Рішення № 89835820, 16.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/7046/18

Провадження № 2-а/415/3/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Овчаренка Олександра Вікторовича (адреса для листування: а/с № 4, м. Лисичанськ-20, Луганська область, 93120) в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області (місцезнаходження: вул. ім. Грушевського, буд. № 7, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про скасування постанови адміністративної комісії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради № 230/20-2018 від 28 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 липня 2018 року співробітником поліції Сидорян В.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 655270 від 27 липня 2018 року з приводу продажу позивачем, яка працює продавцем у магазині ПП «АДРЕСА_3» за адресою: АДРЕСА_2 , 27 липня 2018 року о 17 годині 45 хвилин алкогольного виробу, а саме пиво «Жигулівське» об`ємом 2.4 літри. вміст спирту 4.5 % неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Зазначені в протоколі події ОСОБА_1 заперечує. Постанову адміністративної комісії позивач отримала поштовою 25 серпня 2018 року, здійснюючи розгляд справи за відсутності позивача, комісія не дотрималась вимог щодо порядку, не роз`яснила позивачу права передбачені ст. 268 КУпАП.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає також, що під час розгляду справи не було з`ясовано та відображено в протоколі який саме алкогольний напій продала позивач неповнолітньому. Крім того, позивач ставить під сумнів пояснення двох неповнолітніх свідків, а також зазначає, що відсутність чеку спростовує саму подію правопорушення.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 30 березня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Копії ухвали від 30 березня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.

13 травня 2019 року від представника відповідача Оліфіренко Ю.Ю. до суду надійшов відзив, в якому остання заперечувала проти позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що підстав для скасування постанови № 230/20 від 23 серпня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 156 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення немає. Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. 16 червня 2020 року через канцелярію Лисичанського міського суду Луганської області надала заяву в якій просила розглядати справу без її участі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП). При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 655270, складеного 17 липня 2018 року інспектором ВП ГУНП в Луганській області лейтенантом поліції Сидорян В.В., 17 липня 2018 року о 17 годині 45 хвилин ОСОБА_1 , яка являється продавцем ПП «АДРЕСА_3», який знаходить за адресою: АДРЕСА_2 здійснила продаж алкогольного виробу, а саме пиво «Жигулёвське» об`ємом 2.4 літри, вміст спирту 4.5 % неповнолітньому ОСОБА_2 2002 року народження, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.

На підставі вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення від 27 липня 2018 року, Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради 23 серпня 2018 року винесла постанову за № 230/20-2018, згідно до якої ОСОБА_1 визнано виною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

Проте, суд вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд, дослідив докази які містяться в матеріалах справи, а саме :

1) письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 , в яких останній пояснив, що 27 серпня 2018 року приблизно о 17 годині 45 хвилин підійшов до кіоску, який розташований за адресою АДРЕСА_2 та придбав там пиво « Жигулёвское », об`ємом 2.4 літри, вміст спирту 4.5%. Продавець не просила його пред`явити документи;

3) письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 , в яких він також засвідчив факт купівлі пива в кіоску, який розташований за адресою

АДРЕСА_2; 4 ) письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 27 липня 2018 року остання знаходилась на робочому місці, а саме в кіоску за адресою АДРЕСА_2 , о 17 годині 40 хвилин до кіоску підійшли двоє хлопців та купили пиво об`ємом 2.4 літри, вміст спирту 4.5 % вартістю 36 гривень 25 копійок, розрахувались та пішли. Документів остання не спитала;

5) протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 655270 від 27 липня 2018 року.

Вище наведені докази, суд вважає неналежними та не допустимими, а факт продажу алкогольного напою - недоведеним з наступних підстав.

З постанови 230/20-2018 вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, зокрема і за порушення обмежень, передбачених ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» реалізація (продаж) тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, особам, які не досягли 18 років, а також реалізація (продаж) тютюнових виробів в упаковках, що містять менше ніж 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар) забороняються. Законом можуть встановлюватися й інші обмеження щодо реалізації (продажу) тютюнових виробів.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки порушення позивачем вимог ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» не підтверджене жодним доказом.

Також, в порушення приписів ст. 265 КУпАП, пляшка пива «Жигулёвское» у неповнолітнього ОСОБА_2 не вилучалася, процесуальні документи щодо вилучення та огляду цього предмету правопорушення не складалися. Таким чином, факт виявлення у неповнолітньої особи алкогольного виробу ніяким чином не підтверджується. В матеріалах справи відсутні відомості про вилучення та огляд пляшки, немає даних про те, де вона перебуває на час прийняття рішення по справі та на даний час.

Представник відповідача не надав до суду протокол адміністративної комісії, а зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що при прийнятті адміністративною комісією оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення останньою досліджені «матеріали справи та пояснення самої ОСОБА_1 », однак, всупереч приписам ст. 252 КУпАП не були безпосередньо допитані неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 .. Обвинувачення ґрунтувалось на їх письмових поясненнях. Вільні пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять дати їх складання, тому не можливо встановити коли саме вони були відібрані, крім того останні не є свідками, оскільки не були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, за завідомо неправдиві показання свідка, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на норму закону, порушення якої стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності а також не вказано, які документи були зібрані працівниками поліції, тобто в протоколі не вказані докази, на підставі яких інспектор дійшов до висновку про вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. Жодних розрахункових документів, чеків на реалізацію алкогольних напоїв матеріали справи не містять, а відповідачем при винесенні постанови не надано оцінки відсутності таких. Крім того, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не додано документа, який би засвідчував те, що позивачка є працівником підприємства торгівлі, хоча суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП є саме працівник торгівлі.

Таким чином, оскаржуване рішення адміністративної комісії винесено без всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що дає підстави для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження позивача, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, не встановлений.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Таким чином, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності, оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.

За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, така постанова винесена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для її прийняття, а тому суд з врахуванням положень п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України дійшов висновку щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позов представника позивача - адвоката Овчаренка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області про скасування постанови адміністративної комісії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лисичанської міської ради № 230/20-2018 від 23 серпня 2018 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.Ю. Луньова