Рішення № 8983497, 07.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 квітня 2010 р.           Справа 7/15-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк", м. Вінниця.

до: Приватного підприємства "Він.Буд.Дім", м. Вінниця.

про стягнення 356284,62 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Мандер М.О. - довіреність № 146/03 від 09.06.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПП "ВІН.БУД.ДІМ" грошових кошті у розмірі 356284,62 грн., з яких 212000,00 грн. борг по кредиту, 133529,66 грн. несплачених процентів за користування кредитом, 7034,03 грн. пені за неповернення кредиту, 3720,93 грн. пені за несплачені проценти в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 16.01.2007 року № 08 Ur 07 KL.

Ухвалою від 15.02.2010 року за даним позовом порушено провадження у справі № 7/15-10 та призначено до розгляду на 17.03.2010 року.

Відповідач в судове засідання 17.03.2010 року не з'явився та не виконав вимог ухвали суду щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 19.02.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення № 956269.

Враховуючи неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів та необхідністю забезпечення змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 07.04.2010 року.

Відповідач повторно в судове засідання не з'явився

Слід зауважити, що ухвалу від 17.03.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за двома адресами, а саме: вул.Саксаганського, 11, кв. 23, м. Вінниця та вул. Козицького, 39, кв. 1, м. Вінниця. Разом з тим згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії Аг № 866839 місцезнаходженням ПП "ВІН.БУД.ДІМ" є: вул. Козицького, 39, кв. 1, м. Вінниця, що є ідентичною тій адресі, по якій надсилалась ухвала про відкладення розгляду справи.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали про відкладення розгляду справи від 17.03.2010 року яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуальних документів сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги приписи ч.ч. 1, 3 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16.01.2007 року між АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та ПП "ВІН.БУД.ДІМ" було укладено кредитний договір № 08 Ur 07 КL, згідно з яким АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" відкрив Відповідачу відкличну кредитну лінію в сумі 300000,00 грн. строком на 36 календарних місяців, з 16.01.2007 року по 15.01.2010 року включно зі сплатою 23 % річних за користування кредитом. Кредит надавався на поповнення обігових коштів підприємства, шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача.

На виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором за заявами відповідача відповідно до Додаткового договору № 2 від 16.01.2007 року АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" перерахував на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 60000,00 грн. (меморіальний ордер № 2 від 16.01.2007 року), відповідно до Додаткового договору № 3 від 16.01.2007 року - 70000,00 грн. (меморіальний ордер № 3 від 16.01.2007 року), відповідно до Додаткового договору № 4 від 16.01.2007 року - 70000,00 грн. (меморіальний ордер № 1 від 16.01.2007 року), відповідно до Додаткового договору № 5 від 16.01.2007 року - 12000,00 грн. (меморіальний ордер № 3030 від 28.02.2007 року).

Відповідно до п.п. 4.1 Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно в строки та в порядку, передбаченому вищезазначеним договором сплачувати проценти за користування кредитними коштами та згідно п.п. 2.2 повертати основну суму кредиту згідно Графіку погашення (Додаток № 1 до договору № 08 Ur 07 КL від 16.01.2007 року).

Однак відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав: не зробив жодного платежу по погашенню кредиту, проценти сплачував несвоєчасно і не в повній сумі: за період з 16.01.2007 року по 10.02.2010 року з нарахованих процентів в сумі 151478,24 грн., Відповідачем сплачено лише 17948,58 грн..

Факт надання кредиту та сплати за нього підтверджується наявними в справі меморіальними ордерами, банківськими виписками за період з 16.01.2007 року по 06.04.2010 року, розрахунком заборгованості за підписом директора Вінницької філії та начальника відділу КБ тощо (а.с.5, 19-29, т.1).

11.08.2009 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погашення заборгованості, однак остання залишена без задоволення.

Факт надіслання та отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 110580 (а.с.33, т.1).

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за отриманий кредит з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом та процентів за користування ним є правомірними та обґрунтованими.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту у розмірі 7034,03 грн. та 3720,93 грн. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів за його використання, Банк має право стягнути пеню, яка може нараховуватись виходячи з 0,1 % від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочи.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

При цьому під час перевірки правильності нарахування пені судом не виявлено помилок у зв'язку суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у повному обсязі.

При цьому судом враховано, що позивач нараховував пеню в межах строків визначених ч.6 ст.232 ГК України, а розмір пені становив подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Крім того суд зазначає, що ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" є правонаступником АБ "БРОКБІЗНЕСБАН", що вбачається з п.1.1 статуту ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", а Вінницька філія ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" наділена правом подавати від імені Банку позови до юридичних та фізичних осіб (п. 2.2.5.) положення про Вінницьку філію.

Беручи до уваги викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі з врахуванням викладених вище мотивів.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача 07.04.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч. 1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст. 543, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ч.1 ст.553, ч.ч.1, 2 ст.554, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 1046, ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІН.БУД.ДІМ", вул. Козицького,39, кв. 1, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34625778) на користь Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Вінницької філії АТ "Брокбізнесбанк", вул. Червоноармійська, 1, м. Вінниця, 21009 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 33343209) - 212000 грн. 00 коп. основного боргу, 133529 грн. 66 коп. - процентів за користування кредитом, 7034 грн. 03 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту, 3720 грн. 93 коп. пені за порушення строків здійснення платежів на погашення відсотків за користування кредитом, 3562 грн. 85 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 квітня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Червоноармійська, 1, м. Вінниця, 21009.

3 - відповідачу - вул. Саксаганського, 11, кв. 23, м. Вінниця, 21032.

4 - відповідачу - вул. Козицького, 39, кв.1, м.Вінниця, 21050.