Ухвала суду № 89835585, 16.06.2020, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/2338/14-ц

Провадження № 6/396/18/20

УХВАЛА

Іменем України

16.06.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз О.А.

за участю секретаря судового засіання Пономаренко Р.В.,

розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересовані особи: Новоукраїнський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» звернувся до суду з заявою про про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором з №014-09,5-80489 від 19.11.2017 року. 12.12.2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило свої права вимоги за договором відступлення права вимоги ПАТ «Комерційний індустріальний банк». В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» набуло право вимоги заборгованості за вказазним договором кредиту. Також до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» перейшли права, які забезпечують зобов`язання боржника за основним договором, а саме договір застави автомобіля від 19.11.2007 року нотаріально посвідчений та зереєстрований в реєстрі за №3163, про що було укладено окремий договір про відступлення права вимоги за договором застави від 18.12.2017 року, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №4339. Окрім цього, зазначили, виконавчий лист №396/2338/14-ц, виданий 12.11.2014 року на виконання рішення суду від 27.10.2014 року відносно ОСОБА_1 знаходився на примусовому виконанні у Новоукраїнському відділі ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, ВП №46517953, та 26.10.2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, далі повернуто заявникові, однак заявник не може реалізувати всої права вимоги до боржника, тому звернувся з даною заявою до суду.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з`явилися. Про час і місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому законом порядку. Боржник ОСОБА_1 повідомлений шляхом направлення судової повістки "Укрпоштою". Заявник та заінтересовані особи шляхом направлення судової повістки на їх електронну адресу.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані заявником вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором з №014-09.5-80489 від 19.11.2017 року, в розмірі 36441,01 грн та судові витрати в розмірі 364.41 грн.. Рішення набрало законної сили 07.11.2014 року.

12.12.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк» був укладений договір про відступлення права вимоги №114/50 та договір відступлення права за договором застави від 18.12.2017 року. В подальшому 12.12.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було укладено договір відступлення права вимоги від 12.12.2017 року.

Також між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» було укладено окремий договір про відступлення права вимоги за договором застави від 18.12.2017 року, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №4339, згідно якого перейшли права, які забезпечують зобов`язання боржника за основним договором, а саме договір застави автомобіля від 19.11.2007 року нотаріально посвідчений та зереєстрований в реєстрі за №3163.

З вказаного випливає, що кредитором за кредитним договором №014-09.5-80489 від 19.11.2007 року, договором застави автомобіля від 19.11.2007 року, по виконанню зобов`язань за рішенням суду та виконавчому провадженню фактично, на підставі укладених договорів, являється ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №396/2338/14-ц, виданий 12.11.2014 року на виконання рішення суду від 27.10.2014 року відносно ОСОБА_1 знаходився на примусовому виконанні у Новоукраїнському відділі ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, ВП №46517953, та 26.10.2017 року був повернутий стягувачу у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавчен провадження» у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

У матеріалах справи відсутні докази про повне виконання судового рішення.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зістаттею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першоїстатті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятоїстатті 15 Закону України «Про виконавче провадження»,статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України«Про виконавче провадження», з урахуванням положеньстатті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Саме такий правовий висновок викладено викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18) та в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 (провадження №61-45900св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Згідно матеріалів справи до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» перейшли права публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» щодо права вимоги до боржника ОСОБА_1 , однак докази письмового повідомлення боржника про зміну саме первісного кредитора, відсутні та суду не надано.

При розгляді справи №6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 року зробив наступний висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Також, з копії виконавчого листа по справі №396/2338/14-ц (а.п. 8) вбачається, що його видано 12.11.2014 року та строк пред`явлення його до виконання до 06.11.2015 року. Вказаний виконавчий лист повернуто 26.10.2017 року, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу ( а.с. 9).

05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи пред`являються до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3-рп/2001, встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Положення Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід`ємно пов`язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

Отже, поширення дії норм відповідного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа, а зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання (ніж той який визначений законом) не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі № 6-711цс15).

Оскільки виконавчий лист видано 12.11.2014 року, тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження від 21.09.1999 року", тому строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

В постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 3-698гс16 ВСУ зазначив, що новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу.

Оскількивиконавчий лист повернуто 26.10.2017 року, тому строк пред`явлення його до виконання минув 27.10.2018 року.

Суд має право лише поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку (ст. 371 ЦПК).

Оскільки, строк пред`явлення минув, питання щодо поновлення пропущеного строку представник в заяві не ставить. Крім того, до матеріалів справи не надано доказів, де саме на даний час перебуває заставне майно належне боржнику ОСОБА_1 та взагалі відсутня інформація щодо звернення стягнення на заставне майно, а тому суд вважає вимоги заявника безпідставними та не вбачає підстав для їх задоволення.

На підставі вищевказаного та керуючись ст. ст. 442, 258-260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересовані особи: Новоукраїнський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом №396/2338/14-ц, виданого 12.11.2014 року по справі №396/2338/14-ц – відмовити за необгрунтованістю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Головуючий: О. А. Гарбуз