Рішення № 89832908, 03.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3287/20

Провадження № 2/234/1788/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі

головуючого судді Фоміної Ю.В.,

секретаря судового засідання Коніної К.Е.,

справа № 234/3287/20, провадження № 2/234/1788/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

до

ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ),

третя особа орган опіки та піклування Краматорської міської ради (Донецька область, м. Краматорськ, пл. Миру, 2)

про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини. Третьою особою зазначив орган опіки та піклування Краматорської міської ради.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 10.03.2016 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області шлюб між ним та відповідачкою був розірваний. Від цього шлюбу у них двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розірвання шлюбу проживала з відповідачкою, та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час розірвання шлюбу мешкав з позивачем, принаймі, так було вирішено в судовому провадженні. Після розірвання шлюбу вони з відповідачкою продовжували проживати разом. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2017 року з позивача були стягнуті аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частки доходу. З березня 2017 року відповідачка почала періодично виїжджати на заробітки до Російської Федерації, з червня 2018 року мешкає там постійно. Дочку відповідачка спочатку забрала до РФ, проте влітку привезла до м. Краматорська, де передала дитину своїй матері. Їй вона передала і банківську картку, на яку до сих пір перераховуються аліменти. Донька ОСОБА_5 у вересні цього ж року повернулася до позивача. Дитина знаходиться на його повному утриманні. Зараз дочка оформлена у ЗОШ 1-3 ступені № 6, зарахована до 6-Г класу. Медичне обслуговування здійснюється Центром первинної медико-санітарної допомоги № 1, відповідна декларація підписана позивачем. Відповідачка життям дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на дочку не надає, водночас аліменти з нього стягують, проте відповідачка гроші дитині не повертає. Позивач мешкає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить йому та відповідачці на праві часткової спільної власності. Дочка вже мешкала в цій квартирі, тому житлове приміщення для неї звичне, забезпечене всім необхідним для утримання дівчинки, створені умови для навчання. Позивач є пенсіонером, отримує пенсію в розмірі 2061,56 грн., також він працює в «ПП - Явір 2000», отримує мінімальну заробітну плату. Так як відповідачка вважає, що дитина повинна мешкати у бабусі, з чим категорично позивач не згоден, є необхідність у вирішенні спору про визначення місця проживання дитини з позивачем. Зважаючи на те, що з вересня 2019 року дитина фактично проживає разом з позивачем у квартирі, яка належить йому на праві спільної часткової власності разом з відповідачкою, яка фактично там не проживає, дитина знаходиться на його утриманні, то у відповідності до ч.2 ст.197, ст.181 СК України є підстави для звільнення його від сплати аліментів і для стягнення таких аліментів з матері дитини, відповідачки. Враховуючи, що відповідачка не бажає мешкати з дитиною, тому вона привезла її з Російської Федерації до України та передала своїй матері, що означає самоусунення відповідачки від виховання дитини, а дитини бажає жити з позивачем, є підстави закріпити проживання дитини з батьком. Позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, її батьком ОСОБА_1 , а також припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3 , та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того позивач просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11.03.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, заяви про відкладення розгляду справи або відзиву на позов не надала.

Представник третьої особи Остроушко В . В . у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Сімейним Кодексом України.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 11 листопада 2016 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 498 від 14 квітня 2008 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 березня 2016 року (справа 234/674/16-ц; провадження № 2/234/1195/16) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року (справа № 234/15093/16-ц; провадження № 2/234/364/17) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягнуті аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частки його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2016 року та проводити до досягнення старшою дитиною - сином ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною - сином ОСОБА_4 , ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.11.2019 року, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності в рівних частинах ОСОБА_2 (1/2) та ОСОБА_1 (1/2).

Відповідно Довідки від 21.10.2019 року № 406 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 6-Г класу Краматорського НВК (ЗОШ № 6 - ДНЗ). Батько учениці ОСОБА_1 спілкується з класним керівником, забирає дитину додому, бере участь в батьківських зборах.

29.10.2019 року ОСОБА_1 підписав декларацію № 0001-КЗАЗ-1Т00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від імені своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 38132 від 20.09.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 11356 від 28.02.2020 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту про проживання № 263 від 07.11.2019 року, засвідчений головою комітету мікрорайону № 5, ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає по наступний час за адресою: АДРЕСА_1 . Проживає він за вказаною адресою спільно зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Більше за вказаною адресою ніхто не проживає. Громадянка ОСОБА_2 не проживає та не з`являється за вказаною адресою приблизно з березня 2018 року. Де вона проживає не відомо.

Відповідно до Довідки № 279 від 24.10.2019 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. За період з травня 2019 по жовтень 2019 року включено нарахована пенсія в розмірі 22489,80 грн. З його пенсії утримуються аліменти згідно виконавчого листа на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та проводяться відрахування переплаченої пенсії.

Згідно ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язанні виховувати дитину, піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За частиною третьою статті 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов`язок другого батька надати можливість для такого спілкування. Крім того, відповідно до положень абзацу 2 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Також, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Необхідно враховувати принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцію про права дитини, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ, та положення національного законодавства.

Декларація, прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН - це міжнародний договір у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів та Закону України «Про міжнародні договори України». Вона встановлює основні принципи в сфері забезпечення прав дитини.

У свою чергу Конвенція про права дитини є міжнародним договором, приєднавшись до якого у 1991 році, Україна взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція - частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов`язкове.

Конвенція про права дитини ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації, і розвиває її положення, встановлюючи зобов`язання для країн-учасниць.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов`язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно положень ст. 182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога встановлюється положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1 ст. 179 СК України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч. 2 ст. 179 СК України).

Як встановлено в ході судового розгляду, аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачуються батьком - ОСОБА_1 на користь матері дитини - ОСОБА_2 , згідно до Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2017 року.

Судом встановлено, що донька позивача фактично проживає разом з батьком, а тому, на підставі ст. 181 СК України, він отримав відповідне право на стягнення аліментів від відповідача. Фактично сплата аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , позивачем на час винесення рішення по справі не припинялася.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин суд приходить до висновку про те, що позивач одноособово утримує дитину, піклується про неї належним чином, забезпечує її житлом, харчуванням, освітою тощо, а відповідач самоусунувся від виконання вказаних обов`язків, а тому, враховуючи інтереси дитини, суд задовольняє позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Враховуючи, що на даний час неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з матір`ю, а проживає з батьком та перебуває на його утриманні, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь матері дитини аліментів, які стягуються на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року.

Крім того, з урахуванням наведених правових норми і встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини є законні і підлягають задоволенню, а тому, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача, аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача щомісяця, не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 6 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивач при звернені до суду сплатив судовий збір за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини в сумі 840,80 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 13/02/20 від 13.02.2020 року та Акту виконаних робіт від 13.02.2020 року позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, а тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 263-265, 280-284, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191, 192, 273 Сімейного Кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Краматорської міської ради, про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини,- задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Припинити з 25.02.2020 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стягуються на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року (справа № 234/15093/16-ц; провадження № 2/234/364/17).

Виконавчий лист по справі № 234/15093/16-ц (провадження № 2/234/364/17), виданий на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2017 року, про стягнення аліментів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати таким, що не підлягає виконання та відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача, щомісяця, не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25.02.2020 року й до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок), та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення підлягає негайному виконанню у частині стягнення аліментів на дитину за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: орган опіки та піклування Краматорської міської ради, адреса: Донецька область, м. Краматорськ, пл. Миру, 2.

Рішення ухвалене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна