Вирок № 89835822, 16.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2195/20

провадження № 1-кп/415/852/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.20 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130240001266 від 12 липня 2019 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, неодруженого, з професійно - технічною освітою, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 07 вересня 2004 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 05.07.2008 умовно - достроково на не відбутий строк 1 рік 5 місяців 22 дні; 09 січня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст. ст. 71, 72 КК України приєднано покарання за вироком Лисичанського міського суду від 07 вересня 2004 року, остаточно призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 13.05.2011 по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.,

захисника Гаврилюка Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2019 року о 16 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_2 , вирок Лисичанського міського суду Луганської області стосовно якого, набрав законної сили 27 квітня 2020 року, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, через незачинені вхідні двері, незаконно проникли до квартири, в якій мешкає ОСОБА_3 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_3 , а саме:

-телевізор марки «Samsung» моделі CS-21Z45ZQQ, вартістю 716 гривень 66 копійок, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/490е від 22 квітня 2019 року;

-дві пачки гречаної каші, вагою 1 кг кожна, вартість яких згідно довідки ТОВ «Смерічка» складає 16 гривень за 1 кг, на суму 32 гривні;

-дві пачки рисової каші, вагою 1 кг кожна, вартість яких згідно довідки ТОВ «Смерічка» складає 22 гривні за 1 кг, на суму 44 гривні;

-одну пачку солі вагою 1 кг, вартість якої згідно довідки ТОВ «Смерічка» складає 2 гривні 80 копійок за 1 кг;

-пакет цукру вагою 4 кг, вартість якого згідно довідки ТОВ «Смерічка» 12 гривень 80 копійок за 1 кг, на суму 51 гривня 20 копійок.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , вирок стосовно якого набрав законної сили, зникли з місця скоєння злочину та у подальшому розпорядились ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 846 гривень 66 копійок.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

24.03.2020 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130240001266 від 12 липня 2019 року, між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденком О.С., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Гаврилюка Р.А., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_3 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаний в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Викрадене майно частково було повернуто потерпілому працівниками поліції. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Швиденко О.С. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпілий надав письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Гаврилюк Р.А. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції та зазначив, що майнових претензій до обвинуваченого він не має.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 24 березня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденком О.С. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що потерпілий розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечував проти її затвердження, його позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, судимості якого, в силу ч. 5 ст. 90 КК України, не погашені, перебуває на диспансерному нагляді у лікаря нарколога з 01.01.2004 з діагнозом F 10.2, з врахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини,

- та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують - рецидив злочинів, та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1/490е від 22 квітня 2019 року, витрати у сумі 628 гривень 04 копійки на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

-телевізор ТМ «Samsung», модель «CS-21Z45ZQQ», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 , підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_3 .

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 березня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Швиденком О.С. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Гаврилюка Р.А., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130240001266 від 12 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ по справі:

-телевізор ТМ «Samsung», модель «CS-21Z45ZQQ», що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 повернути власнику - потерпілому ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова