Рішення № 89833664, 15.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4168/20

Провадження №2-а/201/127/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 року, суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Плужника Ігоря Юрійовича, Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора 3-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Плужника Ігоря Юрійовича, Департамента патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 1-4).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 07.05.2020р. позовну заяву було залишено бкз руху і позивачеві був наданий строк на усунення її недоліків (а.с. 13).

Після усунення позивачем недоліків шляхом сплати судового збору (а.с. 15-16), ухвалою судді від 14.05.2020р. відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч.1 ст. 4, ч.2 ст. 12, 257, 268, 286 КАС України (а.с. 17).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою 3-го батальйону 3-ї роти УПП в Дніпропетровській області Плужника І.Ю. від 26.04.2020р. серії ЕАК № 2447487 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за те, що він керував транспортним засобом (мопедом) без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху України.

Позивач не погодився з притягненням його до адміністративної відповідальності, вказав, що інспектор не з`ясував чи дійсно позивач керування мопедом. Підставою для проведення перевірки документів стало те, що він нібито був без захисного шолома, а після цього він був притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стверджує, що мопедом не керував, не виконував функцій водія у розумінні вимог закону, а тому не був зобов`язаний мати при собі та пред`являти посвідчення водія. Його мопед марки «Дельта», двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , зберігався у будинку позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Лоцманська, 22А, тривалий час у неробочому стані. 26.04.2020р. для з`ясування причини поломки, ремонту або ж продажу, він вивів мопед, вів по своїй вулиці (у приватному секторі) з вимкненим двигуном, тримаючи за кермо, на огляд. Разом з ним був його син. Указані обставини підтверджуються відеозаписом з камери, яка знаходиться на його приватному будинку.

Пройшовши по вул. Лоцманській певну відстань, до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_3 , патрульні поліцейські пред`явили претензію стосовно керування мопедом без захисного шолому, потім стверджувати, що позивач знаходиться в алкогольному сп`яніння. Склали протокол про адміністративне правопорушення ОБ № 213119. А потім цей екіпаж викликав інший екіпаж поліції. Під`їхав автомобіль «Toyota Prius», в якому перебував інспектор поліції Плужник І.Ю., який і склав оскаржувану постанову серія ЕАК № 2447487 від 26.04.2020р. При цьому, інспектор поліції Плужник І.Ю. особисто не бачив ситуації, а також не бачив самого ОСОБА_1 , який нібито керував мопедом, а складав постанову зі слів колег. У постанові не зазначено, які докази до неї додаються, чим підтверджується факт керування мопедом без посвідчення водія

На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову серії ЕАК № 2447487 від 26.04.2020р.

Також 26.05.2020р. і 12.06.2020р. представник позивача - адвокат Константинов Р.Д. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 05.05.2020р. та ордеру від 18.05.2020р. - а.с. 28-29) долучив додаткові докази, надав пояснення (а.с. 20 - 26, 34-37, 53-56), додатково зазначивши, що на замовлення позивача судовим екпертом ОСОБА_2 складений акт огляду ТЗ, зроблені фотознімки, згідно із якими експертом встановлено, що мопед марки «Дельта», двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , знаходиться в пошкодженому стані, не придатний до експлуатації, двигун не заводиться. Означене додатково вказує, що ОСОБА_1 не мав можливості керувати мопедом. Також вказав, що поставною Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2020р. закрите провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Від інспектора УПП в Дніпропетровській області Плужника І.Ю. 11.06.2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 39-41), в якому він не погодився із доводами позивача про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначив, що 26.04.2020р. ним дійсно винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за те, що позивач керував транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України.

Вважав, що постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р.

Пунктом 2.1 «a» Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо е інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж, можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Після виявлення факта порушення Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини, роз`яснені права. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення, а також відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських.

Справа про адміністративне правопорушення була розглянута у скороченому порядку на місці, за наслідками розгляду прийнята постанова у відповідності до вимог ст.ст. 222, 252, 258 КУпАП та п. 5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, у скороченому провадженні безпосередньо на місці його вчинення.

З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Департамента патрульної поліції національної поліції України в особі її представника - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 28.12.2019р. - а.с. 50), також 11.06.2020р. до суду надійшов відзив, аналогічний за змістом відзиву інспектора УПП (а.с. 43 - 45-49), а також заява про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем не сплачений судовий збір (а.с. 43-44). Представник Департамента також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.06.2020р. позивач надав відповідь на відзиви відповідачів (а.с. 55 - 58), у якій він наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові, також вказав, що на виконання ухвали суду про залишення позову без руху ним був сплачений судовий збір.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст.ст. 257, 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, постановою від 24.06.2020р. серії ЕАК № 2447487 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., в якій зазначено про те, що позивач - водій ОСОБА_1 24.04.2020р. о 18 год. 31 хв. 00 сек. за адресою: м. Дніпро, вул. Лоцманська, 31, керував транспортним засобом - мопедом без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційного документа на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (стразового сертифіката «Зелена картка»).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

В оскаржуваній постанові вказано, що позивач порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху. Однак, не вказано який саме підпункт п. 2.1. порушено позивачем Натомість п. 2.1 Правил має 6 підпунктів - а, б, в, г, ґ, д.

Судячи з того, що позивачеві інкримінується «керування мопедом без посвідчення водія відповідної категорії», то його дії кваліфіковані інспектором УПП за пп. «а» 2.1. Правил дорожнього руху, згідно із яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності, позивач стверджує, що він не керував мопедом, а вів його по вулиці Лоцманській, на якій живе (у приватному секторі) з вимкненим двигуном, тримаючи за кермо, на огляд для з`ясування причини поломки, ремонту або ж продажу. Разом з ним був його син.

На підтвердження вказаного позивач надав диск із записом з камери відео-спостереження за 26.04.2020р. приблизно о 18 год. 30 хв., з якого видно, що з двору будинку виходить чоловік, тримаючи мопед за кермо, виходить таким чином на вулицю і йде по ній далі. Разом чоловіком також з двору вийшла дитина (хлопець) з велосипедом. Також на диску наявний відеозапис з телефону, на якому видно патрульний автомобіль, біля якого стоїть мопед (а.с. 11).

Також позивач надав складений на його замовлення судовим екпертом ОСОБА_2 акт огляду ТЗ від 06.05.2020р. з доданими фотознімки, згідно із якими експертом встановлено, що мопед марки «Дельта», двигун № НОМЕР_1 , рама № НОМЕР_2 , знаходиться в пошкодженому стані, не придатний до експлуатації, двигун не заводиться, присутні сліди підтікання мастила, в системі живлення роз`єднаний трубопровід між паливним баком та двигуном, гальмівна система заднього колеса не працює, присутні численні пошкодження ланцюгів електрообладнання (а.с. 22-25).

Позивач вказує, що пройшовши по вул. Лоцманській певну відстань, до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_3 , патрульні пред`явили претензію стосовно керування мопедом без захисного шолому, а потім стверджували, що позивач знаходиться в алкогольному сп`яніння

Позивачем надана копія постанови Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2020р. у справі № 201/4132/20, якою закрите провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Як видно зі змісту постанови суду, з огляду на вимоги ст. ст. 251, 266, 272 КУпАП, п. 1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., пояснення свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які повідомили, що стали очевидцями проходження огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , суд не прийняв як достовірні, оскільки з їх змісту вбачалося, що даних свідків було запрошено співробітниками поліції лише формально з метою придання законності процедурі складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього. Такі пояснення свідків не були написані ними власноруч, хоч в них і були примітки про їх написання інспектором патрульної поліції з їх слів, обидва пояснення однакові за змістом та стилістичним викладенням тексту, що робить їх ідентичними між собою. Натомість цього, свідок повинен добровільно та самостійно пояснити те, що відомо йому з приводу вчиненого правопорушення, тільки в такому разі пояснення можуть мати об`єктивний характер та використовуватися як достовірний доказ вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться йому у провину, а тому суд не визнав показання вищевказаних свідків належним та допустимим доказом факту чи обставинам, на доведення яких вони були надані.

Окрім того, в матеріалах адміністративної справи відносно ОСОБА_1 відсутні були документи, що підтверджують належний стан технічного засобу «Alcotest 6820», прилад № ARHK-0520, зокрема співробітниками поліції не було долучено його сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Крім того відсутні були докази відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, тобто існували обґрунтовані підозри, що навіть попри наявність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній міг продовжити свій рух.

Суд також відмітив, що в даних умовах є незрозумілим, з яких саме підстав був зупинений водій ОСОБА_1 .. У рапорті поліцейського вказано, що останній порушив правила дорожнього руху, однак за яких обставин, де і коли зазначено не було, при цьому до матеріалів даної справи не долучено будь-яких постанов про накладення адміністративного стягнення на підтвердження цього.

Розглядаючи даний спір суд враховує, що згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна)».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти посвідчення водія.

Згідно із п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

З огляду на те, що інспектором УПП не задано доказів того, що позивач був водієм транспортного засобу у розумінні норм Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.10 Правил дорожнього руху, вимога інспектора УПП про надання посвідчення водія не ґрунтувалася на законі.

Відповідач зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а також відеозаписами з відеореєстраторів поліцейських.

Однак, до відзиву відповідачем не надано жодних відеозаписів з відеореєстраторів поліцейських, а також записів з боді-камер.

Суд критично оцінює доводи відповідача - інспектора УПП Плужника І.Ю. про те, що інші патрульні поліцейські можуть підтвердити факт учинення правопорушення, оскільки є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи, оскільки у відзиві відповідач не вказує навіть прізвища цих поліцейських. Жодних доказів того, що будь-хто, окрім інспектора УПП ОСОБА_6 був на місці вчинення правопорушення немає, пояснення від свідків не відбиралися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Також, суд наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам не лише Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, а у першу чергу - передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.

У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, а тому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018р. (справа №202/2862/17 (2-а/202/143/2017)) та у постанові від 26.04.2018р. (справа №200/5590/17(2а/200/669/17)), від якої колегія суддів Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення при винесенні постанови від 20.12.2019р. по справі № 191/1060/17 (2-а/191/94/17).

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

- чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,

- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

- а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що питання, яке є спірним - доведення факту порушення водієм правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії - інспектором УПП не доведено.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів позивача про порушення порядку розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (Пункт 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 318 від 13.04.2018).

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч.1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Частина 2 ст. 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Суд зазначає, що законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП.

Суд враховує висновок Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015р. № 5-рп/2015, згідно якого скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08.08.2015р. були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

З урахуванням викладеного, доводи позивача про те, що справа розглянута не у відповідності до вимог ст. 276 КУпАП (не за місцем вчинення правопорушення і без виклику позивача) судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині вимог до інспектора 3-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Плужника Ігоря Юрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

Вимоги позивачем до Департамента патрульної поліції Національної поліції України у позові не заявлені , хоча позивач указав Департамент відповідачем по справі. З огляду на те, що предметом оскарження є саме постанова інспектора УПП, який як особа, наділена владними функціями самостійно несе відповідальність за правильність прийнятих ним рішень, у задоволенні вимог до Департамента слід відмовити, адже останній не приймав оскаржуване рішення.

Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Дніпропетровській області ДПП понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн (а.с. 16).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14-2, 122, 219, 251, 265-4, 279-1, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 72-79, 139, 243, 255, 257, 268, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора 3-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Плужника Ігоря Юрійовича, Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАК № 2447487 від 26 квітня 2020 року інспектора 3-го батальйону 3-ї роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Плужника Ігоря Юрійовича, винесену по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В частині позовних вимог до Департамента патрульної поліції Національної поліції України - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (площа Троїцька,2а, м. Дніпро, 49000) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду (ч. 4 ст.286 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч.5 ст.250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.С. Наумова