. Реалізуючи злочинний умисел, останній зазначену речовину у пакеті поклав у карман своєї куртки, де незаконно став зберігати до моменту вилучення.

27 травня 2020 року, в ході огляду місця події за адресою: м. Лисичанськ , вул. Генерала Потапенка, біля будинку № 248 , у ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 12,37 грама (відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-670е від 28 травня 2020 року), який ОСОБА_1 незаконно придбав при зазначених обставинах та незаконно зберігав при собі без мети збуту.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

29.05.2020 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2020 року за № 12020130240000920 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденко О.С., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 26 травня 2020 року, біля колишньої шахти «Черноморка» в місті Лисичанську, він знайшов пакет, в якому знаходився наркотичний засіб, та, вирішив покласти знайдений пакет в карман куртки для того, щоб в подальшому вжити наркотичний засіб. 27 травня 2020 року, працівниками поліції у нього було вилучений пакет з наркотичним засобом. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Швиденко О.С. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Оверченко О.А. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України - як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 29 травня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденком О.С. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який не працює, розлучений, раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не є особою з інвалідністю, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, з врахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини,

- та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують - рецидив злочинів.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-670е від 28 травня 2020 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 980 грн. 70 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 12,37 грама, який відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28 травня 2020 року (а.с.34) та квитанції № 93 (а.с.35), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - підлягає знищенню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 травня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденко О.С. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2020 року за № 12020130240000920 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-670е від 28 травня 2020 року в сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 70 коп. на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 12,37 грама, який відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28 травня 2020 року та квитанції № 93, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова